Рішення № 82254927, 29.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 р. Справа№200/3185/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Шташаліс О.О.,

від представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача Голуб П.А., за довір.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МК-СЕРВІС” (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Шевченко -22/7, код ЄДРПОУ 39994616)

до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва-82, код ЄДРПОУ 39790445)

про визнання протиправними дій та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МК-СЕРВІС” до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю “МК-СЕРВІС” від 05 жовтня 2018 року № 1193;

- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо проведення інспекційного відвідування з 11 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року з питань дотримання законодавства про працю Товариства з обмеженою відповідальністю “МК-СЕРВІС” без відповідного погодження.

Ухвалою суду від 05 березня 2019 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче провадження призначено на 21 березня 2019 року. В подальшому розгляд справи відкладався на 04 квітня 2019 року, 17 квітня 2019 року, 06 травня 2019 року, 14 травня 2019 року. В той же день ухвалою суду закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 29 травня 2019 року та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 05 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано наказ на проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «МК - СЕРВІС» № 1193. Вказаний наказ було видано на підставі звернень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про порушення з боку підприємства стосовно них законодавства про працю.

Вказує, що в зазначеному наказі від 05 жовтня 2018 року № 1193 визначено проводити інспекційне відвідування стосовно дотримання позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, додержання тривалості робочого часу, обліку робочого часу, оплати праці та проведення відрахувань із заробітної плати, тобто по підприємству в цілому, а не відносно конкретних робітників, про порушення прав яких ставилося питання у зверненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вважає наказ незаконним, оскільки він суперечить ст. 6 Закону України «Про основні засади держаного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що має наслідком його скасування. Також, вказує, що інспекційне відвідування розпочалось без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Також позивач наголошує на тому, що інспекційне відвідування відповідачем відбувалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положеннями якої затверджено відповідні порядки проведення інспекційних відвідувань. У зв`язку із тим, що Постанова КМУ № 295 визнана незаконною та нечинною на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/8917/17 від 14.05.2019 року вважає дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування протиправними. Просить задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання представник позивача не прибув, просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, оскільки Управління Держпраці зазначає, що інспекторами праці Управління Держпраці під час проведення інспекційного відвідування позивача не вчинялися будь-які дії, які прямо заборонені пунктом 13 Порядку №295.

Відповідач зазначає, що позивач не скористався наданими йому пунктом 14 Порядку №295 правами, у тому числі, правом не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; правом вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань тощо.

Вважає, що позовні вимоги позивача, спрямовані на оскарження дій щодо проведення інспекційного відвідування можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірного інспекційного відвідування. В іншому разі в задоволенні відповідних вимог має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав суб`єктів господарювання, оскільки після проведення інспекційного відвідування права позивача порушують лише наслідки проведення відповідного інспекційного відвідування. Просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні, яке відбулося 29 травня 2019 року, представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові та електронні докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МК – СЕРВІС» - зареєстровано за адресою 84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Шевченко -22/7, код ЄДРПОУ 39994616.

05 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області виданий наказ № 1193 “Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «МК-СЕРВІС” та зазначено, що відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 “Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу Законів про Працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі звернення Сюракшина В.В. та Капіци ОСОБА_3 . про порушення стосовно них законодавства про працю, тому відділу контролю східного напрямку управління з питань праці доручено провести інспекційне відвідування ТОВ «МК-СЕРВІС» з питань дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, додержання тривалості робочого часу, обліку робочого часу, оплати праці та проведення відрахування заробітної плати (а.с. 19, 20).

05 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ТОВ «МК-СЕРВІС», яке отримано директором підприємства Є.А. Бєрдєніковим 11 жовтня 2018 року, про що свідчить відповідна відмітка про отримання (а.с. 21).

На підставі вказаного наказу та повідомлення працівниками Головного управління Держпраці у Донецькій області в період з 11 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року проведено інспекційне відвідування позивача.

За результатами проведеного інспекційного відвідування 29 жовтня 2018 року відповідачем складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДЦ1538/1187/АВ (а.с. 22-45).

30 листопада 2018 року уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Донецькій області прийняті рішення про накладення штрафу № ДЦ1538/1187/АВ/ГП/МГ-ФС та № ДЦ1538/1187/АВ/ПТ/УП-ФС, якими на позивача накладено штраф у розмірі 8 153 370,00 гривень та 3 723,00 гривень, відповідно. (а.с. 46-62).

Судом встановлено, що станом на день винесення рішення по цій справі, в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 200/14921/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МК-СЕРВІС” до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ1538/1187/АВ/ГП/МГ-ФС від 30.11.2018 року та №ДЦ1538/1187/АВ/ПТ/УП-ФС від 30.11.2018 року.

Отже спірним питанням у цій справі є правомірність винесення наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю “МК-СЕРВІС” від 05 жовтня 2018 року № 1193 та правомірність дій Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо проведення інспекційного відвідування з 11 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 5 квітня 2007 року №877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі – Закон №877-V) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно частини 4 статті 2 Закон №877-V заходи контролю здійснюються […] органами [...] державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами [...].

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

08 вересня 2004 року Законом України №1985-IV “Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі” була ратифікована “Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі” (далі – Конвенція).

За приписами статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ї) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; [...].

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 “Положення про Державну службу України з питань праці”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади […] який реалізує державну політику [...] з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю [...] з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю [...] фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно пункту 1 “Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області”, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20 квітня 2015 року за № 438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до пункту 2 “Порядка здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад.

Інспекційні відвідування проводяться згідно пункту 5 Порядку №295, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно пункту 6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування […], якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню [...], може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування [...], від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (пункт 8 Порядку №295).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку №295).

За приписами пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктом 14 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; 4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником; 5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки; 6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об`єкта відвідування; 8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; 9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою (пункт 16 Порядку №295).

Наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 05 жовтня 2018 року №1193 “Про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ТОВ «МК-СЕРВІС» був виданий за результатами аналізу інформації, отриманої із інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством (звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), тобто відповідно до пункту 5 Порядку №295.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач допустив інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування щодо перевірки з питань додержання законодавства про працю, не створював перешкод у її проведенні.

Отже, щодо вимоги про скасування наказу про проведення інспекційного відвідування, суд зазначає, що позивач оскаржує акт індивідуальної дії щодо проведення перевірки. Однак станом на день розгляду справи інспекційне відвідування фактично здійснено відповідачем. На підставі спірного наказу та за наслідками проведеної перевірки прийнятий відповідний акт інспекційного відвідування та винесені відповідні рішення щодо накладення на позивача штрафу.

Таким чином, наказ щодо проведення інспекційного відвідування позивача від 05 жовтня 2018 року № 1193 є реалізованим та таким, що вичерпав свою дію.

Вимоги про скасування акту індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акту юридичної сили (здатності до застосування). Акт індивідуально дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків. Юридичні факти або події минулого в принципі не можуть бути скасовані судом чи іншим органом як не можуть бути скасовані будь-які події минулого.

Оскільки інспекційне відвідування позивача проведено, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування даних акту перевірки.

Доводи позивача, щодо протиправності дій та порушення норм Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області, під час організації та проведення інспекційного відвідування є безпідставними, оскільки допуск до перевірки фактично нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки, а тому задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав суб`єкта господарювання.

Суд не приймає посилання позивача на те, що Постанова КМУ № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положеннями якої затверджено відповідні порядки проведення інспекційних відвідувань визнана незаконною та нечинною на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/8917/17 від 14.05.2019 року, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що законна сила судового рішення затверджує його правову дію, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права також підлягають здійсненню (реалізації) на вимогу зацікавлених осіб. Рішення суду, що вступило в законну силу, набуває властивості обов`язковості, неспростовності, виключності, преюдиціальності і виконуваності. Законодавець, наділяючи судове рішення зазначеними вище властивостями, по суті прирівнює його по силі впливу до норми права, закріпленої в нормативному правовому акті.

Слід зазначити, що спірний наказ прийнятий у жовтні 2018 року, перевірка проведена в період з 11 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року. Отже, всі вчинені відповідачем дії, та прийняті акти мали місце до набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/8917/17 від 14.05.2019 року щодо скасування та визнання нечинною Постанова КМУ № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 55 Конституції України, зокрема кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

А згідно з частиною першою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме Позивач.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) №1-10/2004, поняття “охоронюваний законом інтерес”, що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям “права” (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття “охоронюваний законом інтерес” у всіх випадках вживання його у законах України у логічно -смисловому зв`язку з поняттям “права” має один і той же зміст.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі №800/206/15 обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

З огляду на вищевикладене, в діях Головного управління Держпраці у Донецькій області суд не вбачає ознак протиправності, оскільки відповідач під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного акту діяв на підставі, та у спосіб передбачений чинним законодавством, отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “МК-СЕРВІС” (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Шевченко -22/7, код ЄДРПОУ 39994616) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва-82, код ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправними дій та скасування наказу – відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 29 травня 2019 року. Повний текст рішення складений та підписаний 06 червня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.