Рішення № 82254211, 29.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2787/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

з участю секретаря судового засідання Гринчук Я.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Куптія Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ковельської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Ковельської міської ради Волинської області, комунального підприємства «Добробут» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області (далі - виконавчий комітет Ковельської міської ради) про визнання протиправним і скасування рішення №387 від 08.11.2018 «Про демонтаж тимчасової споруди».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2002 року позивач орендує земельну ділянку по АДРЕСА_2, яка надана для розміщення та обслуговування тимчасового торгового кіоску. Договір оренди земельної ділянки неодноразово поновлювався на терміни 1, 3, 5 років шляхом подання заяв про поновлення договору оренди та прийняття відповідних рішень Ковельською міською радою про укладення договору оренди. Останній раз позивачу було надано згоду на поновлення договору оренди земельної ділянки терміном на 5 років рішення Ковельської міської ради №36/16 від 28.03.2013 та 15.04.2013 року укладено договір оренди землі №1/43.

04.01.2018 ОСОБА_1 звернулась до Ковельської міської ради із заявою про поновлення зазначеного договору оренди землі, однак орендодавець у місячний термін не надав відповіді на заяву, тому позивач звернулася до Ковельського міськрайонного суду із позовом до Ковельської міської ради про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах зазначеного договору оренди землі.

Однак, незважаючи на зазначене, 08.11.2018 виконавчий комітет Ковельської міської ради прийняв рішення №387 «Про демонтаж тимчасової споруди», яким комунальне підприємство «Добробут» зобов`язано провести демонтаж належної позивачу тимчасової споруди, встановленої на АДРЕСА_2).

Зазначене рішення позивач вважає протиправним та просить суд скасувати його, оскільки встановлення належного позивачу на праві власності торгового кіоску відбулось у порядку, передбаченому чинним законодавством України, з дозволу Ковельської міської ради та за погодженням відповідних органів влади, у тому числі і відповідача. Також зазначила, що чинне законодавство не передбачає повноважень виконавчих органів міських рад на демонтаж малих архітектурних форм.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І. від 03.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання на 10:00 29.01.2019.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.02.2019 №01-67/12/19 в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Смокович В.І. протягом тривалого часу призначено повторний автоматизований розподіл справи №140/2787/18, відповідно до витягу з протоколу якого головуючим суддею у даній справі визначено Дмитрука В.В.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 10:00 05.03.2019.

05.03.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11:00 19.03.2019 та встановлено строк для подачі відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

19.03.2019 продовжено перерву у розгляді справи до 11:00 29.03.2019 у зв`язку з поданим клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи.

29.03.2019 усною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:30 09.04.2019.

09.04.2019 у зв`язку з погіршенням самопочуття позивача розгляд справи відкладено на 14:30 17.04.2019.

У судове засідання 17.04.2019 позивач не прибула у зв`язку з перебуванням на денному стаціонарному лікуванню, у зв`язку з чим просила відкласти розгляд справи або зупинити провадження у справі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 зупинено провадження у справі до одужання позивача ОСОБА_1

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 у зв`язку з одужанням позивача поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 11:00 29.05.2019.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивачем до листа про поновлення договору оренди землі не додано додаткової угоди, що суперечить вимогам частини третьої статті 33 закону України «Про оренду землі». Крім того, позивача листами від 19.01.2018 №7.11/66 та від 26.02.2018 №7.11/199 було повідомлено про відмову у продовженні терміну дії договору, а листом від 30.07.2018 №22.27/372 - про необхідність демонтажу тимчасової споруди та повернення земельної ділянки власнику.

Також зазначив, що позивач після укладення договору оренди №1/43 від 15.04.2013 була зобов`язана звернутись до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради для оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди, однак цього не зробила. Термін дії дозвільної документації позивача давно закінчився.

Окрім того, рішенням Ковельської міської ради від 22.12.2016 №18/59 затверджено детальний план території реконструкції кварталу обмеженого АДРЕСА_2, відповідно до умовних позначень якого тимчасова торгова споруда, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 підлягає знесенню (демонтажу).

У відповіді на відзив позивач зазначила, що твердження відповідача про те, що термін дії дозвільної документації давно закінчився є безпідставним, оскільки позивач протягом тривалого часу зверталась до органів державної влади, щоб привести у відповідність документи по оренді на земельну ділянку.

Додатково вказала, що неодноразово зверталась до Ковельського ЦНАПу із заявою про оформлення додаткової угоди до договору оренди землі №1/43 від 15.04.2013, однак їй відмовляли у прийнятті її заяви, оскільки не прийнято рішення по заяві позивача від 04.01.2018. Лише 17.08.2018 заяву позивача зареєстрували.

04.09.2018 позивач у Ковельському ЦНАПі отримала лист з додатками від 23.08.2018 №7.11/284, до якого було долучено лист виконавчого комітету Ковельської міської ради від 19.01.2018 №74/66, який є відповіддю на заяву позивача від 04.01.2018 №66715.

Також зазначила, що відповідач у оскаржуваному рішенні посилається на рішення Ковельської міської ради від 22.12.2016 №18/59 «Про затвердження Детального плану території, однак у останньому відсутнє формулювання щодо розширення АДРЕСА_2 та демонтажу тимчасових торгових споруд.

Крім того, на депутатське звернення депутата Ковельської міської ради ОСОБА_4 . у міській раді отримано підтвердження, що підставою для затвердження вищевказаного Детального плану була заява жителя АДРЕСА_2 ОСОБА_5 від 02.08.2016 з проханням надати йому дозвіл на виготовлення детального плану території на реконструкцію будівлі аптеки під торгово-офісне приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (через дорогу від будинку №11).

Щодо відсутності паспорта прив`язки тимчасової споруди позивач зазначила, що по даному торговому кіоску є рішення Ковельської міської ради №498 від 24.10.2002, яким затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію торгового павільйону загальною площею 12 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_2. Від початку встановлення торгового кіоску будь-які зміни до технічної документації відповідачем не вносились, вказане рішення міської ради не змінене та не скасоване.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, підставою розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. У позивача даний паспорт відсутній, чим порушено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а відтак тимчасова споруда вважається такою, що розміщена самовільно.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, додатково зазначила, що в позовній заяві нею було викладено орієнтовний розрахунок суми судових витрат із врахуванням суми правничої допомоги адвоката в розмірі 6 000грн., однак, враховуючи відсутність такої допомоги та отримання виключно консультацій, позивач просить стягнути з відповідача лише витрати по сплаті судового збору в сумі 704грн.80коп.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, додатково зазначив про те, що визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в судовому порядку не є належним способом продовження господарських правовідносин між позивачем та Ковельською міською радою Волинської області, оскільки таким способом є виключно укладення додаткової угоди до укладеного раніше договору оренди.

Представники третіх осіб (Ковельської міської ради Волинської області, комунального підприємства «Добробут») у жодне судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, пояснення щодо позову не надали.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, подані сторонами заяви по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2002 року орендує земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 12 кв. м по бульвару АДРЕСА_2 , яка надана їй для розміщення та обслуговування тимчасового торгового кіоску, що підтверджується копіями витягу з рішення Ковельської міської ради від 20.03.2002 №30/2 та договору оренди земельної ділянки від 28.03.2002 (а.с.14-15).

Зазначений договір оренди неодноразово поновлювався на терміни 1, 3, 5 років шляхом подання позивачем заяв про поновлення договору оренди та прийняттям рішень Ковельською міською радою про укладення договорів оренди від 14.03.2003 №9/12, від 27.02.2004 №16/9, від 23.03.2005 №28/13, від 12.03.2008 №32/29 (а.с.29-32).

Востаннє позивачу було надано згоду на поновлення договору оренди земельної ділянки терміном на 5 років рішенням Ковельської міської ради від 28.03.2013 №36/16 та, відповідно, 15.04.2013 укладено договір оренди землі №1/43 (а.с.22-24, 28).

04.01.2018 ОСОБА_1 звернулась через Ковельський ЦНАП до Ковельської міської ради із заявою про поновлення зазначеного договору оренди землі (а.с.27).

Позивач відповіді Ковельської міської ради на свою заяву від 04.01.2018 у місячний термін не отримала, тому звернулася до Ковельського міськрайонного суду із позовом до Ковельської міської ради про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах зазначеного договору оренди землі.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2018 було відкрито провадження у справі №159/5756/18 за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки (а.с.34).

Разом з тим, 08.11.2018 виконавчий комітет Ковельської міської ради прийняв рішення №387 «Про демонтаж тимчасової споруди», яким, зокрема, зобов`язав комунальне підприємство «Добробут» провести демонтаж тимчасової споруди, встановленої на АДРЕСА_2) (а.с.10).

Як вбачається із оскаржуваного рішення, при його прийнятті відповідач керувався підпунктом 2 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та підпунктом 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало:

- зміна містобудівної ситуації та розробка містобудівної документації «Детальний план території реконструкції кварталу обмеженого АДРЕСА_2», затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 22.12.2016 №18/59;

- закінчення терміну дії договору оренди землі від 15.04.2013;

- невиконання вимог виконавчого комітету Ковельської міської ради, викладених у листі від 30.07.2018 №22.27/372, щодо проведення демонтажу встановленої тимчасової споруди на АДРЕСА_2) та звільнення земельної ділянки.

Не погоджуючись із рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.11.2018 №387 позивач звернулася до суду із даним позовом.

Суд звертає увагу, що у даній справі досліджується виключно рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.11.2018 №387 відповідно до частини другої статті 2 КАС України, питання щодо поновлення договору оренди землі від 15.04.2013 №1/43 є предметом розгляду Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі №159/5756/18.

Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд враховує наступне.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, регулюються правовими нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Згідно із частиною 2 статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Частиною четвертою статті 28 Закону №3038-VI встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі Порядок №244).

За приписами пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку №244 підставою для розміщення тимчасових споруд є паспорт прив`язки такої тимчасової споруди, установлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасової споруди підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача у судовому засіданні зазначали, що однією з підстав для прийняття рішення про демонтаж тимчасової споруди слугувало те, що, у позивача був відсутній паспорт прив`язки тимчасової споруди, а тому торговий кіоск позивача вважається таким, що розміщений самовільно.

Однак із такими доводами відповідача суд не погоджується, оскільки відповідно до акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації належний позивачу торговий кіоск площею 12 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ) прийнятий в експлуатацію 10.09.2002 (а.с.20-21). Зазначений акт затверджений рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 24.10.2002 №498, яке не змінене та не скасоване, а відтак є чинним (а.с.33).

Таким чином, наведене свідчить, що вказана спірна тимчасова споруда (торговий кіоск) не може вважатися самовільно встановленою тимчасовою спорудою.

Також однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення відповідача було прийняття Ковельської міською радою рішення від 22.12.2016 №18/59 про затвердження Детального плану території реконструкції кварталу обмеженого АДРЕСА_2, відповідно до якого належна позивачу тимчасова споруда, яка розміщена за адресою АДРЕСА_2, підлягає знесенню (а.с.62-64).

Проте у зазначеному рішенні відсутнє формулювання щодо розширення АДРЕСА_2 та демонтаж тимчасових торгових споруд.

Крім того, як встановлено із наданих на депутатський звернення ОСОБА_4 від 10.09.2018 №63 документів, підставою для затвердження вищевказаного Детального плану була заява жителя АДРЕСА_2 ОСОБА_5 від 02.08.2016 з проханням надати йому дозвіл на виготовлення детального плану території на реконструкцію будівлі аптеки під торгово-офісне приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (через дорогу від будинку №11) (а.с.105-107).

Доводи відповідача про те, що позивач не скористалась своїм правом взяти участь у громадському обговоренні та подати відповідні пропозиції щодо Детального плану території суд вважає неприйнятними, оскільки у повідомленні щодо початку процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у містобудівній документації була відсутня інформація щодо розширення АДРЕСА_2 та демонтажу тимчасових торгових споруд.

Окрім того, у оскаржуваному рішенні відповідач ще однією з підстав прийняття рішення зазначив закінчення терміну дії договору оренди землі від 15.04.2013 №18/19, однак суд звертає увагу, що на момент прийняття оскаржуваного рішення ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2018 вже було відкрито провадження у справі №159/5756/18 за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки.

В подальшому рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2019 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі №1/43 від 15.04.2013 (а.с.173-176), однак на даний момент рішення не набрало законної сили.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в пункті 70 рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що виконавчим комітетом Ковельської міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано принципу «належного урядування», оскільки відповідач у 2002 році своїм рішенням затвердив прийняття в експлуатацію належного позивачу торгового кіоску на АДРЕСА_2), а тому у позивача виникли певні правомірні очікування щодо можливості його використання у своїй підприємницькій діяльності на законних підставах.

Крім того, посилання відповідача на необхідність відслідковування позивачем змін до законодавства та їх неухильне дотримання, зокрема щодо отримання паспорту прив`язки, необхідно розглядати виключно в поєднанні з обов`язком суб`єкта владних повноважень повідомляти сторону про суттєву зміну умов функціонування тимчасової споруди за наявності усіх необхідних документів на її встановлення на час зміни законодавчого регулювання такого функціонування. При цьому, суд також вважає за необхідне вказати, що Порядок №244 не передбачає необхідності отримання паспортів прив`язки власниками тих тимчасових споруд, які вже були встановлені на законних підставах на момент набрання чинності даним Порядком.

Відтак відповідачем не дотримано і концепції «правомірних очікувань», викладеної, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії», яка полягає у тому, що в особи, якщо вона дотрималась усіх вимог законодавства, виникають правомірні очікування, тобто особа має усі підстави вважати, що рішення уповноваженого органу є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

За викладених обставин суд вважає, що у спірних правовідносинах виконавчий комітет Ковельської міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення діяв без дотримання критеріїв обґрунтованості та пропорційності, а також принципу «належного урядування» та концепції «правомірних очікувань», а відтак позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Ковельської міської ради на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., сплачений відповідно до квитанції №N01SO33695 від 27.12.2018.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.11.2018 №387 «Про демонтаж тимчасової споруди».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Ковельської міської ради (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, код за ЄДРПОУ 04051313) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя В.В.Дмитрук

Повний текст судового рішення буде складено 07.06.2019.