Рішення № 82254135, 22.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

22 травня 2019 р. Справа № 802/2802/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 П.,

відповідача: Тимошевської Ю.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом:

спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна"

до Головного управління ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом спільного українсько-іспанського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” (далі – позивач, СУІП ТОВ “Сперко Україна”) до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представником спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" подано апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 03 листопада 2015 року апеляційну скаргу спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року - без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив у касаційному порядку. Так, постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №802/2802/15-а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

У відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України проведено автоматичний розподіл, за результатами якого, визначено головуючого суддю у справі Крапівницьку Н.Л..

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року прийняти до свого провадження адміністративну справу 802/2802/15-а за позовом Спільного українсько-іспанського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 24 квітня 2019 року замінено неналежного відповідача – Вінницьку ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області на належного відповідача - Головне управління ДФС у Вінницькій області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області).

Обґрунтовуючи позовну заяву, спільним українсько-іспанським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині перевищення строків надходження валютної виручки та імпортного товару є необґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення – протиправним, оскільки: постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року №270 та від 20 серпня 2014 року №515 про запровадження інших строків розрахунків, ніж ті, що визначені статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі – Закон №185/94-ВР), не відповідають Конституції України та Закону №185/94-ВР, а також не зареєстровані в Міністерстві юстиції України; пеня за період з 21 листопада 2014 року по 02 березня 2015 року на загальну суму 234115,64 грн. нарахована безпідставно, адже термін дії зазначених вище постанов Правління Національного банку України закінчився 21 листопада 2014 року; відповідач при розрахунку пені виходив із дати оформлення документів для здійснення операцій експорту, а не із дати перетину товаром митного кордону, що не відповідає чинним нормам законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала. Через відділ прийому суду подано відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що під час проведення перевірки висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, наявність якого передбачена ст.1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) та будь-які документи, що свідчать про форс-мажорні обставини, які виникли при виконанні сторонами умов контрактів, не надавались. За експортними операціями, здійсненими СУПІ ТОВ «Сперко Україна», перевіркою встановлено порушення вимог ст.1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями), п.1 Постанови Правління Національного Банку України від 12.05.2014 №270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та п.1 Постанови Правління Національного Банку України від 20.08.2014р. №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».

Таким чином, відповідно до вимог част.1 ст.4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94- ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підприємству нарахована пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не перевищує суму неодержаної виручки. На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд в позові відмовити.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено.

У період з 05.03.2015 по 12.03.2015 на підставі направлення від 05.03.2015 № 584/2203 головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Литвинюк Л.В. проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання СУІП ТОВ «Сперко Україна» вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контрактах №07/01/14-КС/М від 02.01.2014, №1/380/11/07/19/1 від 29.07.2013, №10-14/2013 від 14.10.2013, №11/04/13-КС/Р від 01.04.2013, №РЕWSИ/МТ/14 від 30.04.2014 і № 24/07/2014 від 24.07.2014.

За результатами такої перевірки складено акт від 19.03.2015 №709/2203/20112362, який позивач отримав 19.03.2015.

Відповідно до висновків указаного акту під час перевірки виявлені порушення СУІП ТОВ «Сперко Україна», зокрема, ст. 1 та ст. 2 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1 постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 №270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та п. 1 постанови Правління Національного банку України від 20.08.2014 №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами.

СУІП ТОВ «Сперко Україна» не погодилося із зазначеними висновками акта перевірки та подало контролюючому органу письмові заперечення вих. № 355/101-06 від 26.03.2015.

За результатами розгляду поданих заперечень Вінницька ОДПІ листом від 31.03.2015 № 9316/10/02-28-22-03 повідомила, що висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 №0001702203 про застосування 513 019,00 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

СУІП ТОВ «Сперко Україна» не погодилося із таким рішенням та подало до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області скаргу від 10.04.2015 вих. №416/101-06.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 02.06.2015 № 207/10/02-32-10-04 про результати розгляду первинної скарги подану позивачем скаргу задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 03.04.2015 № 0001702203 в частині 133,59 грн. застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

12.06.2015 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0002862203 про застосування до позивача 512885,41 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

СУІП ТОВ «Сперко Україна» не погодилося із зазначеним рішенням та подало до Державної фіскальної служби України скаргу від 19.06.2015 № 690/101-06.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.08.2015 №19665/16/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 12.06.2015 №0002862203.

В той же час суд зауважує, що Постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №802/2802/15-а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року скасувано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Зазначено, що судами попередніх інстанцій встановлено, що СУІП ТОВ “Сперко Україна” уклало з «DITA ESTFARM» S.R.L. (Молдова) контракт від 02 січня 2014 року №07/01/14-КС/М про продаж нерезиденту фармацевтичних рецептурних та безрецептурних препаратів, на виконання умов якого платником податків здійснено відвантаження товару 17 червня 2014 року на суму 6930,00 євро, 06 серпня 2014 року на суму 12260,56 євро, 30 вересня 2014 року на суму 16731,29 євро, 18 листопада 2014 року на суму 6024,56 євро згідно з вантажно-митними деклараціями від 17 червня 2014 року №401090000/2014/12141, від 06 серпня 2014 року №401090000/2014/16199, від 30 вересня 2014 року №101090000/2014/20554 та від 18 листопада 2014 року №401090000/2014/24958.

Так, 14 жовтня 2013 року позивач уклав з ОДО «Фармин» (Республіка Білорусь) договір №10-14/2013 про продаж фармацевтичних рецептурних та безрецептурних препаратів, на виконання умов якого Підприємством здійснено відвантаження товару 30 липня 2014 року на суму 13749,67 євро, 30 липня 2014 року на суму 15938,16 євро, 29 вересня 2014 року на суму 20711,03 євро згідно з ВМД від 30 липня 2014 року №401090000/2014/015563, від 30 липня 2014 року №401090000/2014/015566 та від 29 вересня 2014 року №401090000/2014/20449.

Крім того, позивач уклав з ООО «ВитФармМаркет» (Республіка Білорусь) договір від 24 липня 2014 року №24/07/2014 про продаж нерезиденту лікарських засобів, на виконання умов якого, позивачем здійснено відвантаження товару 29 вересня 2014 року на суму 10744,79 дол. США згідно з ВМД від 29 вересня 2014 року №401090000/2014/20431.

В подальшому, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання підприємством вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контрактах №07/01/14-КС/М від 02 січня 2014 року, №1/380/11/07/19/1 від 29 липня 2013 року, №10-14/2013 від 14 жовтня 2013 року, №11/04/13-КС/Р від 01 квітня 2013 року, №РЕWSИ/МТ/14 від 30 квітня 2014 року і №24/07/2014 від 24 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 19 березня 2015 року №709/2203/20112362.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень статей 1, 2 Закону №185/94-ВР, а також постанов Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року №270 та від 20 серпня 2014 року №515, а саме – недотримання Підприємством встановленого для зарахування валютної виручки за експортною операцією 90-денного строку (за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними із «DITA ESTFARM» S.R.L. (Молдова), ОДО «Фармин» (Республіка Білорусь), ООО «ВитФармМаркет» (Республіка Білорусь), а також ненадходження у цей строк товару від нерезидента по зовнішньоекономічному контракту, укладеному з компанією «A.M.R.P. Handels AG» (Швейцарія).

Вказано, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 року №0002862203, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства позивачу нараховано пеню в сумі 512885,41 грн. прийнято передчасно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 19 квітня 1991 року №959-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №959-XII) є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є експорт та імпорт товарів.

Частиною першою статті 1 Закону №185/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною першої статті 2 Закону №185/94-ВР передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас частинами четвертими статей 1, 2 Закону №185/94-ВР передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частинами першими цих статей.

Так, постановою Правління Національного банку України від 12.05.2014 року №270 (набрала чинності з 20.05.2014 року та діяла до 20.08. 2014 року) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 20 серпня 2014 року №515 (набрала чинності з 21 серпня 2014 року) продовжено дію обмеження до 21 листопада 2014 року щодо 90-денного строку розрахунків в іноземній валюті.

Постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №734 (набрала чинності з 22 листопада 2014 року) продовжено дію обмеження до 02 грудня 2014 року включно щодо 90-денного строку розрахунків в іноземній валюті.

Постановою Правління Національного банку України від 01 грудня 2014 року №758 (набрала чинності з 03 грудня 2014 року) продовжено до 03 березня 2015 року дію обмеження щодо 90-денного строку розрахунків в іноземній валюті.

Отже, зазначені постанови Правління Національного банку України про запровадження 90-денного строку розрахунків прийняті на підставі статей 1, 2 Закону №185/94-ВР; при цьому останні не є предметом оскарження у цій справі.

У відповідності до частини першої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У справі, яка розглядається, врахувавши відсутність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення позивачем 90-денного строку зарахування виручки в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними із «DITA ESTFARM» S.R.L. (Молдова), ОДО «Фармин» (Республіка Білорусь) та ООО «ВитФармМаркет» (Республіка Білорусь), й свої мотиви обґрунтовували тим, що граничний строк зарахування виручки на валютних рахунках резидента при здійсненні експортної операції та момент, з якого слід рахувати 90 календарних днів, є дата митної декларації на оформлення продукції, що експортується, а не момент фактичного перетину такою митного кордону.

Так, за змістом абзаців десятого, чотирнадцятого статті 1 Закону №959-XII та абзаців другого, третього підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), експорт (експорт товарів) – це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів; імпорт (імпорт товарів) – це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Експортна операція у розумінні статті 1 Закону №185/94-ВР передбачає здійснення суб`єктом господарювання експорту; імпортна операція у розумінні статті 2 Закону №185/94-ВР – здійснення суб`єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення експорту (імпорту) - відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону №959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до частини першої статті 195 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – МК України) переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Якщо за умовами перевезення митне оформлення товарів у повному обсязі здійснюється не в місці перетину митного кордону, а перевезення здійснюється із зміною транспортного засобу у пункті пропуску через державний кордон України, органу доходів і зборів у пункті пропуску через державний кордон України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України (частина третя статті 198 МК України).

Згідно частин третьої та четвертої статті 247 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому органі доходів і зборів з пред`явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом; митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється органом доходів і зборів, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення.

За змістом частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Як визначено частиною першою статті 322 МК України, товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред`являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються органам доходів і зборів у пунктах пропуску через державний кордон України та в інших місцях на митній території України, встановлених органами доходів і зборів для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску через державний кордон України або інше визначене органами доходів і зборів місце.

У відповідності до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що оформлена митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України i засвідчує право суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим, підтверджує (а не встановлює) права i обов`язки зазначених у такій декларації осіб щодо здійснення ними відповідних операцій.

Таким чином, моментом вчинення експортної (імпортної) операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 2, 4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину експортованим (імпортованим) товаром митного кордону України.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа №П/811/2370/15).

Суд, досліджуючи розрахунки нарахування пені за порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютної виручки по експертних контрактах з урахуванням кількості днів прострочення надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку наданого до позовної заяви (а.с. 38, том 1) та розрахунку наданого представником відповідача через відділ прийому суду 22.05.2019 зазначає наступне.

Перевіривши кількість днів прострочення надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними із «DITA ESTFARM» S.R.L. (Молдова), ОДО «Фармин» (Республіка Білорусь) та ООО «ВитФармМаркет» (Республіка Білорусь) з урахуванням фактичного перетину експортованою продукцією митного кордону України відповідачем невірно порахована кількість днів прострочки.

Стосовно контракту №07/01/14-КС/М від 02.01.2014 року з «DITA ESTFARM» S.R.L. (Молдова), по експортним митним деклараціям №401090000/2014/12141 та №401090000/2014/20554 відповідачем помилково пораховано кількість днів прострочки по одному дню стосовно кожної митної декларації надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

Стосовно контракту №10-14/2013 від 14.10.2013 року з ОДО «Фармин» (Республіка Білорусь) по експортній митній декларації №401090000/2014/20449 від 30.07.2014, відповідачем помилково зараховано один зайвий день прострочки терміну надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

Стосовно контракту №24/07/2014 від 24.07.2014 року з ООО «ВитФармМаркет» (Республіка Білорусь) по експортній митній декларації №401090000/2014/20431 від 29.09.2014 відповідачем помилково зараховано один зайвий день прострочки терміну надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

З огляду на викладені обставини, сума нарахованої пені, що була вказана у розрахунках відповідача з урахуванням вірної кількості днів прострочення, що фактично менша на чотири дні має бути зменшена на 3017,74 грн. Саме вказана сума пені зайво нарахована позивачу за прострочення надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними із «DITA ESTFARM» S.R.L. (Молдова), ОДО «Фармин» (Республіка Білорусь) та ООО «ВитФармМаркет» (Республіка Білорусь) з урахуванням фактичного перетину експортованою продукцією митного кордону України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "У" №0002862203 від 12 червня 2015 року Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про стягнення до бюджету з спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в частині, в суми - 3017,74 грн. (три тисячі сімнадцять гривень 74 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - спільне українсько-іспанського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна ( вул. 600-річчя, 25, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 20112362 )

відповідач - Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165).

Суддя Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар