Рішення № 8225671, 04.03.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.10р.Справа № 8/51-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ТНП" (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд Торг" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 116 від 24.12.2007р. у загальному розмірі 140 287,15 грн., згідно договору про переведення боргу № ПД-225 від 16.11.2009р.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Стадніченко В.О. - представник (дов. № 0212/56 від 24.02.10р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ТНП" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд Торг" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 116 від 24.12.2007р. у загальному розмірі 140 287,15 грн., згідно договору про переведення боргу № ПД-225 від 16.11.2009р.

Сума позову складається з наступних сум: 125 788,71 грн. - основний борг, 4 779,97 грн. - інфляційні збитки, 1 240,66 грн. - 3% річних та 8 477,81 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору поставки № 116 від 24.12.2007р. позивачем було поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд", останній в свою чергу свої зобов'язання за вказаним договором у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем. В подальшому між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" та відповідачем було укладено договір № ПД-225 про переведення боргу, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" передало, а відповідач прийняв на себе зобов'язання по виконанню договору № 116 від 24.12.2007р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд". На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 116 від 24.12.2007р., яку він прийняв на себе відповідно до договору № ПД-225 про переведення боргу від 16.11.2009р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 19443693, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

Вислухавши позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

24.12.2007р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" було укладено договір поставки № 116 (далі-договір поставки), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" прийняти та оплатити товар, у відповідності до умов даного договору. Договір набирає сили з моменту підписання та діє до 31.12.2008р. Строк дії даного договору автоматично продовжується на додатковий строк один рік, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити або припинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії даного договору. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх невиконаних зобов'язань, які не були виконані на момент припинення дії договору. (п.п. 1.1., 11.1., 11.2., 11.4. договору поставки).

Відповідно до п. 4.3. договору поставки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" здійснює оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок позивача (по мірі реалізації) за період 1 календарний тиждень на протязі 14 банківських днів з дня закінчення календарного тижня, за який здійснюється оплата.

Вказане зобов'язання було Товариством з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" порушене, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлений товар перед позивачем станом на 03.02.10р. у розмірі 125 788,71 грн.

Позивачем 14.08.2009р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" було направлено лист-вимогу № 1008-2/09 від 10.08.09р. про погашення заборгованості, який був отриманий останнім 27.08.2009р., але вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд".

Відповідно до п. 6.6. договору поставки, у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів, у відповідності з п. 4.3. даного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору поставки № 116 від 24.12.2007 року становить 8 477,81 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 4 779,97 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 1 240,66 грн.

Крім того, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" та відповідачем 16.11.2009р. було укладено договір № ПД-225 про переведення боргу, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" передав, а відповідач прийняв на себе зобов'язання по виконанню договору № 116 від 24.12.2007р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд".

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 125 788,71 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 64 022,87 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Крім того, ст. 520 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Договір про переведення боргу укладений між кредитором, боржником та новим боржником, отже останніми було додержано вимог вищевказаної статті.

Отже, вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, згідно договору поставки № 116 від 24.12.2007р., у розмірі 125 788,71 грн. слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 4 779,97 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 240,66 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 4 779,97 грн. та 1 240,66 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 6.6. договору поставки позивачем була нарахована пеня у розмірі 8 477,81 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 8 477,81 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 520, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд Торг" (49022, м.Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2Д; ідентифікаційний код 35738402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ТНП" (49083, м.Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; ідентифікаційний код 32737191) - 125 788 грн. 71 коп. основного боргу, 4 779 грн. 97 коп. втрат від інфляції, 1 240 грн. 66 коп. трьох відсотків річних, 8 477 грн. 81 коп. пені, 1 402 грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

СуддяІ.Ю. Дубінін