Рішення № 82254440, 26.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Справа № 160/9269/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Сидорчука І.С. Радіновського Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Технологія-2000" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Технологія-2000» до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 року №0026191418, що винесене Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 року №0026201418, що винесене Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Технологія-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Агролуч" за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №48766/04-36-14-18/30815216 від 30.08.2018 року, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 53577,00 грн. Позивачем в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки надано посадовим особам відповідача всі первинні бухгалтерські та податкові документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом позивача. У зв`язку із чим, податкові повідомлення-рішення форми від 27.09.2018 року №0026191418 та №0026201418, прийняті на підставі акту №48766/04-36-14-18/30815216 від 30.08.2018 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що правочин, укладений між ПП «Технологія-2000» та ТОВ "Агролуч", не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а первинні документи, надані до перевірки, є формально складеними і не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту, підтвердженням чого є відомості з ІС «Податковий блок», архіву електронної звітності (ЄРПН) та підсистеми 2.19 АС «Аудит». Так, контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Агролуч» не є виробником товару - селітри кальцієвої гранульованої, селітри аміачної, добрив рідких азотних марки КАС-28 і здійснені ним операції з продажу та купівлі товарів без фактичної поставки товару по ланцюгу постачання з ТОВ «Тайгер Альянс» та покупцями, одним з яких є і позивач. Також відповідач посилався на те, що позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, які підтверджують рух товару за господарськими операціями з ТОВ «Агролуч», а також сертифікати якості товару, що також свідчить про нереальність укладеного з ним правочину.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство "Технологія-2000" зареєстровано Кам`янською міською радою, свідоцтво про державну реєстрацію від 23.05.2000 року.

З 05.06.2000р. ПП "Технологія-2000" перебуває на податковому обліку в контролюючих органах.

На підставі направлень від 14.08.2018р. №9918, відповідно до наказу ГУ ДФС України у Дніпропетровській області №4614-п від 14.08.2018р. працівниками відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Технологія-2000" (код за ЄДРПОУ 30815216) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Агролуч" за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт №48766/04-36-14-18/30815216 від 30.08.2018 року.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 53577,00 грн.

На підставі висновків акту №48766/04-36-14-18/30815216 від 30.08.2018 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення рішення, а саме №0026191418 форми «Р» від 27.09.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робі, послуг) на загальну суму 66971,00 грн.,з яких за основним платежем – 53577,00 грн. та за штрафними санкціями – 13394,00 грн.; №0026201418 форми «В4» від 27.09.2018 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93814,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка залишила означену скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 27.09.2018 року №0026191418 та №0026201418 – без змін.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, останніми визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону визначена підстава для бухгалтерського обліку господарських операцій, а саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Агролуч".

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Технологія-2000" та ТОВ "Агролуч" було укладено договір №517 від 07.11.2016 року.

Згідно п.1.1. договору ТОВ "Агролуч", як постачальник, зобов`язується поставити, а ПП "Технологія-2000", як покупець, зобов`язується прийняти товар та оплатити продукцію у кількості та за ціною, що визначені видатковими накладними, які є невід`ємною частиною.

Так, позивачем було отримано наступну продукцію:

добрива рідкі азотні марки КАС-28 (44т загальною вартістю 246962,00 грн.);

селітра аміачна (70,4 т загальною вартістю 440457,60 грн.);

селітра кальцієва гранульована (21,084 т загальною вартістю 161905,00 грн.);

добрива рідкі азотні марки КАС-28 (0,5 т загальною вартістю 2202,50 грн.).

На виконання умов означеного договору виписано видаткові накладні на загальну суму поставленого товару 884348,60 грн., в т.ч. ПДВ 147391,43 грн.

Крім того, ПП "Технологія-2000" надані рахунки на оплату вартості товару з урахуванням податку на додану вартість та платіжні доручення на загальну сум 884348,60 грн.

Також відповідно до умов вищезазначеного договору та норм діючого законодавства позивач оформив та зареєстрував в реєстрі податкові накладні: №26 від 25.01.2017 року, №1 від 05.01.2017 року, №74 від 27.12.2016 року.

Всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агролуч" (договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки на оплату) є в наявності та були надані представнику контролюючого органу під час перевірки.

Означені документи відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар, та його подальше використання у власній господарській діяльності.

Зміст укладеного договору ПП "Технологія-2000" з його контрагентом не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Щодо посилання відповідача на нереальність господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом, суд зазначає, що навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманих товарів (робіт, послуг) за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за отримані товари (роботи, послуги) і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків – одержувачів товарів – вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, про що контролюючий орган зазначає у акті перевірки, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому висновки є безпідставними та зробленими при довільному трактуванні як норм чинного законодавства, так і фактичних обставин.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема, такий висновок наведено в ухвалі ВАС України від 16 квітня 2013 року № К/800/9087/13 та в ухвалі ВАСУ від 19 лютого 2013 року №К/9991/64514/11.

Щодо сертифікатів якості на товар, то даний документ не є документом, на підставі якого формується бухгалтерський та податковий облік, він не містить відомості про господарську операцію, а отже його відсутність не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про їх скасування, а отже про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 2411,79 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст.ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 року за №0026191418, що винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 року за №0026201418, що винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2411,79 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова