Рішення № 82257969, 29.05.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 р. Справа № 480/634/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Сапунова М.І., Фесенко В.І., Федорченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/634/19

за позовом ОСОБА_2

до Північно-східного офісу Держаудитслужби

про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-східного офісу Держаудитслужби, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період з січня 2016 року по березень 2019 року (включно) у розмірі 89705,93 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 15510,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 1995 року працює в органах Державної контрольно-ревізійної служби, стаж державної служби становить понад 25 років. В період роботи в Державній фінансовій інспекції в Сумській області на посаді заступника начальника 22.04.2015 року позивача було мобілізовано до лав Збройних Сил України, де проходить військову службу з 22.04.2015 р. по теперішній час, але вже за контрактом. При цьому, залишається в трудових відносинах з відповідачем.

Під час проходження військової служби був переведений з вищої посади заступника начальника на нижчу і при цьому жодного дня не працювавши на посаді головного спеціаліста (не був збережений належний 5 ранг держслужби та не вірно розраховано та сплачено середньомісячну заробітну плату відповідачем). Наказ Відповідача №51-о про переведення ОСОБА_2 , виданий 09.11.2016 року, а мобілізований до лав Збройних Сил України - 22.04.2015 р.

Із листа відповідача від 17.01.2019 року №20-18-25-16/221 (отриманого поштою 19.01.2019) позивач дізнався про наказ від 09.11.2016 р. № 51-о "Про переведення працівників ( ОСОБА_2 ) до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, яким його переведено на нижчу посаду головного державного фінансового інспектора відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту, фінансових послуг, ЖКГ, інфраструктури та зв`язку Управління ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ОФІС ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ в Сумській області (це категорія державного службовця "В"), звільнивши позивача з посади заступника начальника Конотопської об`єднаної Державної фінансової інспекції в Сумській області (це категорія державного службовця "Б"). ОСОБА_2 присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії "В" (про що також позивачу не було відомо).

Позивач посилаючись на норми Податкового кодексу України вважає, що відповідачем протиправно було утримано з нього податок з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок і військовий збір.

Враховуючи зазначене, просить стягнути з відповідача на користь позивача суму невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період з січня 2016 року по березень 2019 року (включно) у розмірі 89705,93 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 15510,30 грн.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VII, який набрав чинності з 01.01.2016 було внесено зміни до положень ст. 119 КЗпП України, а саме: частини 3 і 4 даної статті викладено в новій редакції, з яких виключили норму про виплату компенсацій із бюджету за рахунок коштів Держбюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи внесені законодавцем зміни до положень ст. 119 КЗпП України роботодавці, починаючи з 01.01.2016 року фактично не мають права на отримання компенсації із бюджету в межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу в особливий період.

Таким чином, оскільки компенсаційні виплати з бюджету, починаючи з 01.01.2016 роботодавцям не здійснюються, тому не звільняються від оподаткування виплати, нараховані у межах середнього заробітку таким працівникам, що підтверджується нижченаведеними нормами чинного законодавства.

Так, починаючи з 1 січня 2016 року не діють норми щодо неоподаткування середнього заробітку мобілізованих осіб, оскільки такі виплати не компенсується з бюджету:

- податок на доходи фізичних осіб (пп. 165.1.1 Податкового кодексу України);

- військовий збір (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України);

- єдиний соціальний внесок (ЄСВ) (ч. 7 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

З урахуванням зазначеного, відповідачем відповідно до норм чинного законодавства здійснювалося утримання із заробітної плати позивача податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску і військового збору.

Питання про оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164), якими визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно із пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень цього Кодексу об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді заробітної плати.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України). Із числа платників єдиного соціального внеску виключили всіх осіб, перелічених у п.п.пп. 2-3 і 6-14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 909-VIII від 24.12.2015). Це пов`язано з тим, що ЄСВ із зарплати (доходу) платників ЄСВ із 1 січня 2016 року не утримується. Тобто, починаючи з 01.01.2016 єдиний соціальний внесок з позивача фактично не утримується.

