Ухвала суду № 82253685, 07.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

07 червня 2019 р. Справа № 120/1806/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Воробйова Інна Анатоліївна розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3

до: Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради", дошкільного навчального закладу №5 (ясла-садок) "Берізка" Вінницької міської ради

про: визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради", дошкільного навчального закладу №5 (ясла-садок) "Берізка" Вінницької міської ради про визнання протиправними дій.

Розглянувши матеріали позовної заяви вважаю, що заявлений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу неповнолітнім дітям на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дітей всіх обов`язкових профілактичних щеплень та зобов`язати відповідача надати такий дозвіл при відсутності у дітей всіх обов`язкових профілактичних щеплень.

При цьому, обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є мамою неповнолітніх дітей – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які навчаються в дошкільному навчальному закладі садок -ясла "Берізка" Ладижинської міської ради Вінницької області. В квітні 2019 року керівництво цього навчального закладу усно повідомило позивачку про те, що обов`язковою умовою допуску дітей до навчання є медична довідка із зазначенням того, що в дітей є усі необхідні щеплення. У випадку відсутності щеплень, діти надалі не будуть допущені до навчання, і що допуск дітей до навчання буде здійснюватися лише у разі наявності дозволу медичного закладу в порядку, передбаченому Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Позивачка вважає, що відсутність щеплень у здорової дитини не може бути перешкодою для відвідування нею навчального закладу. Відтак, позивачка звернулася до медичного закладу із заявою про видачу документа, що дозволить її дітям відвідувати навчальний заклад, не дивлячись на відсутність всіх необхідних щеплень. Проте, жодної відповіді від закладу не отримала. Позивачка вважає такі дії протиправними та зазначає, що відсутність щеплень фактично позбавляє її дітей конституційного права на освіту і дискримінує їх в порівнянні з іншими дітьми, які мають всі необхідні щеплення. Тому за захистом прав своїх дітей вона вимушена звертатися до суду. Водночас, на думку позивачки, спір між сторонами має публічно-правовий характер, а КП "Ладижинський міський центр первинної медико-сантіарної допомоги" у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень. Отже, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи даний позов, враховую наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Звертаючись до адміністративного суду з цим позовом, позивачка оскаржує відмову комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» та дошкільного навчального закладу у наданні дозволу неповнолітній дитині позивачки на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов`язкових профілактичних щеплень. Водночас такий дозвіл необхідний позивачці для відвідування її дитиною навчального закладу.

Суд зауважує, що в розумінні положень чинного законодавства відповідний «дозвіл» оформляється медичною довідкою закладу охорони здоров`я про відсутність медичних протипоказань для перебування дитини у навчальному закладі.

Так, відповідно до частин першої, третьої статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-II,I прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1318 від 08 грудня 2009 року затверджено Порядок здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів, який визначає механізм здійснення медичного обслуговування учнів навчальних закладів всіх типів і форм (далі - Порядок №1318).

Згідно з пунктом 3 Порядку №1318 медичне обслуговування учнів навчальних закладів включає, серед іншого, проведення обов`язкових медичних профілактичних оглядів, проведення профілактичних щеплень згідно з їх календарем після лікарського огляду, здійснення профілактичних та оздоровчих заходів під час навчання.

Пунктом 5 Порядку визначено, що під час обов`язкових медичних профілактичних оглядів лікарі оглядають учнів та проводять обстеження, роблять висновок про стан їх здоров`я, визначають групу для занять фізичною культурою, дають рекомендації щодо додаткових обстежень, лікування (за наявності показань), профілактичних щеплень, режиму, харчування та здійснення інших заходів.

На виконання вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України, Міністерством охорони здоров`я України прийнято наказ № 682 від 16.08.2010 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.09.2010 за № 794/18089) «Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів».

Цим наказом затверджена «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов`язкового медичного профілактичного огляду» (форма № 086-1/о), що містить інформацію про результати медичного огляду та рекомендації щодо занять фізичною культурою. Згідно з роз`ясненнями МОЗ України від 29.03.2018 № 111-01/89 «Щодо медичних довідок для відвідування навчальних закладів» вищевказана форма заповнюється на дітей для зарахування до закладів дошкільної та загальної середньої освіти.

Крім того, наказом МОЗ України № 1 від 10.01.2006 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08.06.2006 за № 686/12560) затверджено форму первинної облікової документації № 063/о «Карта профілактичних щеплень», яка містить необхідну інформацію про проведення вакцинації чи ревакцинації, а також здійснення туберкулінових проб. Згідно з цим наказом форму № 063/о заповнюють відповідальні особи закладів охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форм власності та ведуть в амбулаторно-поліклінічних, виховних і навчальних закладах. Як зазначено у вищевказаних роз`ясненнях МОЗ України, довідка про проведені щеплення, зазначені у формі № 063/о, дає змогу медичним працівникам освітніх закладів бути ознайомленими з наявністю чи відсутністю щеплень у конкретної дитини.

Отже, заявлені позивачкою вимоги фактично стосуються оскарження відмови закладу охорони здоров`я у видачі медичної довідки про можливість відвідування навчального закладу, яка видається за результатами медичного огляду та з урахуванням інформації, що міститься, зокрема, в карті профілактичних щеплень.

Водночас видача медичної довідки є різновидом медичних послуг, які надають населенню в закладах охорони здоров`я, в тому числі державних та комунальних.

Такий вид діяльності не належить до публічно-владних управлінських функцій, а у спірних правовідносинах відповідач не є суб`єктом владних повноважень, дії або бездіяльність якого можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Крім того, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового (особистого) інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Суд вважає, що спірні правовідносини між учасниками справи мають приватноправовий характер і стосуються захисту права дитини на освіту, в реалізації якого, на думку позивачки, незаконно перешкоджають відповідачі.

При цьому враховується практика розгляду подібних спорів Верховним Судом (постанова від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17).

Таким чином, оскільки відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а в основі цього спору лежать приватноправові відносини, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Ураховуючи суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, ця справа підлягає розгляду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, тобто спір підвідомчий місцевому загальному суду.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У зв`язку з чим, відповідно до вимог частини шостої статті 170 КАС України, вважаю за необхідне роз`яснити позивачу, що з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради", дошкільного навчального закладу №5 (ясла-садок) "Берізка" Вінницької міської ради про визнання протиправними дій.

2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна