Рішення № 82259846, 07.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2019 року № 640/7609/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипро скасування постанови,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому просить:

- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Канцедала О.О. від 21.09.2017 року у виконавчому провадженні № 54748979 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2019 відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив по суті заявлених позовних вимог.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

В той же час, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що у відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи скорочені строки розгляду справи, визначені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір на підставі наявних у справі доказів, не витребуючи при цьому копію матеріалів виконавчого провадження у відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43800471 з примусового виконання виконавчого листа №1016/653/12 від 25 березня 2014 року, виданого Макарівським районним судом Київської області.

Як вбачається з цієї постанови, примусовому виконанню підлягало рішення суду про звернення стягнення на заставне майно, передане в іпотеку позивачем, як майновим поручителем за кредитним договором, заборгованість за яким складала 178 411 844,83 грн.

Одночасно, п. 2 постанови, боржнику надано 7-ми денний строк з моменту внесення (отримання) цієї постанови для добровільного її виконання.

Пунктом 3 цієї ж постанови, боржника попереджено, що в разі невиконання постанови добровільно з нього буде стягнуто виконавчий збір, як санкцію за відмову виконати постанову добровільно.

Так як рішення суду боржником добровільно не виконано, державний виконавець застосував до боржника санкцію у вигляді стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від загальної суми боргу, що становить 17 841 184, 48 гривень.

В подальшому, постановою від 01 вересня 2017 року (в межах ВП №43800471) виконавчий документ (виконавчий лист №1016/653/12 виданий 25 березня 2014 року Макарівським районним судом Київської області) на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу (а.с.25-28).

Цією ж постановою, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 01 вересня 2017 року №43800471 виділено в окреме провадження.

Постановою від 21 вересня 2017 року в межах виконавчого провадження №54748979 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №43800471 від 01 вересня 2017 року, яку видав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В цей же день, 21.09.2017 відповідачем винесено оскаржувану постанову у виконавчому провадженні № 54748979 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю оскаржуваної постанови, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як зазначалось вище, оскаржувана постанова від 21.09.2017 про арешт майна боржника, прийнята у виконавчому провадженні №54748979, відкритому з метою примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, що, в свою чергу, прийнята у виконавчому провадженні №43800471, відкритому на підставі виконавчого листа №1016/653/12 від 25.03.2014, виданого Макарівським районним судом Київської області.

В той же час, ухвалою Макарівського районного суду міста Києва від 23.03.2018 по справі № № 370/2059/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 13.06.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74705088) визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Канцедала О.О. від 01.09.2017 року у виконавчому провадженні №43800471 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17 841 184, 48 гривень.

Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. від 21.09.2017 року про відкриття виконавчого провадження №54748979 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17 841 184, 48 гривень.

За таких обставин, оскільки документи, на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову скасовані в судовому порядку, постанова про накладення арешту на майно підлягає визнанню протиправною та скасуванню, як така, що прийнята на підставі неправомірно прийнятих постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження по стягненню такого виконавчого збору.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Канцедала О.О. від 21.09.2017 року у виконавчому провадженні № 54748979 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Мещаніна Парасковія Максимівна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м.Київ, вул. Городецького, будинок 13).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович