Рішення № 82256172, 07.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2019 р. справа № 300/800/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання відмови за №280/05.1-42/10-19 від 25.02.2019 протиправною та зобов`язання здійснити заходи щодо передачі автомобіля ЗАЗ-110377-40, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 на праві приватної власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.04.2019 звернулася до суду з позовною заявою до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання відмови за №280/05.1-42/10-19 від 25.02.2019 протиправною та зобов`язання здійснити заходи щодо передачі автомобіля ЗАЗ-110377-40, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 на праві приватної власності

В обґрунтування позивних вимог позивач вказує на протиправність відмови Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації у здійсненні перереєстрації автомобіля батька позивача - ОСОБА_2 , оскільки таке рішення суперечить вимогам Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999. Оскаржуване рішення відповідача зумовлено вимогами, встановленими пунктом 16 вказаного Порядку, відповідно до якого, автомобіль може бути безоплатно переданий члену сім`ї інваліда лише у випадку, якщо зареєстроване місце проживання члена сім`ї збігається із місцем проживання померлого інваліда на час смерті. Позивач не погоджується із такою позицією, з огляду на те, що хоч його місце проживання не зареєстроване за адресою реєстрації померлого батька, проте на момент його смерті позивач фактично спільно проживала із ним, вела спільне господарство та доглядала за хворим батьком, рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 по справі №351/1788/18 та довідкою виконкому Снятинської міської ради Снятинського району Івано-Франківської області від 15.08.2018 №3750, ОСОБА_2 . Враховуючи наведене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме - визнати відмову Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації неправомірною, та зобов`язати останнього здійснити заходи щодо передачі ОСОБА_1 автомобіля ЗАЗ-110377-40, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 на праві приватної власності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків. Позивачем у зазначений строк недоліки позовної заяви усунуто. Ухвалою суду від 17.04.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався. Про належне повідомлення його щодо розгляду справи, свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.04.2019 (а.с. 33).

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву та письмові докази, якими позивач обґрунтовує свою позицію, судом встановлено такі обставини.

Як підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 18.12.2017 Заболотівською селищною радою об`єднаної територіальної громади Снятинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель села Іллінці Снятинського району Івано-Франківської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , ОСОБА_2 користувався автомобілем ЗАЗ-110377-40, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , отриманого безоплатно за рахунок коштів державного бюджету через органи соціального захисту населення (а.с.11).

Згідно листа Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації від 31.05.2018 №604/10-34/27 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно листа Департаменту соціальної політики від 21.05.2018 №1128/05/1-43/10-18 їй відмовлено у перереєстрації на правах приватної власності автомобіля ЗАЗ-110377-40 після смерті батька ОСОБА_2 (а.с. 9). Зі змісту листа від 31.05.2018 №604/10-34/27 вбачається, що причиною такої відмови була відсутність реєстрації місця проживання разом з померлим батьком.

ОСОБА_1 звернулася до Снятинського районного суду Івано-Франківської області із заявою про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_2 Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 по справі №351/1788/18 заяву задоволено та встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини (а.с. 21-22).

Також, згідно із копією довідки виконкому Снятинської міської ради Снятинського району Івано-Франківської області від 15.08.2018 №3750, ОСОБА_2 проживав до дня смерті за однією адресою з ОСОБА_1 без реєстрації (а.с. 15).

Позивач 14.12.2018 звернулася до Департаменту соціальної політики облдержадміністрації із заявою, у якій просила передати безоплатно у власність автомобіль марки ЗАЗ-110377-40, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , що належав батьку - ОСОБА_2 (а.с.20).

У відповідь Департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації направлено листа №280/05.1-42/10-19 від 25.02.2019, у якому вказано про те, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 встановлено факт постійного проживання, але не зобов`язано надати дозвіл для перереєстрації автомобіля та повідомлено про необхідність повернути департаменту автомобіль ЗАЗ-110377-40 (а.с.30).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач, з метою відновлення свого порушеного права звернулася із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам у справі, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-IV, Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За правилами частини 1 статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 №2961-IV, Держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

Механізм забезпечення легковими автомобілями осіб з інвалідністю, зокрема дітей з інвалідністю, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку визначено Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (надалі, також - Порядок №999).

Згідно із пунктом 16 вказаного Порядку, особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, за її (його) бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену її сім`ї (за бажанням такого члена сім`ї), який на час смерті особи з інвалідністю були зареєстровані за місцем реєстрації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.

Абзацом 8 пункту 3 Порядку №999 передбачено, що до членів сім`ї особи з інвалідністю належать громадяни України, які проживають разом з нею, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а також на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, та місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.

З наведених положень випливає, що законодавцем встановлено сукупність умов, за яких особам може безоплатно передаватись автомобіль після смерті власника - особи з інвалідністю. Такими є статус члена сім`ї померлого, встановлення факту спільного проживання та реєстрація місця проживання за однією адресою із особою з інвалідністю на момент смерті.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація особи за місцем проживання - це лише внесення інформації до паспортного документа та Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Аналіз наведеного дозволяє суду дійти висновку про те, що сама лише реєстрація особи за відповідною адресою не є підтвердженням її постійного там проживання, а відтак і не підтверджує пов`язаність із померлою особою з інвалідністю спільним побутом та веденням з такою особою спільного господарства. Таким чином, поняття місця проживання та місця реєстрації не є тотожними. Такий висновок суду відповідає і позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладений в ухвалі суду від 27.11.2013, провадження №6-41137св13.

Разом з цим, слід звернути увагу і на висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначені в ухвалі від 28.01.2015, провадження №6-47211св13. Так, колегія суддів дійшла переконання про те, що відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання, за відсутності інших достатніх, належних і достовірних доказів, не є безспірним доказом проживання особи у конкретному жилому приміщенні.

Як встановлено судом, позивач - ОСОБА_1 , є донькою померлого ОСОБА_2 - особи з інвалідністю. Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 по справі №351/1788/18 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини. Також довідкою виконкому Снятинської міської ради Снятинського району Івано-Франківської області від 15.08.2018 №3750, підтверджується фактичне проживання позивача із померлим батьком до дня його смерті.

Відповідно до абзацу 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейським судом з прав людини, пунктом 115 рішення від 14 червня 2007 року в справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" (Заява №77703/01) вкотре надано трактування поняття "якість закону", зокрема зазначено, що закон має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі - у разі потреби, за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку.

Таким чином, аналіз положень абзацу 1 пункту 16 та абзацу 8 пункту 3 Порядку №999 дозволив суду дійти висновку про недостатню чіткість та передбачуваність у практичному застосуванні положень пункту 16. В даному випадку це зумовлено складністю визначення умов реалізації особою права на безоплатну передачу у власність автомобіля, оскільки такими є, як уже зазначалось судом, не лише реєстрація місця проживання за однією із померлим адресою, але й підтвердження факту спільного проживання, ведення спільного побуту, господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, зокрема, на підставі кровного споріднення.

Суд зазначає, що підставами для відмови позивачу у проведенні перереєстрації автомобіля слугували саме відсутність реєстрації місця проживання за тією ж адресою, за якою зареєстрований померлий ОСОБА_2 відповідно до вимог пункту 16 Порядку №999, а також відсутність у резолютивній частинні рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 по справі №351/1788/18 зобов`язання відповідача надати дозвіл на перереєстрацію зазначеного автомобіля.,. Однак, враховуючи вищенаведені правові норми, а також встановлений факт спільного проживання позивача із ОСОБА_2 та їх родинний зв`язок, як сукупність підстав для реалізації права на отримання автомобіля, на переконання суду, слід зобов`язати відповідача здійснити заходи щодо передачі ОСОБА_1 автомобіля марки ЗАЗ-110377-40, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 на праві приватної власності.

Що стосується доводів позивача в частині протиправності оскаржуваного рішення відповідача, такі підлягають відхиленню з огляду на таке.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідач, здійснюючи повноваження щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері соціальної підтримки, зокрема, осіб з інвалідністю, відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 389/2011, керувався відповідними нормативно-правовими актами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин. Так, оскаржуване рішення Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації прийнято на підставі вимог пункту 16 Порядку №999, положення якого є чинними, та відсутні відомості про визнання їх неконституційними повністю чи частково.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд не вбачає ознак протиправності у рішенні відповідача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., який в силу положень статті 132 КАС України є складовою судових витрат. Оскільки позивачем у справі документально не підтверджено понесення будь-яких інших судових витрат, то компенсації підлягає лише сплачена сума судового збору.

Таким чином, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, на користь позивача 384,20 грн., як суму пропорційну до задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації здійснити заходи щодо передачі ОСОБА_1 автомобіля марки ЗАЗ-110377-40, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 на праві приватної власності.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 25925236) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) сплачену суму судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири гривні) 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 .

Відповідач: Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, адреса: вул. Леся Курбаса, буд. 2, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ - 25925236.

Суддя Главач І.А.