Рішення № 82257592, 07.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1197/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та зобов`язання вичинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови у проведенні йому перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 01 січня по 31 липня 2018 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн., згідно довідки Апеляційного суду Донецької області №35-13/153/2018 від 08.08.2018 року;

- визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо не виплати йому щомісячного довічного утримання судді у відставці з перерахунком на підставі довідки Апеляційного суду Донецької області №35-13/153/2018 від 08.08.2018 року за період: серпень та вересень 2018 року;

- зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу працюючого судді згідно довідки Апеляційного суду Донецької області №35-13/153/2018 від 08.08.2018 року, починаючи з 01.01.2018 року по 31 липня 2018 року, та виплатити позивачу заборгованість з урахуванням раніше здійснених виплат за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2018 року (а.с. 5-9, 31-33).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він рішенням Вищої ради юстиції за №3262/0/15-16 від 19.12.2016 року був звільнений із посади судді апеляційного суду Донецької області у зв`язку із виходом у відставку. З 22.09.2016 року позивач є внутрішньо переміщеною особою із зони антитерористичної операції та з 22.12.2016 року перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі, де отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці.

13.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому з 01 січня 2018 року щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру заробітної плати, вказаної у довідці від 08.08.2018 року №35-13/153/2018. Натомість, відповідач відмовив ОСОБА_1 у здійсненні такого перерахунку з 01 січня 2018 року, та зазначив, що перерахунок було здійснено з 01.08.2018 року, згідно до якого розмір пенсії позивача з 01.08.2018 року склав - 29 654,46 грн. Борг по перерахунку склав 5 452,92 грн. та буде виплачений основним способом у плановий період, а саме у жовтні 2018 року.

Разом з тим, зазначеної виплати позивачу у жовтні 2018 року Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснено не було, з огляду на що позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України.

Листом від 25.10.2018 року №516/Л-Веб головне управління Пенсійного фонду України повідомило позивачу, що відповідно до пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №355 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює такі виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, на даний час такого порядку не існує.

Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ст. 258 КАС України).

24.04.2019 року через канцелярію суду від Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, та зазначає, що позивачу станом на час розгляду справи вже було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року, що підтверджується наданою до суду копією перерахунку пенсії позивача. При цьому борг по перерахунку за період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року склав 19 085, 22 грн., а за період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року - 5 252, 92 грн. Зазначений борг обліковується в управлінні пенсійного органу та не виплачується до особливого розпорядження.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій посилається на пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №355, якою визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює такі виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, як зазначає Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, на даний час такого порядку не існує.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

19.12.2016 року ОСОБА_1 рішенням Вищої ради юстиції №3262/0/15-16 був звільнений з посади судді апеляційного суду Донецької області у відставку (а.с. 52).

Наказом в.о. голови Апеляційного суду Донецької області від 21.12.2016 року №433к позивача було відраховано зі штату суду (а.с. 52).

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою від 22.09.2016 року №5105007633 (а.с. 49).

З 22.12.2016 року позивач перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді (а.с. 46).

У зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною посадового окладу працюючих суддів, позивачем було отримано нову довідку Апеляційного суду Донецької області від 08.08.2018 року №3513/153/2018 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 14).

13.08.2018 року, на підставі вищезазначеної довідки ОСОБА_1 звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про перерахунок з 1 січня 2018 року його щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 13).

Разом з тим, листом від 24.09.2018 року №3664/09 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повідомило позивача, що перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 08.08.2018 року №3513/153/2018, виданої Апеляційним судом Донецької області, було здійснено з 01.08.2018 року у розмірі 29 654,46 грн., оскільки Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 року №2415 набув чинності 22.07.2018 року. При цьому частиною 1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. З огляду на вищезазначене Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі не вбачає підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2018 року (а.с. 15).

Також у вищезазначеному листі відповідач зазначив, що борг по перерахунку склав 5 452,92 грн. та буде виплачений основним способом у плановий період, а саме у жовтні 2018 року (а.с. 15).

Не погоджуючись із вищезазначеною позицією відповідача щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці лише з 01.08.2018 року та фактичною невиплату заборгованості у жовтні місяці 2018 року, позивач звернувся із вимогою надати йому відповідні пояснення до Головного управління Пенсійного фонду України.

Листом від 25.10.2018 року №516/Л-Веб головне управління Пенсійного фонду України повідомило позивачу, що йому з 01.08.2018 року на підставі довідки від 08.08.2018 року №3513/153/2018, виданої Апеляційним судом Донецької області, було здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та його розмір становить 29 654,46 грн.

Щодо боргу за період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року пенсійним органом було зазначено, що відповідно до пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №355 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює такі виплати та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України. Разом з тим на даний час такого порядку не існує (а.с. 16).

Судом під час розгляду адміністративної справи №420/1197/19 на підставі матеріалів наданої до суду пенсійної справи позивача було встановлено, що 21.02.2019 року Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі вже було здійснено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці з 01.01.2018 року на підставі наданої ним довідки від 08.08.2018 року №3513/153/2018, виданої Апеляційним судом Донецької області у розмірі 29 654,46 грн. (а.с. 43, 76).

Разом з тим, сума боргу по перерахунку за період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року, що складає - 19 085,22 грн. та за період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 5252,92 грн. лише обліковується в управлінні пенсійного органу та не виплачується до особливого розпорядження.

Дослідивши адміністративний позов позивача та відзив Центрального об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» врегульовані правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів.

Статтею 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з пунктом 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Так, пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI.

Відповідно до пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Тобто, у питаннях визначення розмірів суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання норми Закону №2453-VI зберігають чинність, а позивач має право на перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, у тому числі у зв`язку зі збільшенням посадового окладу.

Постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 року затверджено «Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України».

Відповідно до п.п.1, 3-4 Розділу ІІ цієї Постанови, заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Досліджуючи правове поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що довічне грошове утримання судді у відставці залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06 грудня 2016 року було встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 гривень.

Судом встановлено, що 22 липня 2018 року набрав чинності Закон України від 15 травня 2018 року №2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Цим законом внесено зміни до Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема в абзаці другому пункту 3 розділу ІІ слово та цифри "1600 гривень" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".

Отже, дію цього Закону поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме: починаючи з 01 січня 2017 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1 762,00 гривні.

З огляду на зазначене, з 1 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 762,00 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Посилання відповідача у листі від 24.09.2018 року №3664/09 на те, що Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» набрав чинності з 22 липня 2018 року, а тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу здійснено з 01 серпня 2018 року, оскільки закони не мають зворотної дії у часі, суд вважає безпідставним з огляду на те, що Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» набрав чинності з 22 липня 2018 року та містить темпоральні застереження щодо зворотної дії у часі правової норми щодо зміни розрахункової величини, з якої обраховується суддівська винагорода,а саме не з 1 600,00 грн., а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі вищезазначеного, враховуючи те, що станом на момент виникнення у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року такий перерахунок був зроблений Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі лише з 01.08.2018 року, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 01 січня по 31 липня 2018 року.

Разом з тим суд зазначає, що вимога позивача про зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу працюючого судді згідно довідки Апеляційного суду Донецької області №35-13/153/2018 від 08.08.2018 року, починаючи з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року задоволенню не підлягає, оскільки судом було встановлено, що станом на час розгляду адміністративної справи №420/1197/19 такий перерахунок вже був здійснений відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо невиплати позивачу перерахованого грошового забезпечення за період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року у розмірі 19 085,22 грн., та за період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 5 252,92 грн., з посиланням відповідача на те, що воно буде виплачено ОСОБА_1 після прийняття окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України, суд зазначає наступне.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» було затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Відповідно до п. 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Відповідно до п. 15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі, припинених відповідно до підпункту 2 пункту 12 цього Порядку, здійснюється за рішенням комісії, прийнятим на підставі подання структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Згідно з пунктом 16 цього Порядку, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365», у разі прийняття позитивного рішення комісією згідно з пунктом 15 цього Порядку соціальні виплати поновлюються через два місяці з місяця прийняття рішення про припинення таких виплат. Комісія може прийняти рішення про поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі з місяця припинення таких виплат у разі, коли така особа перебуває у складних життєвих обставинах і з поважних причин не виконала вимоги структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, передбачені пунктами 6 і 7 цього Порядку. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Між тим, на час розгляду справи такого порядку не визначено Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

На підставі вищезазначеного суд, не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування правомірності невиплати позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365», оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Крім того суд зазначає, що Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, до якого були внесенні зміни постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335, передбачає здійснення соціальних виплат за минулий період на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, саме для виплат, які були припинені на підставі окремого рішення пенсійного органу, а згодом були поновлені.

Разом з тим суд зазначає, що відповідачем рішення про припинення виплати позивачу довічного грошового утримання судді у відставці не приймалось, а отже положення щодо їх виплати за минулий період на умовах окремого порядку на ОСОБА_1 не розповсюджуються.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності дій щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2018 року, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додані квитанції від 28.02.2019 року та від 01.04.2019 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову на загальну суму 1 536,80 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а) про визнання протиправними дій і зобов`язання вичинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року.

Визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2018 року.

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2018 року включно, в розмірі 90% від суддівської винагороди 29 654,46 грн. згідно довідки Апеляційного суду Донецької області №35-13/153/2018 від 08.08.2018 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена позивачу за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2018 року.

В задоволені ішої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 ) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 536,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.