Ухвала суду № 82254288, 03.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

03 червня 2019 року Справа № 160/4401/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427), у прохальній частині якої позивачі просять суд, зокрема:

визнати дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вдовам учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, які померли від захворювань, отриманих при ліквідації аварії на ЧАЕС у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ - протиправними;

зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вдовам учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, які померли від захворювань, отриманих при ліквідації аварії на ЧАЕС, починаючи з 01.10.2017р. у п`ятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ.

Даному адміністративному спору присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/4401/19.

Адміністративний позов поданий позивачам з підстави порушення їх прав відповідачем, однак не відповідав вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 20.05.2019р. був залишений без руху, з встановленням позивачам терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної зави без руху шляхом надання до суду доказу про сплату судового збору за подання адміністративного позову із трьома вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України “Про судовий збір” на загальну суму 2305, 20 грн., тобто документів про сплату судового збору за подання адміністративного позову в сумі 768, 40 грн., що має бути сплачено окремо кожним із позивачів.

На виконання ухвали суду від 11.05.2019р. позивачами та їх представником подано до суду клопотання, в якому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять суд:

-звільнити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від сплати судового збору згідно п. 9) «особи з інвалідністю І та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю»; (Пункт 9 частини першої статті 5 в редакції Закону № 2443-VIII від 22.03.2018р.), п. 10) «позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про сплату судового збору»;

-відкрити провадження;

-розглянути адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за правилами загального провадження;

-розглянути адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні;

-визнати дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вдовам учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, які померли від захворювань, отриманих при ліквідації аварії на ЧАЕС у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ - протиправними;

-зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вдовам учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, які померли від захворювань, отриманих при ліквідації аварії на ЧАЕС, починаючи з 01.10.2017р. у п`ятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраащали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ;

-задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у повному обсязі;

-бажаємо особисто приймати участь у відкритому судовому засіданні, і тому повідомити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши клопотання позивачів в частині питання звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від сплати судового збору за подання позовної заяви із трьома позовними вимогами немайнового характеру, вивчивши надані докази на її підтвердження та наведені у клопотання обґрунтування, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" за №3674-VI від 08.07.2011р.

Частиною 1 ст.8 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» - суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як передбачено ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

У розумінні приписів указаної норми відстрочення або розстрочення сплати судового збору позивачу, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення позивача від сплати судового збору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Так, на підтвердження неможливості сплати судового збору, позивачами додано до наданого до суду:

-лист Центрально-міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №Л 17552-18 від 14.11.2018р., в якому зазначено, що станом на 01.11.2018р. розмір пенсії ОСОБА_1 становить 3129, 38 грн.;

-лист Центрально-міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №П 17553-18 від 15.11.2018р., в якому зазначено, що станом на 01.11.2018р. розмір пенсії ОСОБА_2 становить 1452, 00 грн.;

-лист Центрально-міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №Ц 17554-18 від 14.11.2018р., в якому зазначено, що станом на 01.11.2018р. розмір пенсії ОСОБА_3 становить 2958, 30 грн.

Водночас, слід зазначити, що наведені документи не можуть вважитись достатніми доказами на підтвердження факту цілковитої неможливості сплати позивачами судового збору за звернення до суду із відповідним позовом, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_4 щодо звільнення позивача від сплати судового збору.

Натомість, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є пенсіонерами та дружинами, померлих ветеранів війни, громадян України з числа ліквідаторів 1-ої категорії, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується доданими до позовної заяви та вищезазначеного клопотання копіями відповідних посвідчень, суд вважає за доцільне в порядку ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити кожній з позивачів сплату судового збору за подання до суду позовної заяви із позовними вимогами в сумі 768, 40 грн. - до ухвалення судового рішення у справі №160/4401/19.

При вирішенні зазначеного клопотання позивачів та їх уповноваженого представника в частині розгляду відповідного адміністративного позову за правилами загального провадження у відкритому судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Слід зазначити, що обґрунтування вищенаведеного клопотання наведен у позовній заяві ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник зазначили, що дана справа має велике значення для позивачів та має значний суспільний інтерес, оскільки вдови інвалідів-чорнобильців, які померли, мають знати чи виконує держава Україна свої гарантії перед ними або ні, у зв`язку з чим останні вважають, що дану справу слід розглядати за правилами загального провадження у відкритому судовому засіданні з викликом позивачів до суду.

Положеннями ч.1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Порядок вирішення клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження визначений в статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги якого не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини 6 статті 12 цього Кодексу, в тому числі й справ щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (п. 3 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Так, зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що предметом даного спору є спір щодо перерахунку пенсії позивачів, а, отже, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України дана адміністративна справа є справою незначної складності.

У ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що ця категорія справ є справою незначної складності, для якої пріоритетним є швидке вирішення, а також характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеного клопотання позивачів та їх представника в частині розгляду відповідного адміністративного позову за правилами загального провадження у відкритому судовому засіданні.

Решта заявлених у клопотанні позивачів та їх представника вимог є по суті повторне зазначення заявлених у поданій до суду позовній заяви позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розгляд яких має здійснюватись під час прийняття судом рішення по суті заявленого спору, а також побажання позивачів та їх представника задовольнити відповідний позов та прийняти особисту участь у судовому засіданні, розгляд яких не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 була приведена у відповідність до вимог ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Позовна заява підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та має бути розглянута у письмовому провадженні згідно частини 2 статті 257 та частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів адміністративного позову порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.

Керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 133, 143, 171, 241, 243, 257, 260, 262, 263Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх уповноваженого представника в частині розгляду відповідного адміністративного позову за правилами загального провадження у відкритому судовому засіданні - відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх упоноваженого представника про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

ОСОБА_6 ОСОБА_1 сплату судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру в сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), ОСОБА_2 сплату судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру в сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), ОСОБА_3 сплату судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру в сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) - до ухвалення судового рішення у справі №160/4401/19.

Відкрити провадження в адміністративній справі №160/4401/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Барановським Р.А.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов`язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов:

-документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Інформацію щодо адміністративної справи №160/4401/19 учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua).

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати учасникам справи, а відповідачу також направити копію позовної заяви із доданими до неї матеріалами.

Ухвала про відкриття провадження по справі набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду в апеляційному порядку у випадках, передбачених п.5 та п. 10 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський