Рішення № 82256251, 04.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року справа №320/1958/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд скасувати Постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 04.09.2017 про стягнення виконавчого збору №58038121 у справі №810/4459/18 у розмірі 16 692 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною, оскільки прийнята державним виконавцем без дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому має бути скасована.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України на подання відзиву на позов не скористався.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

04.04.2019 на адресу Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області надійшла постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ, ДВС, Відповідач) від 27.03.2019 про стягнення виконавчого збору № 58038121 у справі № 810/4459/18 за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Стягувач) до Управління ПФУ про зобов`язання вчинити певні дії.

Білоцерківське об`єднане Управління ПФУ не погоджується з вказаною постановою державного виконавця тому звернулось з даним позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі № 810/4459/18 зобов`язано Управління призначити ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб» з 18.04.2018 року.

Після надходження 18.01.2019 постанови про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 09.01.2019 року № 58038121, Управлінням 25.01.2019 було здійснено призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до протоколу призначення пенсії від 25.01.2019 за період з 18.04.2018, що підтверджується протоколом про призначення пенсії (розпорядженням) № 104250001262 від 25.01.2019 року та виплатним протоколом від 01.04.2018.

Крім цього, управлінням на постанову про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 09.01.2019 року № 58038121 направлено заяву від 24.01.2019 № 1560/16 про зупинення виконавчого провадження до винесення рішення апеляційної інстанції оскільки управління було позбавлено можливості оскаржити вищевказане рішення.

Згідно вищезгаданого рішення суду за період з 01.04.2018 року ОСОБА_1 нараховано 16 649,30 грн.

Тобто, рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/4459/18 виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом в добровільному порядку 25.01.2019 року.

Натомість, 04.04.2019 року на адресу Управління надійшла постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ від 27.03.2019 року про стягнення виконавчого збору № 58038121 по виконанню виконавчого листа № 810/4459/18 від 08.01.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління, де в пункті 1 вказано стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16 692 грн.

Згідно статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-УІ (далі - Закон № 4901-УІ) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Також відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-УІ № 4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

П.9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1921, 00 грн., отже понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Скасувати Постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 04.09.2017 про стягнення виконавчого збору №58038121 у справі №810/4459/18 у розмірі 16 692 грн.

Стягнути на користь Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області (код ЄДРПОУ 34903037) судові витрати у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 40 коп

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.