Ухвала суду № 82255989, 07.06.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/3229/19

Провадження№ 1-кп/266/363/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Шишиліна О.Г.

з участю секретаря - Воропаєвої О.Є.,

прокурора – Балджи О.М.,

потерпілого - ОСОБА_1

захисника – Довженко В.І.

обвинуваченого – ОСОБА_2

під час проведення підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018051120000169, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Ростов-на-Дону РФ, з вищою освітою, працюючого, не одруженого, має на утриманні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч.2 ст.121, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України

В С Т А Н О В И В :

До Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч.2 ст.121, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, можливості здійснювати незаконний вплив на потерпілого, свідків, вчините інше кримінальне правопорушення.

Судом встановлено, що на підставі ухвал слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.01.2019р. та від 06.03.2019р. обвинувачений утримується під вартою.

Потерпілий вказав, що обвинуваченому слід обрати безальтернативно запобіжний захід тільки у виді тримання під вартою, оскільки репутація обвинуваченого вказує на схильність його до кримінальних правопорушень.

Захисник Довженко В.І. вказав, що підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу прокурором не обґрунтовано та не доведено ризиків, що іншій більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не може бути застосовано, тому просив вирішити питання про застосування іншого запобіжного заходу у тому числі у виді застави 100 тис. грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що він до затримання працював начальником охорони на підприємстві «Окна Маріуполя», також займається іншими діяльністю, у тому числі громадською. Є також учасником бойових дій в АТО та має на утриманні неповнолітню дитину. Вказав, що застава у виді 100 – 200 тис. грн. є посильною для його родини.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити або скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оскільки поняття «обґрунтована підозра» у національному законодавстві не визначене, то, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд має враховувати позицію Європейського Суду з прав людини, відображену у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) відповідно до якого «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Кущ проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Як вбачається з обвинувального акту формулювання обвинувачення містить інформацію, що вказує на те, що ОСОБА_2 дійсно при встановлених досудовим слідством обставинах міг вчинити інкримінований йому тяжкий злочин, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення та таких доказів, які б це спростовували, суду не надано.

Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст.. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Суд вважає, що в наявності є обґрунтована підозра відносно ОСОБА_2 у причетності до скоєні тяжкого злочину кваліфікованих за ч.1 ст. 263 КК України, та ч.2 ст.307 КК України, яка випливає з обвинувального акту, а оцінювати докази на цій стадії судового процесу суд права не має. Заявлені прокурором ризики суд вважає доведеними частково, оскільки враховуючи тяжкість діяння, кількість злочинів в якому він обвинувачуються та суворість передбаченого покарання до 10 років позбавлення волі вказують на ризик впливу обвинуваченим на свідків з метою уникнення покарання. При цьому суд керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Суд констатує, що обвинувачений хоча і не одружений, але має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3 , до затримання працював та отримував дохід, характеризується позитивно, не судимий, є організатором громадської спілки, є учасником бойових дій в АТО, що не заперечується стороною обвинувачення. Крім того, в судовому засіданні обвинувачений зазначив, що паспорт для виїзду за кордон у нього було вилучено при затриманні. Прокурором ця обставина не спростована, оскільки на вимогу суду протокол затримання обвинуваченого не було надано. Таким чином, суд приходе до висновку, що у обвинуваченого існують міцні соціальні зв`язки у м. Маріуполі отже зазначене вказує про відсутність високого ризику втечи обвинуваченого.

Разом с тим, суд не може погодитися із доводами захисту про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та особистого зобов`язання, оскільки вони за своєю суттю не можуть забезпечити відсутності можливості у обвинуваченого незаконного впливу на свідків тим самим вчинення іншого злочину з метою уникнення відповідальності, оскільки домашній арешт полягає лише в забороні залишати житло обвинуваченим, але ніяким чином не зможе забезпечити можливості порушення обвинуваченим такого запобіжного заходу та незаконно впливати на свідків. За таких саме підстав не підлягає застосуванню і особисте зобов`язання, та порука.

Враховуючи, що обвинувачений утримується під вартою, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кілька тяжких злочинів, а також високий ризик незаконного впливу на свідків, вчинення іншого злочину, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів.

Разом із тим відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розглядаючи можливість застосування запобіжного заходу у виді застави суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, працює, вказує на можливість застави у розмірі від 100000 до 200000 грн.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що існує обґрунтована підозра у вчиненні кількох тяжких злочинів суд приходе до висновку необхідним визначити заставу в максимальному розмірі передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, у сумі 153680 грн.

Щодо доводів сторони обвинувачення про незастосування застави з мотивів передбачених п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд зазначає, що крім іншого, дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.4 ст.27, ч.2 ст.121 КК України, як закінчений злочин, щодо схилення особи до умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень, вчинене способом, що має характер особливого мучення з метою залякування потерпілого, на замовлення. Притому із самого обвинувального акту не вбачається обставин про закінчення обвинуваченим злочину, передбаченого ст.121 КК України, тому доводи обвинуваченого відхиляються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 314-317 КПК України суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком до 05.08.2019 року включно.

Особами, визначеними ч. 2 ст.182 КПК України, у будь-який момент, може бути внесена застава в розмірі 153680 грн., з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 покладених на нього обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, повідомити суд про адресу фактичного проживання, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками, що допитані на досудовому слідстві згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Копію ухвали направити до Маріупольського слідчого ізолятору для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Шишилін О. Г.

Копію ухвали отримав негайно після оголошення ____ Коробов ОСОБА_4 .В.