Рішення № 82254266, 06.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року ЛуцькСправа № 803/1508/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України у Волинській області, Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС України у Волинській області), Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області, Головного управління Національної поліції України у Волинській області (далі - ГУ Нацполіції України у Волинській області) про визнання протиправним та скасування наказу від 16.09.2016 №12 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади; зобов`язання виконати всі необхідні дії по допуску позивача на добір на посаду поліцейського, з поновленням на службі в Любомльському відділі поліції у відповідності з вимогами Закону України "Про Національну поліцію"; стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по даний час.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16.09.2016 №12 о/с було скасовано наказ від 30.05.2016 №7о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено прапорщика міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 та згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 63 "з" (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015.

Позивач вважає, що наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16.09.2016 №12 о/с в частині його звільнення є незаконним, оскільки суперечить постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016, якою було визнано незаконним та скасовано наказ цього ж управління від 05.11.2015 №322 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ, та постанові Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2016, якою було визнано протиправним та скасовано наказ цього ж управління від 30.05.2016 №7о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Враховуючи вищевикладене, просить визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України у Волинській області від 16.09.2016 №12 о/с в частині звільнення, поновити його на посаді та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 відкрито провадження у справі за даним адміністративним позовом, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Вищого адміністративного суду України за наслідками перегляду постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Волинській області, ГУ Нацполіції у Волинській області, Ліквідаційної комісії при УМВС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, а ухвалою від 06.06.2019 провадження у справі поновлено.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 20.10.2016 №2269/26/01-2016 (а.с.24-26) представник відповідача УМВС України у Волинській області адміністративний позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що звільнення позивача відбулося із дотриманням норм чинного законодавства України.

Позивач в судове засідання призначене на 06.06.2019 не прибув, при цьому, 06.06.2019 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 06.06.2019 представник відповідачів не прибула, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце судового розгляду справи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, при цьому, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що наказом УМВС України у Волинській області від 05.11.2015 № 322 о/с "По особовому складу" згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 63 "з" (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу (а.с.10). Вказаний наказ позивач оскаржив у судовому порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 у справі № 803/3850/15 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Волинській області, ГУ Національної поліції у Волинській області, Ліквідаційної комісії при УМВС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 у справі №803/3850/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області за №322 о/с від 05.11.2015 про звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 - інспектора патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.7-9).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 803/3850/15 (№К/9901/3685/18) касаційну скаргу УМВС України у Волинській області залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 - без змін (а.с.62-68).

Згідно з наказом УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 №7 о/с "Про внесення змін до наказів УМВС України в області" було скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 05.11.2015 № 322 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 та згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 63 "з" (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 (а.с.11).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі № 803/922/16 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Волинській області, ГУ Нацполіції України у Волинській області, Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області, Любомльського районного відділу УМВС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ по УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 № 7о/с "Про внесення змін до наказів УМВС України в області" в частині звільнення ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015. Поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно з наказом УМВС України у Волинській області від 16.09.2016 №12 о/с "По особовому складу" було скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 № 7 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 та згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 63 "з" (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 (а.с.12).

Позивач, вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої, шостої статті 6 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області у даній справі не довів правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби, з огляду на таке.

Згідно із пунктами 9 - 11 розділу ХІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Відповідно до підпункту "з" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (з наступними змінами та доповненнями), особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивача наказом УМВС України у Волинській області від 05.11.2015 № 322 о/с "По особовому складу" згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 63 "з" (через скорочення штатів).

Разом з тим, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 у справі № 803/3850/15 (№876/730/16), яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області за №322 о/с від 05.11.2015 про звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 - інспектора патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в період з 05.11.2015 ОСОБА_1 був звільнений з посади інспектора патрульної служби Любомльського районного відділу УМВС України у Волинській області, у зазначений період не перебував у трудових відносинах з МВС України, був позбавлений можливості подати заяву (рапорт) про подальше перебування на посадах в органах внутрішніх справ до 06.11.2015. Крім того, його рапорт від 04.11.2015 про звільнення з органів внутрішніх справ України у зв`язку з переходом на службу в Головне управління Національної поліції у Волинській області не був реалізований, оскільки його повернули позивачу без жодних пояснень, чим порушили права позивача на подання заяви про звільнення та подальше працевлаштування.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, згідно із наказом УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 № 7 о/с було скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 05.11.2015 №322 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 та повторно згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено позивача у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 63 "з" (через скорочення штатів). Тобто, позивач згідно із наказом від 30.05.2016 № 7 о/с повторно був звільнений зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів з тих же підстав і з того ж часу, з яких він був звільнений згідно із наказом від 05.11.2015 № 322 о/с, який в судовому порядку визнаний протиправний та скасований.

В подальшому, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі № 803/922/16 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано наказ по УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 № 7о/с "Про внесення змін до наказів УМВС України в області" в частині звільнення ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 та повторно поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015.

Разом з тим, оскаржуваним наказом УМВС України у Волинській області від 16.09.2016 №12 о/с "По особовому складу" було скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 №7 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 та повторно згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено позивача у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 63 "з" (через скорочення штатів) з 06.11.2015 (а.с.12).

Відповідно до пункту 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки позивач згідно із оскаржуваним наказом від 16.09.2016 №12 о/с повторно був звільнений зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів з тих же підстав і з того ж часу, з яких він був звільнений згідно із наказами від 05.11.2015 № 322 о/с та від 30.05.2016 №7 о/с, які в судовому порядку визнані протиправними та скасовані, обставини щодо незаконного звільнення позивача відповідно до наказів від 05.11.2015 № 322 о/с та від 30.05.2016 №7 о/с при розгляді цієї справи не доказуються, оскільки встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 у справі №803/3850/15, залишеною без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 803/3850/15, яка набрала законної сили та постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі № 803/922/16, яка набрала законної сили, тому суд дійшов висновку про протиправність наказу від 16.09.2016 №12 о/с в частині повторного звільнення позивача згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015.

Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.04.2019 у справі № 803/3850/15 (№К/9901/3685/18) вказав, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію" гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.

Проте, надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції, неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад в даному органі.

Тобто, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "з" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.

Стосовно другого з наведених вище випадків - то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14 визначив правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

З огляду на приписи частини 2 статті 77 КАС України, суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачами не надано жодних належних доказів, які б підтверджували пропонування позивачу посади в органах Національної поліції і його відмови від цих посад. До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звертався з приводу продовження служби в поліції.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено незаконно, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 16.09.2016 №12 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади та поновлення на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 підлягають задоволенню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Разом з тим, судом встановлено, що УМВС України у Волинській області станом на час розгляду справи не ліквідоване, а тому ОСОБА_1 в порядку пункту 24 Положення №114 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання УМВС України у Волинській області вчинити необхідні дії по його допуску на добір на посаду поліцейського у відповідності з вимогами Закону України «Про Національну поліцію» до задоволення не підлягає, оскільки, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, у даному випадку, буде поновлення позивача на посаді з якої його було звільнено.

При цьому, суд виходить також з того, що належним відповідачем за вказаними позовними вимогами є УМВС України у Волинській області, до якого і належить задовольнити позов, в той час як ГУ Нацполіції України у Волинській області та Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області не є належними відповідачами, прав позивача не порушили, відтак, у задоволенні до них позовних вимог необхідно відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.11.2015, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки УМВС України у Волинській області, наданої листом від 04.06.2019 №7/177 (а.с.59-60) позивачу було нараховане грошове забезпечення за вересень 2015 року у розмірі 2134,60 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 2013,90 грн, тобто загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становить 4 148,50 грн. При цьому, середньоденний заробіток позивача за 1 день складає 68,01 грн. (4 148,50 грн : 61 календарний день = 68,01 грн). Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 06.06.2019 за 1308 календарних днів становить 88 957,08 грн (68,01 грн х 1308 календарних днів вимушеного прогулу = 88 957,08 грн).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2 074,25 грн слід звернути до негайного виконання.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16 вересня 2016 року № 12 о/с "По особовому складу " в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06 листопада 2015 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06 листопада 2015 року.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 06.06.2019 в сумі 88 957,08 грн (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 08 копійок)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 2074,25 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні 25 копійок) виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (43001, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 11, код ЄДРПОУ 08592112).

Головуючий-суддя Т. М. Димарчук