Ухвала суду № 82256619, 07.06.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 червня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/2400/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання неправомірними дії та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яким просило:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП №59159663 від 21.05.2019 та скасувати зазначену постанову.

Також позивач просив судпоновити строк звернення до суду та звільнити управління від сплати судового збору.

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із частиною першої статті 3 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року – 1921,00 грн, встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, ставку судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та враховуючи, що позивачем заявлено одну немайнову вимогу (інша є похідною), позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Позивачем не надано до суду документ про сплату судового збору, проте у позовній заяві просив суд звільнити від сплати судового збору.

Розглянувши заявлене клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною другою статті 8 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, заява сторони розглядається виходячи з наведених в ній обставин, які підтверджені належними доказами.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для задоволення клопотання є врахування майнового стану сторони, обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.

На думку суду, наведені норми, що дають право зменшити, відстрочити або звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан особи, насамперед стосується сторін соціально вразливої верстви населення з метою вільного їх доступу до правосуддя.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів щодо: звернення до відповідних органів з запитом на фінансування витрат на сплату судового збору, виділення асигнувань для оплати судового збору; отримання відмови у виділенні грошових коштів на відповідні цілі; можливості сплати судового збору у майбутньому за рішенням суду тощо.

Обмежене фінансування бюджетної установи, що діє як суб`єкт владних повноважень, не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Крім того, слід зазначити, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).

У даному випадку доступ позивача до суду обмежений Законом.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України “Про судовий збір” кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Суд наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.

Посилання позивача на те, що Закон України „Про судовий збір” не передбачає обов`язку сплати судового збору за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, є неприйнятними, оскільки саме ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" визначено чіткий перелік заяв, за якими не справляється судовий збір, а саме:

1) заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом;

2) заяви про скасування судового наказу;

3) заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення;

4) заяви про поворот виконання судового рішення;

5) заяви про винесення додаткового судового рішення;

6) заяви про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою;

7) заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням;

8) заяви про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

11) заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

12) заяви про обов`язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

12-1) заяви про видачу обмежувального припису;

13) позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;

14) заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб;

15) клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах;

16) заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Аналізуючи зазначену норму, суд дійшов висновку, що заява, з якою звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до суду, не підпадає під зазначений перелік, а тому сплата судового збору є обов`язковою з урахуванням розміру, визначенного п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Щодо посилання позивача на пункти 11 і 12 Рекомендації № К (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленої 14 травня 1981 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.11 Рекомендації прийняття справи до провадження не має залежати від сплати стороною державі грошової суми, розмір якої є надмірним з огляду на спір, що розглядатиметься.

Пункт 12 Рекомендації зазначає, що в тій мірі, в якій судові витрати становлять очевидну перешкоду в доступі до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати.

Суд зазначає, у справі "Паскіні проти Сан Марино" (заява № 50956/16) щодо судових витрат у контексті стверджуваного порушення права на доступ до суду, ЄСПЛ зважив на те, що національний суд визначив загальну суму відповідно до критеріїв, встановлених відповідно до існуючих правил. Загальна сума була значною, але обгрунтованою, зважаючи на ціну позову та майновий стан заявника. Тож сума судових витрат не порушила його право на доступ до правосуддя.

З огляду на зазначену практику ЄСПЛ, суд зазначає, що сума судового збору визначена нормами законодавства України у розмірі 1921 грн є обгрунтованою, зважаючи на ціну позову, а тому ніяким створює перешкод у доступі до правосуддя.

Оскільки статтями 133 КАС України та 8 Закону України “Про судовий збір” визначено можливість суду у виключних випадках зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, відстрочити або розстрочити сплату судового збору, а не обов`язок, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З матекріалів позовної заяви вбачається, що оскаржувану постанову від 21 травня 2019 року у виконавчому провадженні № 59159663 отримано УФПУ в м. Сєвєродонецьку у Луганськаої області 27 травня 2019 року.

Тобто, з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст.287 КАС України, останній день звернення до суду з даним адміністративним позовом - 06 червня 2019 року.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 06 червня 2019 року, тобто в останній день строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України, а тому строк звернення до суду не порушений позивачем та відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтею 122, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

У задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання неправомірними дії та скасування постанови - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн в доход Державного бюджету України за банківськими реквізитами: 22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) отримувач коштів УК у м. Сєвєродон./М.СЄВЄРОД./22030101, рахунок отримувача 34312206084029, код отримувача 37944909, банк отримувача (МФО) 899998, відомча ознака “ 84” Окружні адміністративні суди.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті позивачем у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяО.В. Ірметова