Враховуючи вищевикладене, позивачу за період з 2016 по березень 2019 нараховувалася середня заробітна плата, з якої згідно вимог чинного законодавства було утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

В відповіді на відзив позивач зазначив, що вважає, що відповідачем на власний розсуд трактовано пункти Порядку №100, просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 89-93).

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що підстави для перегляду середньоденної заробітної плати з 01.05.2016 у відповідача відсутні, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 97-100).

Ухвалою суду від 26.02.2019 р. відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 16.04.2019 р. продовжено строк розгляду справи №818/634/19 у підготовчому провадженні на 30 днів.

Ухвалою суду від 07.05.2019 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2019 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1995 року працює в органах Державної контрольно-ревізійної служби, стаж державної служби становить понад 25 років (а.с. 33-35).

22.04.2015 ОСОБА_2 мобілізовано до лав Збройних Сил України, де проходить військову службу з 22.04.2015 р. по теперішній час (а.с. 14, 15, 16, 27).

Наказом №51-о від 09.11.2016 р. ОСОБА_2 переведено до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області на посаду головного державного фінансового інспектора відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту, фінансових послуг, ЖКГ, інфраструктури та зв`язку Управління ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ОФІС ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ в Сумській області, звільнивши його з посади заступника начальника Конотопської об`єднаної Державної фінансової інспекції в Сумській області, вважаючи таким, що проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом по 11.04.2017 р. Присвоєно 6 ранг державного службовця (а.с. 29).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, спірні правовідносини виникли у зв`язку із відрахуванням відповідачем із заробітної плати позивача податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску і військового збору в період з 01.01.2016 року по березень 2019 року.

Суд зазначає, що правове регулювання здійснюється на підставі Кодексу Законів про Працю України та Податкового кодексу України (в редакціях станом на дату спірних правовідносин).

Зокрема, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків передбачено ч.3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, згідно якої за працівниками, призваними, зокрема, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому, середній заробіток - це визначений нормами за встановленими правилами розмір заробітної плати працівника, обчислений за певний період часу .

Згідно п. п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами

Відповідно до п. п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок .

Враховуючи зазначене, суд вважає, що дохід, отриманий у 2016 році працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді середнього заробітку включається до оподатковуваного доходу таких працівників, тобто оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

Згідно п. 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України «Про оплату праці».

З 01 січня 2016 року Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», зокрема, скасовано утримання єдиного внеску із заробітної плати застрахованих осіб.

Отже, у 2016 році на суми середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, нараховується єдиний внесок у розмірі 22 відсотки. Водночас утримання єдиного внеску із заробітної плати зазначених працівників не здійснюється.

На вимогу суду відповідачем надано відомості про нарахування заробітної плати за період 2016-2019 роки (а.с. 151-186). Так, зі змісту наведених бухгалтерських документів судом встановлено, що утримання єдиного внеску із заробітної плати ОСОБА_2 відповідачем не здійснювалося.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказів відповідного утримання відповідачем єдиного внеску із заробітної плати за період роботи з 01.01.2016 року по березень 2019 року.

Ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1-2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позивачу за період з 2016 року по березень 2019 року нараховувалася середня заробітна плата з якої згідно вимог чинного законодавства було утримано тільки податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно утримано із заробітної плати позивача суми податку з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Суд, також спростовує посилання позивача на правові висновки колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, що були зроблені в постанові від 01.03.2016 по справі № 816/1993/15 оскільки в даному рішенні колегією суддів надається правова оцінка обставинам, що мали місце в період, в який на законодавчому рівні передбачалася компенсація таких виплат роботодавців та звільнення від утримання податку з доходів та ЄСВ у разі отримання компенсаційних виплат. Тобто, на час виникнення спірних правовідносин законодавство України передбачало звільнення від нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску у разі отримання платниками податку (працівниками) компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу про що прямо зазначено в даній постанові Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду України надала правову оцінку спірним правовідносинам, що мали місце до 01.01.2016, фактично до внесення змін до положень ст. 119 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог ст. 2 КАС України.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Північно -східного офісу Держаудитслужби про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Північно -східного офісу Держаудитслужби про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2019 року.

Суддя О.А. Прилипчук