Рішення № 82258082, 07.06.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1145/19

07 червня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Соловій Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови у виконавчому провадженні № 58822718, винесеної 08.04.2019 головним державним виконавцем Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Соловій Т.Р. про стягнення виконавчого збору в сумі 8346 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.04.2019 головний державний виконавець Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Соловій Т.Р. (далі - державний виконавець), при примусовому виконанні виконавчого листа № 599/2067/18, виданого Зборівським районним судом Тернопільської області 01.04.2019, винесла постанову ВП № 58822718 про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, 08.04.2019 державний виконавець винесла постанову ВП № 58822718 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 8346 грн. за невиконання до відкриття виконавчого провадження рішення суду. Позивач вважає оскаржену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

За виконавчим листом ОСОБА_1 . зобов`язано усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні гаражем, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення вказаного приміщення (гаража) та повернення ключів від гаражних дверей. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом перенесення бджолиної пасіки в кількості 12 вуликів за межі населеного пункту - села Цебрів Зборівського району Тернопільської області. Позивач вважає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обчислюється у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми, як це визначено частинами першою та другою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Таким чином, враховуючи те, що державним виконавцем не було здійснено дій щодо примусового виконання рішення суду про усунення перешкод у користуванні майном за виконавчим листом № 599/2067/18 від 01.04.2019, позивач вважає, що в державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскарженій постанові.

Ухвалою суду від 23.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 30.05.2019.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях у даній справі, які проводилися 30.05.2019 розгляд справи відкладено у зв`язку з неприбуттям відповідача на підставі пункту першого ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) та 04.06.2019 оголошувалась перерва на підставі статті 223 КАС.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що відповідно до статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), незважаючи на те, чи були здійснені державним виконавцем дії з примусового виконання рішення, а розмір виконавчого збору за виконання рішення немайнового характеру стягується у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.

Таким чином, представник відповідача вважає, що оскаржена постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом № 1404-VIII, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву та доповнення до відзиву на позов від 06.06.2019 № 8250 просила у задоволені позовних вимог відмовити (арк. справи 35-38).

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що на підставі виконавчого листа № 599/2067/18, виданого Зборівським районним судом Тернопільської області 01.04.2019, державний виконавець 08.04.2019 винесла постанову ВП № 58822718 про відкриття виконавчого провадження, в якій зобов`язано ОСОБА_1 . усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні гаражем, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення вказаного приміщення (гаража) та повернення ключів від гаражних дверей. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом перенесення бджолиної пасіки в кількості 12 вуликів за межі населеного пункту - села Цебрів Зборівського району Тернопільської області. Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти днів (арк. справи 10, 39-40).

Водночас, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, 08.04.2019 державний виконавець винесла постанову ВП № 58822718 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 8346 грн. з підстав невиконанням до відкриття виконавчого провадження рішення суду (арк. справи 12).

Зазначені постанови боржник отримав рекомендованою кореспонденцією 10.04.2019, що підтверджується витягом з відстеження отримання рекомендованого листа №4720101986125.

Надалі, за невиконання у повному обсязі судового рішення, про що був складений акт державного виконавця від 23.04.2019, державний виконавець 23.04.2019 винесла постанову ВП № 58822718 про накладення на позивача штрафу в розмірі 1700 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів (арк. справи 48-49, 51).

Повторним виїздом державного виконавця за місцем вчинення виконавчих дій 13.05.2019 встановлено, що боржник рішення суду виконав в повному обсязі, про що був складений акт державного виконавця від 13.05.2019 (арк. справи 50).

На підставі чого, 23.05.2019 державний виконавець винесла постанову ВП № 58822718 про закінчення виконавчого провадження (арк. справи 53).

Оскільки в ході виконання виконавчого провадження встановлено, зокрема, що виконавчий збір в розмірі 8346 грн. згідно постанови ВП № 58822718 позивачем не сплачено, 27.05.2019 державний виконавець винесла в окреме провадження постанову ВП № 59208266 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови ВП № 58822718 від 08.04.2019.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено підстави початку примусового виконання рішення виконавцем.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно ч. 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішення , яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (надалі - Інструкція), визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи зазначені норми Закону № 1404-VIII та Інструкції, суд дійшов висновку, що в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний зазначити про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, та постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 750/4867/17, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 58822718 від 08.04.2019 державний виконавець зазначила щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8346 грн.

Конкретний розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника - фізичної особи при виконанні рішення немайнового характеру, визначений частиною третьою статті 27 Закону № 1404-VIII - два мінімальних розмірів заробітної плати, що на час виникнення спірних правовідносин становило 8346 грн., так як статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

Таким чином, твердження позивача на те, що виконавчий збір обчислюється у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми, є хибним, оскільки рішення суду є немайнового характеру, а тому відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.

Суд встановив, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, 08.04.2019 державний виконавець винесла постанову ВП № 58822718 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 8346 грн. за невиконання до відкриття виконавчого провадження рішення суду (арк. справи 12).

Також, суд встановив та не заперечується сторонами, що судове рішення, на виконання якого видано виконавчий лист, виконане боржником у повному обсязі після відкриття виконавчого провадження та після збігу встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання, як наслідок у державного виконавця не було підстав, визначених частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, для того, щоб не стягувати з боржника виконавчий збір.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 296/2223/17, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань позивача на те, що ним не було самостійно виконано судове рішення до відкриття виконавчого провадження з поважних причин, а саме: оскільки рішення Тернопільського апеляційного суд прийнято в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та таке рішення не було отримане позивачем, суд зазначає наступне.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведене процесуальна бездіяльність позивача не може ставити під сумнів вчинених відповідачем дій щодо прийняття оскаржуваного рішення відповідно до вимог Закону № 1404-VIII.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Водночас, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, враховуючи те, що позивач виконав рішення суду в повному обсязі після відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом № 1404-VIII, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 54, м. Зборів, Тернопільська область, 47201, код ЄДРПОУ: 34285391) про визнання протиправною та скасування постанови у виконавчому провадженні № 58822718, винесеної 08.04.2019 головним державним виконавцем Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Соловій Т.Р. про стягнення виконавчого збору в сумі 8346 грн., - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 07 червня 2019 року.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.