
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2019 р. справа № 300/947/19
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення від 11.04.2019 та вимоги про сплату боргу від 06.02.2019, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 30.04.2019 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення від 11.04.2019 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55.
02.05.2019 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9828,72 грн., оскільки протягом 2018-2019 років подавав відповідну податкову звітність та сплачував податки як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності 69.10 Діяльність у сфері права. Зазначив, що у 2018 році не займався адвокатською діяльністю, тому відсутній обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок, а нарахування контролюючим органом недоїмки в розмірі 9828,72 призвела подвійного оподаткування його діяльності. Вважачи оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 протиправною, позивач оскаржив її до Державної фіскальної служби України, яка рішенням №17142/6/99-99-11-05-02-25 від 11.04.2019 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 залишила без змін, а скаргу - без задоволення. Позивач вказав на порушення Державною фіскальною службою України порядку розгляду скарги, тому вважає, що його скарга є задоволеною, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 скасованою. Таким чином, позивач просить визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо розгляду його скарги та скасувати рішення про результати розгляду скарги від 11.04.2019 №17142/6/99-99-11-05-02-25, а також визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55.
17.05.2019 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов представник відповідачів проти позову заперечив, посилаючись на правомірність винесення контролюючим органом оскаржуваної вимоги про сплату боргу. Зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), може бути знята з обліку на підставі поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію платника податків за формою № 8-ОПП та заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ за умови внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про зміну організаційної форми адвокатської діяльності, зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Однак, станом на момент формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 відсутні відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю позивача. Щодо скасування рішення №17142/6/99-99-11-05-02-25 від 11.04.2019 про результати розгляду скарги, зазначив, що скарга ОСОБА_1 надійшла до Державної фіскальної служби України 11.03.2019 у неробочий час, тому датою отримання такої скарги вважається наступний робочий день, тобто 12.03.2019. Зазначив, що відповідачі при прийняті оскаржуваних рішень діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/profile/49447) 28.08.2015 ОСОБА_1 отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №001027, видане Радою адвокатів Івано-Франківської області.
25.02.2016 адвокат Благодир Віталій Сергійович взятий на облік у контролюючих органах як платник податків, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків від 25.02.2016 №1609150700307 (форма №4-ОПП) (а.с. 16).
Також, як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.01.2018, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 29.01.2018 взятий на облік в ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник податків, основний вид економічної діяльності 69.10 Діяльність у сфері права. (а.с.31).
06.02.2019 ГУ ДФС в Івано-Франківській області, відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138979-55 в розмірі 9828,72 грн. (а.с.17).
Вважаючи таку вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 неправомірною, позивач 06.03.2019 оскаржив її до Державної фіскальної служби України (а.с.19).
Рішенням Державної фіскальної служби України №17142/6/99-99-11-05-02-25 від 11.04.2019 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця, самозайнятої особи ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.26).
Не погоджуючись із діями Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та Державної фіскальної служби України щодо прийняття оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 та рішення №17142/6/99-99-11-05-02-25 від 11.04.2019 про результати розгляду скарги, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно із частинами 2, 3 статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини 8 вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
У абзаці другому пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 31 Закону № 5076-VI, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.
Положеннями статті 32 Закону № 5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Виходячи зі змісту частин п`ятої, шостої статті 31 Закону № 5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті 17 Закону № 5076-VI).
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Підпунктом 2 пункту 11.18 розділу ІХ Порядку обліку платників податків і зборів в редакції від 27.06.2018 року зазначено, що фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП. Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу
Порядком обліку платників податків і зборів в редакції від 10.05.2016 року дане питання врегульоване підпунктом 2 пункту 11.22 розділу ІХ де зазначено, що фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП; довідки за формою № 4-ОПП та інших документів, що видаються контролюючими органами платнику податків і підлягають поверненню до контролюючого органу.
Отже, зняття з обліку фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність проводиться після припинення такої незалежної діяльності.
Суд звертає увагу, що позивачем не подано доказів на підтвердження зняття його з податкового обліку як фізичної особи, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвоката).
Водночас, судом встановлено, що на момент формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 право позивача на заняття адвокатською діяльністю не зупинено та не припинено. Право на адвокатську діяльність позивачем зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатську діяльність» лише з 28.03.2019 на підставі заяви. Наведене підтверджується даними з Єдиного реєстру адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/profile/49447).
Таким чином, на момент винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 позивач перебував у контролюючому органі як фізична особа-підприємець та як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
За таких обставин, позивач, навіть за умови, що він не провадив незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.
Оскільки, позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, відповідач правомірно відповідно до вимог Закону № 2464-VI обчислив суми несплаченого єдиного внеску в загальному розмірі 9828,72 грн., що зазначив в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 є правомірною і не підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо розгляду його скарги та скасування рішення про результати розгляду скарги від 11.04.2019 №17142/6/99-99-11-05-02-25, суд зазначає наступне.
Процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті регулюється Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим наказом Міністрерства фінансів України 09.12.2015 №1124 (далі - Порядок №1124).
Відповідно до пункту 1 розділу IV вказаного Порядку №1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Як вбачається з копії відстеження з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» поштового відправлення №0304702259427, яким позивачем було надіслано до Державної фіскальної служби України скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55, таке відправлення отримано 11.03.2019 о 23:11.
Відповідно до пункту 2 Інстркуції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від14.04.1997 №348, усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп`ютерами, або в журналах.
Таким чином, оскільки дана скарга позивача надійшла 11.03.2019 у неробочий час, датою її отримання слід вважати наступний робочий день - 12.03.2019.
Рішення №17142/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 прийняте Державною фіскальною службою 11.04.2019, а саме - на тридцятий день після отримання скарги позивача, тобто в межах строку розгляду, визначеного пунктом 1 розділу IV вказаного Порядку №1124.
Таким чином, доводи позивача щодо порушення Державною фіскальною службою України тридцятиденного строку розгляду скарги та, відповідно, автоматичного задоволення такої скарги, є безпідставними.
Що стосується неповідомлення Державною фіскальною службою України про розгляд скарги позивача, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу VІ Порядку №1124, особа, яка подала скаргу на рішення контролюючого органу, серед іншого, має право бути присутньою при розгляді матеріалів скарги, про що зазначає у цій скарзі. Повідомлення контролюючого органу надсилається (вручається) скаржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто під підпис, складається у письмовій формі, відповідним чином підписується та у випадках, передбачених законодавством, завіряється печаткою такого органу. У повідомленні зазначаються підстави запрошення, дата і час, на який запрошується скаржник, а також місцезнаходження контролюючого органу, який розглядає скаргу.
З аналізу зазначеного положення, вбачається, що умовою для реалізації права особи бути присутньою при розгляді матеріалів скарги є зазначення про таке бажання у скарзі.
Зі змісту скарги позивача від 06.03.2019 вбачається, що ОСОБА_1 не зазначив про бажання брати участь у розгляді своєї скарги. Натомість у його скарзі міститься прохання направити відповідь на відповідну адресу (а.с.19).
Таким чином, доводи позивача про порушення його права особисто брати участь й розгляді скарги, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не було зазначене про таке бажання бути присутньою при розгляді матеріалів скарги.
Зважаючи на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо розгляду його скарги та скасування рішення про результати розгляду скарги від 11.04.2019 №17142/6/99-99-11-05-02-25 є безпідставним та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення від 11.04.2019 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-138979-55 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Главач І.А.
Судове рішення № 82256154, Івано-Франківський окружний адміністративний суд було прийнято 07.06.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 300/947/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: