
Справа № 206/741/19
Провадження № 1-кп/206/228/19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Грицаюк Н.М.,
при секретарі Норі І.С.,
за участю:
прокурора Двойнічної Л.М.,
захисника-адвоката Саєнко І.М.,
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12018040700000513 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 194, ч.4 ст.296 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
До Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали за обвинувальним актом у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч.4 ст.296 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи наявними для цього всі підстави, відповідно до КПК України, та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, оскільки строк застосування запобіжного заходу спливає та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти призначення судового розгляду та просив повернути обвинувальний акт, також просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не існує.
Захисник-адвокат Саєнко І.М. в судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав того, що обвинувальний акт не містить найменування кримінального провадження, реєстраційного номеру, призвіще, ім`я по батькові та займаної посади членів групи слідчих та групи прокурорів, які приймали участь у кримінальному провадженні. Крім того, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, допущено грубу натуралізацію інкримінованих злочинів, а саме, на ряду з фактичними обставинами інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_1 інкриміновано обставини, які не відносяться до дій, характерних кваліфікуючим ознакам інкримінованих складів злочину.
Потерпілі в судовому засіданні не заперечували проти призначення судового розгляду.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, потерпілих, вивчивши матеріали обвинувального акта з додатками, суд прийшов до висновку, що обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Кримінальне провадження підсудне Самарському районному суду м. Дніпропетровська, обвинувальний акт відповідає вимогам, встановленим ст..291 КПК України, підстави для повернення акту прокурору, закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України – відсутні.
Порушень, що перешкоджають розгляду справи в суді, та призначенню справи до слухання, не виявлено.
Що стосується клопотання захисника – адвоката Саєнко І.М., то суд не приймає його до уваги, оскільки в підготовчому судовому засіданні суд не вправі давати оцінку правильності правової кваліфікації кримінальних правопорушень, що інкримінується ОСОБА_1 органом досудового розслідування.
Крім того, вимоги закону щодо викладення фактичних обставин та правової кваліфікації при складанні обвинувального акту було дотримано, а обставини, які відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення – час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 ,- викладено чітко і конкретно. З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника – адвоката Саєнко І.М. про повернення обвинувального акту прокурору необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України – незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Суд не може прийняти доводи обвинуваченого та захисника про те, що застосовування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, через те, що ризики, наведені прокурором, надуманні та бездоказові, оскільки, судом встановлено, що ризики, наведені прокурором, заслуговують на увагу, а наявність міцних соціальних зв`язків, не є гарантією виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та не може запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення покарання за скоєне та незаконно впливати на потерпілих і свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, суд не може прийняти до уваги доводи сторони захисту з приводу того, що обвинувачений не має мети вплинути на свідків і потерпілих по даному кримінальному провадженню, оскільки раніше у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 наголосила, що побоюється обвинуваченого через те, що він агресивно себе поводив відносно неї, під час досудового розслідування.
Крім того, вирішуючи подане клопотання, суд також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на строк до шістдесяти днів, а саме до 04.08.2019 року включно.
Судом не встановлена необхідність проведення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 99, 177, 197, 314 -316, 350 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Кримінальне провадження № 12018040700000513 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч.4 ст.296 КК України, призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 год. 00 хв. 13 червня 2019 року в приміщенні Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою – продовжити до 04.08.2019 року включно.
В задоволенні клопотання захисника-адвоката Саєнко Івана Максимовича про повернення обвинувального акт прокурору – відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Н.М. Грицаюк
Судове рішення № 82257559, Самарський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 06.06.2019. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 206/741/19. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: