Рішення № 82255662, 05.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/948/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А. ,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Орлова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Малинської районної державної адміністрації Житомирської області Кисельчука Дмитрія Васильовича, Малинської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи: начальник управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації Олексійчук Жанна Анатоліївна, керівник апарату Малинської райдержадміністрації Жура Валентина Василівна про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.03.2019, просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 28.01.2019 №13 "Про скасування наказу начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 №3-ОС";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 28.01.2019 №12 "Про скасування наказу керівника апарату Малинської райдержадміністрації від 28.01.2019 №06-К";

- поновити її на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату Малинської РДА;

- стягнути на її користь з Малинської районної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути на її користь з голови Малинської районної державної адміністрації Кисельчука Дмитрія Васильовича моральну шкоду розміром 25000 тис. грн

В обґрунтування позову зазначено, що 29.01.2019 позивача було призначено за переведенням на рівнозначну вакантну посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату Малинської районної державної адміністрації відповідно до наказу керівника апарату Малинської районної державної адміністрації від 28 січня 2019 року №06-К. До 29.01.2018 позивач працювала на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з питань праці та соціально-трудових відносин управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрацїї. 31 січня 2019 року завідувачем сектору з питань персоналу апарату Малинської райдержадміністрацїї в присутності працівників Малинської РДА, їй видано трудову книжку із записом №12 в якому вказано, що запис за №11 про призначення за переведенням на рівнозначну посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату райдержадміністрації на підставі розпорядження голови Малинської райдержадміністрації від 28.01.2019 №12 вважається недійсним. Крім того, винесено розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 28.01.2019 №13 "Про скасування наказу начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 №3-ОС". Позивач з даними розпорядженнями не погоджується, вважає їх безпідставними та виданими головою Малинської районної державної адміністрації з перевищенням службових повноважень.

В обґрунтування моральної шкоди в розмірі 25000 тис. грн вказано, що у зв`язку з протиправною поведінкою голови Малинської райдержадміністрації позивачу нанесено душевні страждання, принижено честь та гідність. Позивач є інвалідом 3 групи та має 5-ти річну дитину, яка знаходиться на її утриманні. Крім цього, вона є студентом та навчається на заочній формі у вищому навчальному закладі здобуваючи ступінь магістра. Таким чином голова Малинської РДА поставив її у скрутне становище, та позбавив засобів для існування.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

Позивач та представник позивача в судових засіданнях позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач 1 - голова Малинської районної державної адміністрації Житомирської області Кисельчук Дмитрій Васильович в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно, подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.125).

Представник відповідача 2 - Малинської районної державної адміністрації Житомирської області, проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.60-66).

Від третіх осіб - керівника апарату Малинської районної державної адміністрації Житомирської області Жури В.В. та начальника управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації Житомирської області надійшли до суду письмові пояснення та заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.41-43, 91-94).

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 28.01.2018 працювала на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з питань праці та соціально-трудових відносин управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації Житомирської області (а.с.21).

23.01.2019 позивач звернулась до Малинської районної державної адміністрації Житомирської області із заявою про звільнення з 28.01.2019 у зв`язку з переведенням до апарату Малинської райдержадміністрації на посаду головного спеціаліста юридичного відділу (а.с.17).

Водночас, 23.01.2019, на ім`я керівника апарату Малинської райдержадміністрації подала заяву про призначення на роботу з 29.01.2019 по переводу з управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації на посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату Малинської райдержадміністрації (а.с.18).

23.01.2019 керівник апрату Малинської райдержадміністрації Жура В.В. звернулась до начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації Житомирської області Олексійчук Ж.А. з проханням погодити звільнення ОСОБА_1 , в порядку переведення, на рівнозначну посаду головного спеціаліста юридичного відділу апрату Малинської райдержадміністрації 28 січня 2019, відповідно до ст.41 Закону України "Про дердавну службу" за поданою заявою, згодою державного службовця (а.с.19).

23.01.2019 начальником управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації Житомирської області у відповідності до ст.41 Закону України "Про дердавну службу" погоджено звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з переведенням за її згодою на рівнозначну посаду головного спеціаліста юридичного відділу апрату Малинської райдержадміністрації (а.с.20).

Наказом управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації головного спеціаліста юридичного відділу апрату Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 № 3-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади з 28.01.2019 у зв`язку з переведенням до апрату Малинської райдержадміністрації на посаду головного спеціаліста юридичного відділу, на підставі її заяви від 23.01.2019 та листа керівника апарату Малинської районної державної адміністрації від 23.01.2019 №13/95 (а.с.21).

28.01.2019 наказом керівника апарату Малинської районної державної адміністрації Житомирської області призначено Єщенко Ольгу Олександрівну за переведенням, на рівнозначну вакантну посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату Малинської райдержадміністрації, з посади головного спеціаліста- юрисконсульта відділу з питань праці та соціально трудових відносин управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації 29 січня 2019 року, за її згодою, з оплатою праці згідно з штатним розписом. Підставами вказано заяву ОСОБА_1 , лист-погодження начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 23.01.2019 №10/02-29/199 та лист-погодження керівника апарату Малинської райдержадміністрації від 23.01.2019 №13/95, завірена копія трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.22).

В подальшому голова Малинської районної державної адміністрації Житомирської області Кисельчук Дмитрій Васильович розпорядженнями від 28.01.2019 (а.с.15):

- №12 "Про скасування наказу керівника апарату Малинської райдержадміністрації від 28.01.2019 № 06-К", скасував наказ керівника апарату Малинської райдержадміністрації від 28.01.2019 №06-К "Про призначення за переведенням ОСОБА_1 ", як такий, що прийнятий з порушеннями вимог чинного законодавства України.

- №13 "Про скасування наказу начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 № 3-ОС" скасував наказ начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 №3-ОС "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ", як такий, що прийнятий з порушеннями вимог чинного законодавства України (а.с.44);

На виконання оскаржуваних розпоряджень відповідача 31.01.2019 ОСОБА_1 отримала трудову книжку, про, що було складено акт про вручення (а.с.16).

Як видено зі змісту запису трудової книжки, запис №10 від 28.01.2019 - ОСОБА_1 звільнено з управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації у зв`язку з переведенням, п.5 ст.36 КЗпП України, ст.41 Закону України "Про дердавну службу".

Записом №11 у трудовій книжці підтверджується факт переведення ОСОБА_1 з 29.01.2019 на рівнозначну посаду до Малинської районної державної адміністрації.

В подальшому записами від 31.01.2019 №12 та від 06.02.2019 №13 скасовано записи за номерами 11 та 10 відповідно (а.с.12).

Листом від 01.02.2019 №16/165 голова Малинської районної державної адміністрації Кисельчук Дмитрій Васильович повідомив начальнику управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації ОСОБА_2 , що у зв`язку з прийняттям розпоряджень від 28.01.2019 №13 та від 28.01.2019 №12 ОСОБА_1 не приступила до виконання посадових обов`язків головного спеціаліста юридичного відділу апарату райдержадміністрації, а тому залишається на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з питань праці та соціально трудових відносин управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації з виконанням обов`язків, передбачених посадовою інструкцією. Вказано на обов`язковість приведення у відповідність до розпоряджень накази по особовому складу (а.с.45).

В подальшому, 12.02.2019, позивач подала до управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації заяву про звільнення за згодою сторін (а.с.64).

Наказом управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 12.02.2019 № 6-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста - юрисконсульта відділу з питань праці та соціально- трудових відносин за угодою сторін 12 лютого 2019 (а.с.65).

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернулась з вказаним позов до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 889-VIII).

Приписами частини 1 статті 1 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Згідно з ч.1 ст. 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Частиною 2 статті 41 вказаного визначено, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року № 586-XIV, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 586-XIV), визначено, що голови місцевих державних адміністрацій:

1) очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень;

2) представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами;

3) призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону;

4) призначають на посади та звільняють з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій;

4 1) затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи;

5) укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації, або уповноважують на це своїх заступників;

6) погоджують у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції;

7) в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням;

8) регулярно інформують населення про стан виконання повноважень, покладених на місцеву державну адміністрацію;

9) утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад;

10) здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.

Частинами 1-2 статті 6 Закону № 586-XIV передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів (ч.5 ст.41 вказаного Закону).

Частиною 3 статті 43 Закону № 586-XIV передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно з ч.3 ст.44 Закону Закону № 586-XIV апарат місцевих державних адміністрацій очолює керівник, який призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації в порядку, передбаченому законодавством про державну службу.

Керівник апарату місцевої державної адміністрації організовує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної адміністрації, організовує доведення розпоряджень голови місцевої державної адміністрації до виконавців, здійснює визначені Законом України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права), відповідає за стан діловодства, обліку і звітності, виконує інші обов`язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації. З цих питань керівник апарату місцевої державної адміністрації видає накази (ч.4 ст.44 вказаного Закону України).

Як встановлено зі змісту оскаржуваного розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації №13 від 28.01.2019 наказ начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 №3-ОС скасовано відповідно до ст. ст.6, 41-43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у зв`язку з тим, що прийнятий з порушеннями вимог чинного законодавства України. Вказано, що керівником державної служби порушено пункт 1 статті 8 Закону України "Про державну службу" щодо дотримання Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, статті 24 КЗпП України, про зобов`язання у виконанні певної послідовності дій при переведенні працівника на іншу посаду, п.11 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 887, який передбачає, що накази керівника структурного підрозділу, що суперечать Конституції та законам України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої держадміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, або керівником відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації вищого рівня (а.с.15).

Аналогічні підстави зазначені у розпорядженні голови від 28.01.2019 №12 про скасування наказу керівника апарату Малинської районної державної адміністрації від 28.01.2019 №06-К (а.с.15).

Згідно з ч.3,5 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що переведення особи з однієї на іншу рівнозначну посаду відбувається на підставі наказу керівника державної служби.

Так, згідно з п.3 ч.1 ст.2 Закону № 889-VIII керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.

Згідно з п.3-1 ч.1 ст.17 Закону № 889-VIII повноваження керівника державної служби здійснюють у місцевих державних адміністраціях:

- керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права);

- керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі;

Частиною 2 вказаної статті визначено коло обов`язків керівника державної служби.

Зокрема п.4 ч.2 ст.17 Закону № 889-VIII передбачено, що керівник державної служби призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону.

Вказаними нормами врегульовано питання переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу вакантну посаду. Встановлено, що переведення здійснюється за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Разом з тим, переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Таким чином, керівниками державної служби в районних державних адміністраціях є керівники апаратів відповідних адміністрацій.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Крім того, саме керівник апарату місцевої державної адміністрації організовує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної адміністрації, організовує доведення розпоряджень голови місцевої державної адміністрації до виконавців, здійснює визначені Законом України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах.

Так, зі змісту пункту 67 Регламенту Малинської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 23.06.2015 №153 встановлено, що проекти розпоряджень голови райдержадміністрації підлягають обов`язковій правовій експертизі у юридичному відділі. У разі коли проект розпорядження подано апарату райдержадміністрації з порушенням вимог, юридичний відділ доповідає про це керівнику апарату райдержадміністрації, який у дводенний строк супровідним листом за своїм підписом повертає головному розробникові проект розпорядження та матеріали до нього. Юридичний відділ під час проведення правової експертизи: перевіряє проект розпорядження на відповідність Конституції та законам України, іншим актам законодавства; оцінює ефективність обраного правового шляху врегулювання проблеми; перевіряє проект розпорядження на відповідність вимогам, встановленим цим Регламентом, а також повноту погодження із заінтересованими органами. У разі виявлення невідповідності проекту розпорядження чи його окремих положень актам законодавства юридичний відділ готує зауваження до такого проекту та повертає його на опрацювання головному розробникові з відповідними пропозиціями. У разі коли недоліки проекту розпорядження не можуть бути усуненні шляхом доопрацювання, юридичний відділ готує висновок.

Відповідно до пункту вказаного 69 Регламенту проект розпорядження візується працівниками апарату райдержадміністрації, які здійснювали його опрацювання (в обов`язковому порядку начальником юридичного відділу, першим заступником голови або заступником голови райдержадміністрації, що відповідає за його підготовку), та передає керівнику апарату райдержадміністрації (а.с.99-118).

У своїх поясненнях керівник апарату адміністрації Жура В.В. стверджує, що в порушення п.69 Регламенту розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 28.01.2019 №13 "Про скасування наказу начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 №3-ОС" та від 28.01.2019 №12 "Про скасування наказу керівника апарату Малинської райдержадміністрації від 28.01.2019 №06-К" їй на опрацювання не надходило. Вказані розпорядження отримала в позаробочий час 28.01.2019 о 17:59, на підтвердження чого надає знімок екрану електронної пошти (а.с.98).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що наказом керівника апарату Малинської районної державної адмінеістрації від 28 січня 2019 року № 06-К ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу апарату цієї адміністрації в порядку переведення з посади головного спеціаліста - юрисконсульта відділу з питань праці та соціально-трудових відносин Управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації. Переведення відбулося за рішенням двох керівників державної служби та державного службовця, який переводився на посаду державної служби. Призначення осіб на посади державної служби в апараті Малинської районної державної адміністрації, зокрема, призначення державних службовців на посади державної служби в апарат даної адміністрації шляхом переведення з рівнозначних посад Малинської районної державної алдміністрації здійснюється за рішенням керівника апарату цієї адміністрації.

Такі висновки суду узгоджуються з листом Національного агентства України з питань державної служби № 3346/13-19 від 20.05.2019 щодо надання роз`яснень окремих положень законодавства про державну службу (а.с.225-226).

Отже, переведення ОСОБА_1 відбулось у межах чинного законодавства за згодою державного службовця, за рішенням керівника державної служби, відповідно до визначеної Законом України "Про державну службу" процедури.

Таким чином, розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації Житомирської області від 28.01.2019 №13 "Про скасування наказу начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 №3-ОС" та від 28.01.2019 №12 "Про скасування наказу керівника апарату Малинської райдержадміністрації від 28.01.2019 №06-К" визнаються судом протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 поновити її на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату Малинської РДА суд зазначає наступне.

Як пояснив представник відповідача, фактичне переведення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста - юрисконсульта відділу з питань праці та соціально-трудових відносин управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації на посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату Малинської районної державної адміністрації фактично не відбулося.

На підтвердження своєї позиції до матеріалів справи надано табелі обліку відпрацьованого робочого часу працівників апарату Малинської райдержадміністрації за січень-лютий 2019 року, де не зазначено працівника ОСОБА_3 (а.с.154-157).

Водночас в табелях управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації за січень-лютий 2019 року міститься інформація з приводу явки на роботу головного спеціаліста юрисконсульта ОСОБА_1 , де з 29.01.2019 по 31.01.2019, 01.02.2019, з 04.02.2019 по 06.02.2019 відмічено "НЗ", що свідчить про "неявку з нез`ясованих причин" (а.с.158-162).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Волосюк проти України" зазначив, що суд має керуватися принципом правової визначеності, який вимагає щоб остаточне рішення суду не ставилося під питання.

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка передбачає, що принцип юридичної визначеності є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Як вже зазначалось, наказом управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 06.02.2019 № 5-ОС скасовано наказ начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 № 3-ОС "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ". Вказано, що у табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_1 проставляти символ "НЗ", що означає "Неявки з нез`ясованих причин" до з`ясування обставин такої відсутності. Листом від 06.02.2019 №10/01-04/343 заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації повідомив ОСОБА_1 про прийняті розпорядження та накази, вказав, що до остаточного врегулювання даного питання, позивач залишається на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта відділу з питань праці та соціально-трудових відносин управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації та продовжує виконувати свої обов`язки, передбачені посадовою інструкцією. До виконання обов`язків ОСОБА_1 необхідно було приступити 07.02.2019 (а.с.46-47).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки наказом управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 06.02.2019 № 5-ОС скасовано наказ начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 № 3-ОС "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ", позивач з 07.02.2019 повернулась до виконання своїх посадових обов`язків в управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації.

Наказом управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 12.02.2019 № 6-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста - юрисконсульта відділу з питань праці та соціально- трудових відносин за угодою сторін 12 лютого 2019 (а.с.65).

А тому підстави для її поновлення на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату Малинської райдержадміністрації відсутні.

Позовна вимога з приводу стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від поновлення ОСОБА_1 на посаді, а тому не може бути задоволена судом.

Щодо вимоги про відшкодування з голови Малинської районної державної адміністрації Кисельчука Д.В. на користь позивача моральної шкоди в розмірі 25000 тис. грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.5 постанови Пленуму № 4, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В обґрунтування вказаних вимог позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру внаслідок прийняття оскаржуваних розпоряджень та обґрунтування розміру моральної шкоди в сумі 25 000 грн.

Доводи позивача з приводу того, що протиправною поведінкою голови Малинської райдержадміністрації їй нанесено душевні страждання, принижено її честь та гідність не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

З урахуванням того, що позивачем доведено протиправність розпоряджень голови Малинської районної державної адміністрації від 28.01.2019 №13 та від 28.01.2019 №12, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , інд. код НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації Житомирської області (площа Соборна, 6-а, Малин, Житомирська область, 11601, ЄДРПОУ 04053559) від 28.01.2019 №13 "Про скасування наказу начальника управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації від 25.01.2019 №3-ОС".

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації Житомирської області від 28.01.2019 №12 "Про скасування наказу керівника апарату Малинської райдержадміністрації від 28.01.2019 №06-К".

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 07 червня 2019 року