Рішення № 82257678, 07.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/890/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2019 року ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України /надалі - відповідач, МО України/, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 31-36/, про:

- визнання протиправним та скасування пункту 18 Протоколу №92 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07 вересня 2018 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (в редакції, що діяла на червень 2016 року).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 26.08.2010 позивачу вперше встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, яка продовжена до даного часу. Вказує, що звернувся із заявою та повним пакетом документів, передбачених пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, з метою отримання одноразового грошової допомоги. Однак Міністерство оборони України, за твердженням позивача, безпідставно відмовило в призначенні йому одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/890/19, клопотання позивача про залучення третьої особи задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Полтавський обласний військовий комісаріат /надалі - Полтавський ОВК/, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00 07 травня 2019 року, витребувано докази.

15 квітня 2019 року до суду надійшли пояснення Полтавського ОВК на адміністративний позов /а.с. 42-45/, у яких представник третьої особи просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності 26.08.2010, а тому для врегулювання спірних правовідносин необхідно керуватися законодавством, що діяло на день встановлення інвалідності, а саме Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції станом на 03.11.2006 та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні та спеціальні збори, та інвалідності, звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою КМУ від 28 травня 2008 року №499. Пояснює, що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження строкової військової служби, з часу звільнення з якої пройшло понад три місяці, тому ОСОБА_1 при встановленні другої групи інвалідності не мав права на отримання одноразової грошової допомоги. Зазначає, що позивач звернувся про виплату одноразової грошової допомоги у 2017 році, тобто поза межами трьохрічного строку, встановленого для такого звернення.

Позивач у судове засідання 07 травня 2019 року не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просить їх задовольнити /а.с. 58/.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 07 травня 2019 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представник відповідача про причини неявки у судове засідання не повідомив. Представник третьої особи подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій просив у задоволенні позову відмовити /а.с. 41, 57, 60/.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

29 травня 2019 до суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позову заяву /а.с. 62-67/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач проходив військову службу в Збройних силах в період з 11.10.1986 по 10.02.1989. ОСОБА_1 первинно встановлено другу групу інвалідності внаслідок травми, поранення (контузії), захворювання, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби 26.08.2010. Пояснює, що нормативно-правовими актами чітко визначено момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності. Вказує, що позивачем було подано неповний пакет документів, внаслідок чого неможливо вирішити питання про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, а саме, не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зазначає, що у пакеті документів, поданих позивачем, відсутні документи, які б підтверджували його госпіталізацію та надання медичної допомоги у лікувальному закладі після отримання множинних вогнепальних осколкових поранень голови та кінцівок, контузії головного мозку. Вважає, що позовна вимога про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу є втручанням в дискреційні повноваження Міноборони, а тому задоволенню не підлягає.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення учасників справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 11.10.1986 по 10.02.1989, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 та довідкою Глобинського районного військового комісаріату від 25.06.2010 №113, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 20-21, 23, 52/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (Протокол №696 від 13.07.2010) зазначено, що осколкове поранення голови (контузія головного мозку), лівої нижньої кінцівки (20.05.88) сержанта у запасу ОСОБА_1 , 1967 року народження, наслідком якого стали шкіряні рубці: середньої третини спинки носу розміром 1,6х0,3, в ділянці підборіддя зліва розміром 1,1х0,3 по передній поверхні верхньої третини лівої гомілки розміром 1,4х0,5, що призвело до розвитку: "Стійких наслідків перенесеної ЗЧМТ з двохбічною рефлекторно-пірамідною недостатністю, лікворо-венозною дистензією, стійким цефалгічним, астено-невротичним синдромом, ВСД пароксизмами", що підтверджено військово-медичними та військово-обліковими документами - ПОРАНЕННЯ (КОНТУЗІЯ), ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ, ДЕ ВЕЛИСЬ БОЙОВІ ДІЇ /а.с. 17, 50/.

Згідно довідки серії МСЕ №0398108 ОСОБА_1 вперше встановлено другу групу інвалідності з 26.08.2010, поранення (контузія), пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 14, 48/.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №195189 ОСОБА_1 повторно встановлено другу групу інвалідності з 01.09.2013, поранення (контузія), пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 15, 49/.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0554577 ОСОБА_1 повторно встановлено другу групу інвалідності з 09.09.2016, поранення (контузія), пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 16/.

07.07.2017 позивач звернувся до військового комісара Глобинського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю другої групи та документами, перелік яких зазначено у заяві як додатки /а.с. 46/.

Рішенням Глобинського районного суду від 22 січня 2018 року у справі №527/2409/17, яке набрало законної сили 19.04.2018, позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задоволено. Визнано п. 53 протоколу № 72 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19 серпня 2016 року щодо відмови в розгляді документів про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету міністрів України №499 від 28 травня 2008 року та повернення їх на доопрацювання протиправним. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету міністрів України №499 від 28 травня 2008 року, як інваліду з 26 серпня 2010 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням того, що відповідно до ч. 2 статті 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", в редакції чинній на час встановлення йому інвалідності /а.с. 71-73/.

Відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, Полтавський ОВК направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок від 17 травня 2018 року №12/1044 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який з 26.08.2010 визнаний інвалідом другої групи, до якого додано документи, зазначені у листі як додатки /а.с. 47/. Зокрема, до вказаного висновку Полтавського ОВК додано: копію рішення Глобинського районного суду від 22 січня 2018 року, копію постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії 7-66 ТЕ №0398108 від 26.08.2010 /а.с. 48/, копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії 10ААА №195189 від 01.09.2013 /а.с. 49/, копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ №05545778 від 09.09.2016, копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв`язку поранення (травми, контузії, каліцтва) /а.с. 50/, копію акту судово-медичного дослідження /а.с. 51/, копію військового квитка /а.с. 52/, копії паспорту та ідентифікаційного номеру.

Розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла нове рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , якого 10.02.1989 звільнено зі строкової військової служби та 26.08.2010 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 7-66ТЕ №03981081 від 26.08.2010), а 01.09.2013 та 09.09.2016 під час повторного огляду органами МСЕК підтверджено ІІ групу інвалідності та подовжено термін її дії без зміни групи та причинного зв`язку (довідка МСЕК серія 10ААА №195189 від 30.09.2013 та серія АВ №0554577 від 18.10.2016 відповідно). У протоколі зазначено, що враховуючи, що ОСОБА_1 встановлено інвалідність внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в 2010 та в подальшому її не змінено, має застосовуватися законодавство, що діяло на час встановлення інвалідності. Пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2010 році, а також підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлена понад тримісячний термін. Крім того, Порядком визначено, що особам, звільнених із строкової військової служби, у разі настання інвалідності виплата допомоги здійснюється залежно від ступеня втрати працездатності в розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. Всупереч пункту 3 згаданого Порядку, заявником не надано довідку органів МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності. Також заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2013 року №975. Акт судово-медичного дослідження від 29.06.2010 №1260, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії МО України від 13.07.2010 №6963, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення. Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, які не подано на розгляд комісії /а.с. 53/.

Листом Полтавського обласного військового комісаріату від 12.09.2018 №12/2151 позивача повідомлено, що відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат (протокол №92 від 07.09.2018, пункт 18) Стецуну С.Г. відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги /а.с. 13, 54/.

Не погодившись з пунктом 18 Протоколу №92 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07 вересня 2018 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності. А тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу групи інвалідності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права зроблено Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 (адміністративне провадження № К/9901/44751/18).

Позивачу встановлено другу групу інвалідності вперше з 26.08.2010 /а.с. 48/.

Станом на дату встановлення позивачу інвалідності 26.08.2010 умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (надалі Порядок № 499).

Отже, з урахуванням викладеного, застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності, а саме: Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII у редакції Закону України від 03.11.2006 № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014 та Порядком № 499.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 31.07.2018 у справі №524/3705/16-а.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 499 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Також відповідно до пункту 4.8 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071 (надалі Положення, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги), висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (пункт 4.10 Положення).

Виходячи зі змісту підпункту 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730), головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України.

Суд зазначає, що згідно з указаними Положеннями відповідач Міністерство оборони України має прийняти рішення про відмову у виплаті одноразової грошової чи виплату допомоги.

Як встановлено судом, розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла нове рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , якого 10.02.1989 звільнено зі строкової військової служби та 26.08.2010 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 7-66ТЕ №03981081 від 26.08.2010), а 01.09.2013 та 09.09.2016 під час повторного огляду органами МСЕК підтверджено ІІ групу інвалідності та подовжено термін її дії без зміни групи та причинного зв`язку (довідка МСЕК серія 10ААА №195189 від 30.09.2013 та серія АВ №0554577 від 18.10.2016 відповідно). У протоколі зазначено, що враховуючи, що ОСОБА_1 встановлено інвалідність внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в 2010 та в подальшому її не змінено, має застосовуватися законодавство, що діяло на час встановлення інвалідності. Пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2010 році, а також підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлена понад тримісячний термін. Крім того, Порядком визначено, що особам, звільнених із строкової військової служби, у разі настання інвалідності виплата допомоги здійснюється залежно від ступеня втрати працездатності в розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. Всупереч пункту 3 згаданого Порядку, заявником не надано довідку органів МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності. Також заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2013 року №975. Акт судово-медичного дослідження від 29.06.2010 №1260, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії МО України від 13.07.2010 №6963, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення. Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, які не подано на розгляд комісії /а.с. 53/.

Вказане рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом № 92 від 07.09.2018 (пункт 18 протоколу) /а.с. 53/.

Згідно з частиною 6 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України від 03.11.2006 № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" чинній на час встановлення позивачу другої групи інвалідності вперше) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

При цьому, важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону № 2011-XII у редакції, чинній з 01.01.2007 по 01.01.2014, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу вперше другої групи інвалідності 26.08.2010) види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова військова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

У контексті спірних правовідносин саме частина 6 статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову службу, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умов про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Таким чином, оскільки позивач проходив строкову військову службу з 11.10.1986 по 10.02.1989 та позивачу вперше встановлено другу групу інвалідності 26.08.2010, тобто через 21 рік після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону № 2011-XII у позивача відсутнє.

Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене пунктом 18 протоколу засідання комісії від 07 вересня 2018 року №92, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, прийнято на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код 07851296, вул. Шевченка, 78-А, м. Полтава, 36039), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич