Рішення № 82257925, 15.04.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/465/19

15 квітня 2019 року м.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І.О.;

представника позивача - ОСОБА_11;

за відсутності позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, оформлене протоколом №89 від 13.09.2018 року, про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії - з 05.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.09.2018 року позивач звернулась до Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). Однак, відповідач, відмовив позивачу у призначенні даної пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання чи праці на території, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, що дає право на зменшення пенсійного віку на 5 років (рішення про відмову оформлене протоколом № 89 від 13.09.2018 року), а тому, на думку відповідача, підстави для призначення позивачу пенсії на момент звернення із вказаною заявою відсутні. Позивач, не погоджуючись із даною відмовою, вважаючи її протиправною, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 19.02.2019 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із невідповідністю її вимогам статті 161 КАС України.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 28.03.2019 року.

Разом із позовною заявою, позивачем також було подано клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які можуть підтвердити факти та періоди проживання позивачки на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Дане клопотання було задоволено при відкритті провадження у справі, про що зазначено в резолютивній частині відповідної ухвали від 04.03.2019 року.

15.03.2019 року від представника відповідача поштою на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до поданих документів позивач працювала у с.Біла, Чортківського району, Тернопільської області, що не відноситься до радіаційного забрудненої території, а тому пільги щодо дострокового виходу на пенсію на громадян, які тут працювали, - не розповсюджуються. Водночас, відповідач у відзиві зазначає, що період перебування позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю не є достатнім для того, щоб зменшити пенсійний вік ОСОБА_1 на 5 років, із посиланням на норми статті 5 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де встановлено, що пільгове пенсійне забезпечення передбачається особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні менше 4 років - на 2 роки, якщо проживали чи працювали в зазначеній зоні незалежно від періоду та з моменту аварії і до 31.07.1986 року та додатково і рік за 3 роки проживання (роботи), але не більше 5 років. Відтак, Чортківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області не визнає позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

26.03.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено про наявність достатніх підстав для визнання протиправною та скасування відмови Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

27.03.2019 року від Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Управління, у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання. При винесенні рішення відповідач просив врахувати подані ними заперечення на адміністративний позов.

В судовому засіданні 28.03.2019 року представник позивача позов підтримала повністю та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовні заяві та відповіді на відзив.

Свідки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , давши показання в судовому засіданні, зазначили, що ОСОБА_1 дійсно в період до, в момент аварії та тривалий час з моменту аварії проживала за адресою по АДРЕСА_1, територія, якого відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

28.03.2019 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.04.2019 року.

У судове засідання 15.04.2019 року з`явилась представник позивача, позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Позивач та представник відповідача у вказане судове засідання не з`явились.

Враховуючи те, що позивач бере участь у справі через свого представника, а відповідачем у встановленому порядку подано відзив на позов та заяву про розгляд справи за відсутності його представника, - суд визнав за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача та свідків, врахувавши правову позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.09.2018 року позивач, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернулась до Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку як потерпілій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, подавши для цього відповідні документи.

Дане право закріплене положеннями статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), якою передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а саме за умови, що станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 роки.

Протоколом №89 від 13.09.2018 року оформлене рішення, яким Чортківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до поданих документів ОСОБА_1 , проживала на території, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю з 26.05.1987 року по 01.07.1994 року, що складає 7 років 1 місяць 5 днів та дає право на зниження пенсійного віку від загальновстановленого на 2 роки. Що стосується роботи позивача, то зазначено, що ОСОБА_1 у період з 09.03.1983 року по 29.06.1991 року, працювала в с. Біла, Чортківського р-ну., Тернопільської обл., територія якого не відноситься до зони радіаційного забруднення. Тому виходячи із наведеного, на думку відповідача, у позивача на момент звернення із заявою про призначення пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутнє право на призначення даної пенсії.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, оформленого протоколом № 89 від 13.09.2018 року, та скориставшись своїм правом, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право вибору пенсійних виплат закріплено у статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону №796 визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (пункт 4 частини першої статті 14 Закону №796-XII).

Відповідно першої до абзацу шостого пункту 2 частини статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини 3 статті 55 Закону №796, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Як видно із матеріалів справи позивач 16.12.2018 року досягла 55 років та проживала впродовж чотирьох років станом на 1 січня 1993 року на території радіоекологічного контролю, що підтверджене в судовому засіданні та не заперечувалось відповідачем.

Також суд бере до уваги, що відповідачем визнається період проживання позивача на території, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю з 26.05.1987 року по 01.07.1994 року, що складає 7 років 1 місяць 5 днів.

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону №796, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях,- є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до частини 3 статті 65 Закону №796, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим законом, тобто особам, якщо вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій у розрахунку 2 роки та додатково рік за 03 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

З аналізу наведених норм права вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС та надає право на користування пільгами, встановленими Законом №796, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, - є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Така правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 27.02.2018 року у справі №344/9789/17 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.03.2018 року у справі №588/538/16-а (К/9901/13169/18).

Те, що позивач відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII - належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, як така, що за станом на 01.01.1993 проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, підтверджується посвідченням (Категорія 4) серії НОМЕР_4 від 27.05.1996 року.

Наявність у позивача статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи відповідачем - не оспорюється, посвідчення є чинним і вказує на те, що ОСОБА_1 згідно абз.1 п.2 ч.1 ст.14 Закону №796-XII та Порядку №51, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, оскільки саме уповноважений орган при прийнятті рішення про видачу посвідчення перевіряє надані для цього документи, то уповноваженим органом було підтверджено належність позивача до категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, як і факт виконання необхідної для цього умови, що вона станом на 01.01.1993 року прожила у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Згідно вказаного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження статусу потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи обов`язково надаються: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а також довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Позивачем до матеріалів справи додано акт про встановлення факту проживання від 12.04.2019 року, складеного депутатом Чортківської міської ради про те, що ОСОБА_1 дійсно проживала без реєстрації у АДРЕСА_1 , з листопада 1985 року по листопад 1986 року, за показаннями свідків, які вказали, що позивач проживала, у спірний у даній справі період, у місті Чорткові АДРЕСА_1 .

Водночас, отриманими в ході судового розгляду показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працювали разом із позивачем, також підтверджено факт проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю в період до, в момент аварії та з моменту аварії.

При оцінці показань свідків, які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, суд враховує, що зазначені показання є послідовними, між ними відсутні будь-які суперечності, а тому у суду відсутні підстави не брати їх до уваги.

Враховуючи, що з моменту аварії по 31 липня 1986 року, що включає у себе передбачений законом спірний період часу, позивач проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а саме у місті Чорткові Тернопільської області, її пенсійний вік початково знижується на два роки.

Крім того, як вже було зазначено, відповідачем визнається період проживання ОСОБА_1 на території, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю з 26.05.1987 року по 01.07.1994 року, що становить 7 років 1 місяць 5 днів. Отже, за кожні три роки проживання на цій території пенсійний вік знижується на один рік.

Щодо роботи позивача на територіях радіоактивного забруднення, - то згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , заповненої з 10.11.1983 року, ОСОБА_1 з 09.11.1983 року дійсно було прийнято на роботу завмагом згідно наказу №401 від 09.11.1983 року в Чортківське Об`єднання по торгівлі непродовольчими товарами.

Водночас, згідно довідки №146 від 11.01.2018 року, виданої правлінням Чортківського РайСТ - ОСОБА_1 з 09.11.1983 року по 25.04.1997 року дійсно працювала в споживчої кооперації.

Копіями наказу №37а від 21.06.1993 року та розпорядження №23а від 10.03.1992 року- також підтверджується факт роботи позивача продавцем та завмагом у відділах Чортківського РайСТ , розміщених у м.Чорткові.

Постановою "Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 23.07.1991 року №106 затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року №106).

Згідно вказаного Переліку - місто Чортків Чортківського району Тернопільської області - віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідачем у протоколі №89 від 13.09.2018 року зазначено, що ОСОБА_1 у період з 09.03.1983 року по 29.06.1991 року, працювала в с. Біла Чортківського району Тернопільської області, територія якого не відноситься до зони радіаційного забруднення.

Поряд з цим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач працювала саме у с. Біла Чортківського району Тернопільської області, а не у місті Чорткові, - не подано.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Разом з тим, із записів трудової книжки НОМЕР_2 , та довідки №146 від 11.12.2018 року видно, що ОСОБА_1 працювала саме в Чортківському РайСТ.

Будь-яких посилань на те, що місце роботи позивача у спірні періоди було у відокремленому підрозділі (магазині) Чортківського РайСТ , з територіальним розміщенням в с.Біла Чортківського району Тернопільської області, трудова книжка - не містить.

Більше того, у трудовій книжці НОМЕР_2 , відображено, що з 01.07.1991 року, у зв`язку із реорганізаційним об`єднанням по торгівлі непродовольчими товарами Чортківського РайСТ, - позивача, ОСОБА_1 , переведено на роботу в Колиндянське споживче товариство згідно постанови РайСТ №105 від 29.06.1991 року. У вказаному Колиндянському СТ позивач працювала до 01.06.1994 року.

При цьому, село Колиндяни, Чортківського району, Тернопільської області- також віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю - згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток №1 до Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106).

Надалі, 01.06.1994 року позивач по переведенню знову була зарахована на роботу продавцем у Чортківське РайСТ , де пропрацювала до 25.04.1997 року.

При цьому, жодних належних документів, які б свідчили про те, що позивач працювала у с. Біла, а не у місті Чорткові - суду не надано.

Враховуючи все вищенаведене, - у суду є достатні підстави для висновку, що позивач з 09.11.1983 року по 25.04.1997 року працювала у Чортківському РайСТ та Колиндянському СТ , тобто на територіях, які відносяться до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106).

Жодних доказів на спростування наведеного відповідачем не надано, та того, що позивач, маючи місце реєстрації у с. Біла, дійсно працювала не у місті Чорткові в Чортківському РайСТ (факт роботи в якому підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами), а саме у с.Біла, Чортківського району Тернопільської області (як було зазначено у відмові, оформленій протоколом №89 від 13.09.2018 року), - не підтверджено.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскільки позивач, ОСОБА_1 , проживала з листопада 1985 року по листопад 1986 року та дійсно працювала на радіаційно забрудненій території у період з 26.05.1987 року по 25.04.1997 року, що вже складає період у 9 років 11 місяців 30 днів, - то, у відповідності до положень абзацу шостого пункту 2 частини статті 55 Закону №796-XII - вона має право на зниження пенсійного віку на 5 років, а саме: два роки - початкове зниження (як особа, яка за станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - з встановленням початкової величини зниження пенсійного віку за постійне проживання/роботу у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додаткових три роки - за дев`ять років проживання/роботи (додатково 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років).

Що стосується посилань позивача на те, що в період з 27.04.1994 року по 21.01.1995 року на праві власності у її чоловіка, ОСОБА_10 , перебувала квартира АДРЕСА_2 (територія якого також відноситься до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року № 106), а також на те, що її діти у відповідні періоди протягом 1987-1988 років відвідували дошкільний навчальний заклад №7 у м.Чорткові, тобто, на території зони посиленого радіоекологічного контролю, - то суд зазначає, що вказані обставини не мають доказового значення під час розгляду даної справи за встановлених судом обставин підтвердження факту належності позивача до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, як такої, що проживала/працювала у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року, та того, що позивач проживала та працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю протягом більше, ніж 9-річного періоду.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII - порушує право позивача на пенсійне забезпечення, а, відтак, - є протиправною.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Частиною 3 статті 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми за загальним правилом пенсія призначається з дня подання заяви про призначення пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України, однак, якщо така заява була подана не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то пенсія призначається з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку.

Як встановлено на підставі наявних у справі матеріалів, позивач, 16.12.1963 р.н . , звернулась до управління Пенсійного фонду із відповідною заявою лише 05.09.2018 року, тобто, поза межами тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку.

Відтак, позивач має право на отримання пенсії з дня подання заяви про призначення пенсії до органу Пенсійного фонду, - в даному випадку з 05.09.2018 року.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v.Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02), п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як вже було зазначено вище, матеріалами справи та показами свідків доведено те, що щодо позивача діють умови надання пенсії за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача на території радіоактивного забруднення, є її трудова книжка, а тому визначення пільгового стажу є можливим на підставі поданої трудової книжки, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, в силу положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 48 Кодексу законів про працю України.

З огляду на зазначене та з метою забезпечення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та необхідність зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії, тобто, з 05.09.2018 року.

Окрім того, зважаючи на задоволення позову, - відповідно до частини першої статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею при зверненні до суду.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, оформлене протоколом №89 від 13.09.2018 року, про відмову в призначенні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

3. Зобов`язати Чортківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: 48500, вул.Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл., код ЄДРПОУ: 41248539) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дня звернення за призначенням пенсії - з 05.09.2018 року.

4. Зобов`язати Чортківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: 48500, вул.Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл., код ЄДРПОУ: 41248539) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дня звернення за призначенням пенсії - з 05.09.2018 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: 48500, вул. Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл., код ЄДРПОУ: 41248539) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) документально підтверджений судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) сплачений відповідно до квитанції №39310304 від 26 лютого 2019 року,тау розмірі 63,60 грн. (шістдесят три гривні 60 коп.) сплачений відповідно квитанції №0.0.1267240324.1 від 14.02.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.