Рішення № 82257811, 27.05.2019, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 р. Справа № 480/1441/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Іуткіної І.С.,

представника позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача - Д.М. Сича ,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.04.2019 № UA805180/2019/000084/2.

Свій вимоги мотивує тим, що 04.04.2019 позивач придбав у Німеччині в "ELONAT AUTO-TRAIDING" за 5000 євро легковий автомобіль уживаний марки "RENAULT MEGANE" 2014 року випуску та на підставі оформлених документів був ввезений в Україну. 12.04.2019 декларантом ОСОБА_2 - митним брокером ФОП ОСОБА_3 було подано митну декларацію, у якій вартість автомобіля визначено за основним методом на підставі примірника рахунку-фактури, що відповідало реальній ціні правочину та дорівнювало сплаченій сумі - 5000 євро. Крім митної декларації до митного оформлення були надані також документи, які підтверджували легальність вказаного правочину та супроводжували автомобіль весь маршрут перевезення, перелік яких було наведено в графі 44 вказаної митної декларації. Проте, 15.04.2019 митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000084/2 та картку відмови в митному оформленні № UA805180/2019/00200, згідно з якими вартість автомобіля було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) в розмірі 7150 євро. З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків ОСОБА_2 був змушений подати нову митну декларацію, що призвело до збільшення митних платежів. На думку позивача, автомобіль - індивідуально визначений товар, який має унікальний ідентифікаційний номер, а тому не можна порівнювати його з ідентичним автомобілем. Вважає, що рішення та картка, прийняті Сумською митницею ДФС, є незаконними.

Ухвалою суду від 26.04.2019 відкрито провадження по справі, розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.05.2019 відповідач подав заперечення на позовну заяву (а.с. 32-37), у яких зазначив, що при вивченні наданих документів до митного оформлення встановлено розбіжності. Поданий до митного оформлення інвойс № 070-03, датований 04.04.2019, при цьому квитанція на автомобіль датована 21.03.2019. До митного оформлення не надавались будь-які інші документи, які б свідчили про наявність у продавця і покупця домовленості про здійснення передоплати за товар, який буде поставляться в майбутньому. Також до митного оформлення надався витяг з SCHWACKE від 22.03.2019 № 151923/29608489 про вартісні висновки автомобіля "RENAULT MEGANE" згідно з VIN кодом " НОМЕР_1 ", відповідно до яких базова вартість автомобіля становить 8909 євро, ліквідаційна вартість - 5050 євро, що відрізняється від вартості, яку задекларував позивач в розмірі 5000 євро. На запит митного органу додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару позивач не надав, а тому відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

20.05.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с. 45-47), у якій зазначив, що відповідач надав документ в неналежній процесуальній формі, так як заперечення на позовну заяву є однією із заяв по суті справи та подається на відповідь на відзив. Крім того, доводи митниці в оскаржуваному рішенні відрізняються від мотивів, викладених в оскаржуваному рішенні. У рішенні не зазначено про розбіжності в датах інвойсу та квитанції про оплату. Посилання митниці на витяг з каталогу SCHWACKE не викликає заперечень, інформація з цього каталогу відрізняється від фактичної вартості автомобіля на 50 євро, тобто на 1 %. Водночас, митну вартість товару відкореговано до 7150 євро, однак відповідач нічим не обґрунтував вказану суму.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 04.04.2019 ОСОБА_2 , придбав у компанії ELONAT AUTO-TRAIDING в Німеччині за 5000 євро легковий автомобіль уживаний марки "RENAULT MEGANE" 2014 року випуску, що підтверджується копіями рахунку-фактури від 04.04.2019 № 070-03 (а.с. 13) та квитанції від 21.03.2019 (а.с. 14).

12.04.2019 декларант подав митну декларацію № UA805180/2019/011194 (а.с. 20-21) для митного оформлення автомобіля "RENAULT MEGANE", у якій вартість автомобіля була визначена за основним методом та дорівнювала 5000 євро. До декларації були додані: рахунок-фактура від 04.04.2019 № 070-03 (а.с. 13), квитанція від 21.03.2019, що підтверджує вартість та оплату товару (а.с. 14), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 09.10.2014 (а.с. 15), акт проведення огляду транспортного засобу від 09.04.2019 № UA209060/2019/028244 (а.с. 16-17), висновок спеціаліста про вартісні характеристики товару SCHWACKE від 22.03.2019 № 151923/29608489, копія митної декларації країни відправлення від 05.04.2019 № 19DE210103871459E9 (а.с. 18-19), сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 11.04.2019 № UA.009.95612-19, квитанція про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу від 05.04.2019 № 0.0.1316691516.1.

15.04.2019 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000084/2 (а.с. 22-23) та картку відмови в митному оформленні № UA805180/2019/00200 (а.с. 24), згідно з якими вартість автомобіля, визначена декларантом, була відхилена та визначена за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) в розмірі 7150 євро. У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000084/2 зазначено: "Спрацювання профілю ризику 105-2 "Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. Перевірити дані електронного інвойсу. Провести перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують митну вартість товарів. У випадках, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, здійснити запит додаткових документів. У випадках, передбачених ч. 6 ст. 55 Митного кодексу, прийняти рішення про коригування митної вартості. Перевірити заявлені у графі 44 митної декларації документи, що підтверджують митну вартість товарів на предмет розбіжностей із задекларованими відомостями. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_3 , валюта - EUR, вартість - 7150,00. Основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Декларанту направлено запит про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлений рівень митної вартості транспортного засобу. Надані документи не підтвердили заявлений рівень митної вартості. Декларантом проінформовано про відсутність запитуваних додаткових документів. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Підстави для визначення митної вартості: цінова інформація по даному транспортному засобу по конкретному ідентифікаційному номеру (VIN). Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду".

З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків у порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України ОСОБА_2 подав нову митну декларацію № UA805180/2019/011252 (а.с. 26-27), відповідно до якої позивач сплатив різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, визначеною митницею, у розмірі 20840 грн: мито - 21623,58 грн (доплата різниці - 6512,12 грн), податок на додану вартість - 50222,96 грн (доплата різниці - 14328,42 грн).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно з ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.ч. 2, 3 ст. 57 МК України).

Відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

Із аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Крім того, це узгоджується з визначеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому, такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частин 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами п. 6 розділу ІІ Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами 5-8 ст. 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (п. 7 розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ст.ст. 53, 54, 58 МК України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

При цьому наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, у розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, в силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч. 2 ст. 55 МК України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, викладений у рішенні про коригування митної вартості висновок про необ`єктивність та недостатню підтвердженість наданих позивачем відомостей сформований Сумською митницею ДФС за результатами перевірки, здійсненої із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно з ч. 4 ст. 337 МК України контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Єдиний підхід до здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками встановлено Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 (далі - Порядок № 684).

Пуктами 1, 2, 3 розділу VII Порядку № 684 встановлено, що за результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі - СУР), що здійснюється відповідно до ст. 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей.

Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР містить відомості про:

1) назву митної формальності;

2) підрозділ/посадову особу - ініціатора включення митної формальності до переліку, прізвище, ініціали посадової особи, яка безпосередньо доповнила перелік;

3) підстави включення митної формальності до переліку;

4) вид митної формальності (обов`язкова, обов`язкова за умови, у разі потреби);

5) повідомлення до митної формальності.

Форми та обсяги контролю, визначені в переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) ДФС при проведенні митного контролю та митного оформлення з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Відповідно до п. 9 Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.12.2018 № 1077 (далі - Тимчасовий порядок) рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортних засобів приймається органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Для перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу орган доходів і зборів використовує індикатор ризику, значення якого для кожного транспортного засобу встановлюється окремо на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Зі змісту рішення Сумської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.04.2019 № UA805180/2019/000084/2 вбачається, що воно не містить належного обґрунтування виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування застосування другорядного методу (за ціною ідентичних товарів). Відповідач не зазначив у чому саме полягає необ`єктивність та недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом позивача митної вартості автомобіля, між якими саме документами, доданих до декларації, виявлено розбіжності, за яким саме з другорядних методів ним визначено митну вартість автомобіля. Відповідач не подав ніяких доказів наявності на момент прийняття ним рішення про коригування митної вартості цінової інформації по автомобілю, пред`явленому для митного оформлення по конкретному ідентифікаційному номеру (VIN), як зазначено у рішенні, що оскаржується. Сам лише факт спрацювання систему управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.

Крім того, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом (за ціною ідентичних товарів), митний орган не брав до уваги наявність чи відсутність пошкоджень у ідентичного товару, не зважаючи на те, що в рішенні від 15.04.2019 № UA805180/2019/000084/2 в графі 26 "Опис товарів" щодо товару, митна вартість якого підлягає коригуванню, зазначено: "Пошкодження згідно з актом митного огляду: пошкоджено лакофарбове покриття, задній бампер, сколи на капоті та лобовому склі, потертості салону та сидінь, сліди оливи на двигуні, вм`ятини на кузові автомобіля без пошкодження лакофарбового покриття".

Із наведеного вбачається, що коригування митної вартості за таким методом може бути проведено лише на підставі наявної інформації про вартість імпортованих товарів по конкретний операції і така інформація має бути документально підтверджена. Ні в рішенні, яке оскаржується, ні під час розгляду справи судом відповідач таких відомостей не повідомив. Суд вважає, що такі дії відповідача суперечать наведеним вимогам ст. 59 МК України. При використанні узагальненої цінової інформації неможливо визначити ознак товарів та комерційних рівнів, за яких товари ввезені в Україну.

За таких обставин суд дійшов висновку, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, та підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товару, а тому визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (за ціною ідентичних товарів) здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду, в сумі 4268,40 грн згідно з квитанціями від 16.04.2019 № 40534555 (а.с. 3), від 16.04.2019 № 40534365 (а.с. 44).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Взнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.04.2019 № UA805180/2019/000084/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Ю. Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 39420037) судові витрати на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) в загальній сумі 4268,4 грн (чотири тисячі двісті шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31.05.2019.

Суддя М.М. Шаповал