Рішення № 82259473, 06.06.2019, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого – судді Мозгового В.Б.

за участю секретаря судового засідання Кравець І.А.

відповідача ОСОБА_1 .

(Справа № 285/1185/19, провадження у справі № 2/0285/596/19)

розглянув у судовому засіданні у спрощеному поряду цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ «Приватбанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

В березні 2019 року до суду звернулось АТ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.11.2013 року у розмірі 26440,76 грн. станом на 17.03.2019 р.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 12.11.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, як наслідок, станом на 17.03.2019 року виникла заборгованість у розмірі 26440,76 грн., яка складається з 8261,75 грн. – заборгованості за тілом кредита, 6617,28 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредита, 0,00 – заборгованість по нарахованим відсоткам, 8877,91 - нараховано пені за прострочене зобов`язання, 948,55 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1235,27 грн. – штраф (процентна складова).

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи знаходиться його заява про розгляд справи за його відсутності. Також вказав, що у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, однак просив зменшити розмір пені у зв`язку з тяжким матеріальним становищем. Крім того зазначив, що його прізвище « ОСОБА_2 », що стверджується паспортом громадянина України, однак у позовній заяві та у розрахунку заборгованості його прізвище зазначено невірно - « ОСОБА_3 ».

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, а тому в подальшому необхідно зазначити вірне прізвище відповідача « ОСОБА_2 ».

Кредитний договір № б/н між позивачем та відповідачем був укладений шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Дата укладання договору 12.11.2013 року, що підтверджується Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідач ОСОБА_1 підписуючи Анкету-заяву фактично погодився на те, що підписана заява разом з запропонованими «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦПК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формуляторах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач зобов`язання своєчасно не виконав та не повернув банку грошові кошти для погашення існуючої заборгованості, останній платіж ним здійснено 07.05.2018 року, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт встановлюється банком на підставі наданих ним клієнтом документів, та позивач надає згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту і його зміну (збільшення, зменшення, анулювання) за рішенням банку.

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язувався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором. У разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі прострочених кредитах і овердрафту), оплату винагороди банку.

Відповідно до змісту п.п. 2.1.1.4.2, п.п. 2.1.1.12.10 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати достроково виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків у цілому чи в певній частці.

Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Матеріали справи не містять доказів, що між сторонами було розірвано договір у порядку визначеному цим пунктом.

Отже між сторонами в справі виникли та існують правовідносини щодо виконання цивільно – правових угод, а саме кредитного договору.

Так, згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено умови на яких ним було взято кредит, а тому вимога банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредита та заборгованості за простроченим тілом кредита підлягає повному задоволенню.

Щодо стягнення пені, то суд приходить до наступного висновку.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки, так частиною третьою вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

У даному випадку суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки з огляду на те, що позивач зволікав тривалий час із правом звернення до суду із даним позовом, що у подальшому дало йому право заявляти вимогу про стягнення пені за прострочене зобов`язання у розмірі 8877,91 грн. З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 50% розрахованої позивачем суми, а саме 4438,95 грн. Вказаний розмір пені за прострочене зобов`язання суд вважає таким, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства, принципу розумності та справедливості.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по судових штрафах, то суд приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що неустойка (пеня і штраф) нараховуються за одне і те ж порушення – несвоєчасне виконання зобов`язань.

Окрім нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості позивач нарахував також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1235,27 грн. - штраф (процентна складова) за таке ж саме порушення.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на наведене судом не встановлено підстав для стягнення штрафів – фіксованої частини (500 грн.) та процентної складової (1235,27 грн.), оскільки діючим законодавством не передбачена подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що рішення повинно бути не тільки законним, але і справедливим, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредита – 8261,75 грн., заборгованість за простроченим тілом кредита – 6617,28 грн., пеню за прострочене зобов`язання – 4438,95 грн., та пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 948,55 грн., а всього 20266,53 грн.

Також наявні підстави згідно ст. 141 ЦПК України для стягнення із відповідача понесених позивачем судових витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог,у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат)) заборгованість в сумі 20266 (двадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 53 коп., з яких: заборгованість за тілом кредита – 8261,75 грн., заборгованість за простроченим тілом кредита – 6617,28 грн., пеня за прострочене зобов`язання – 4438,95 грн., та пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 948,55 грн.

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення 4438,96 грн. пені за прострочене зобов`язання та 1735,27 грн. заборгованості по судових штрафах – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, МФО305299, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат)) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд.

Повне судове рішення складено – 06.06.2019 року.

Головуючий