
Справа № 263/15256/17
Провадження №2/263/81/2019
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2019 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Ребеко О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про звільнення майна з-під арешту,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом, у якому просила звільнити з-під арешту належний їй автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 .
В обґрунтування позову зазначила, що 15.08.2011 року нею було укладено договір № 1/Г/150811 з ТОВ «Фортуна-ЛТД» на придбання автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE, вартістю 320600 грн. В цей же день вона сплатила повну вартість автомобіля і 22.08.2011 року вказаний автомобіль було передано у її власність, про що складено акт прийому-передачі. Того ж дня вказаний транспортний засіб було зареєстровано у ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області та отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – серії НОМЕР_3 . Згідно з цим свідоцтвом право керування вказаним транспортним засобом надане ОСОБА_2 , який є сином позивача. З листа Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області від 30.08.2017 року за №31/5-29оз їй стало відомо, що 27.03.2012 р. слідчим слідчого відділу ОВС та ОГ ЗО слідчого управління ГУМВС України в Донецькій області Писарченко Н.Є. накладено арешт на належний їй на праві власності автомобіль HYUNDAI SANTA FE, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 Відповідно до листа т.в.о. начальника СУ ГУНП в Донецькій області № Д-679/20/02-2017 арешт на автомобіль накладено у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи № 67-12-01-601, де підсудним був її син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана кримінальна справа 23.07.2012 р. спрямована до Ворошиловського районного суду м. Донецька. Згідно з ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06.06.2014 р. підсудному ОСОБА_4 була змінена міра запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу. Відповідно до листа № 1.51.2/42/2017 від 11.09.2017 р. Селидівського міського суду Донецькій області, за яким на підставі розпорядження Вищого спеціалізованого суду України «Про визначення територіальної підсудності справ» № 27/0/38-14 від 02.09.2014 р. визначена територіальна підсудність справ Ворошиловського районного суду м. Донецька, кримінальне провадження №0508/8719/2012 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.28, ч.2 ст.306, ч. 1,2 ст. 209 КК України та інших обвинувачених, яке перебувало у провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька, до Селидівського міського суду Донецької області не передано. Відповідно до бази даних Ворошиловського районного суду міста Донецька, яка надана в користування Селидівському міському суду Донецької області, 23.06.2014 року була ухвалена постанова про повернення кримінального провадження для організації додаткового розслідування прокурору Донецької області. 01.07.2014 року надійшла апеляційна скарга на постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 23.06.2014 року № 0508/8719/2012 про повернення кримінального провадження для організації додаткового розслідування від прокурора Донецької області. Листом заступника прокурора області за № 04/2/2-218-17 від 20.10.17 року їй повідомлено, що згідно з відомостями слідчого управління ГУНП в Донецькій області інформація по кримінальній справі № 0508/8719/2012 за даними ІП «Кримінальна статистика» ІІПС відсутня. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами повернення справи на додаткове розслідування не вносились.
Таким чином, належний їй автомобіль протягом тривалого часу знаходиться під арештом, що тягне за собою значні матеріальні збитки у зв`язку з неможливістю розпорядитися ним на власний розсуд, що порушує її права власника, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23.11.2017 року у справі відкрито провадження у справі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15.01.2018 року постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
Представником прокуратури Донецької області суду наданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 , зазначивши, що позивачем не визначено, від якого саме арешту вона просить звільнити майно, та чим підтверджується факт його накладення, зокрема, не надано постанову про накладення арешту, у зв`язку з чим не зрозуміло, коли накладено арешт, на якій підставі, в чиїх інтересах тощо. Крім того, як вбачається з тверджень позивача, арешт накладено ГУМВС України в Донецькій області на майно боржника ОСОБА_2 Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5 відповідачами в справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі. Таким чином, у зв`язку з тим, що прокуратура Донецької області не накладала арешт на майно позивача, вона є неналежним відповідачем по справі, належними відповідачами мають виступати ГУ МВС України в Донецькій області (або його правонаступник) та ОСОБА_2 . У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просила відмовити.
Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області також наданий суду відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначив, що кримінальну справу відносно ОСОБА_2 до суду було направлено слідчим управлінням ГУМВС України в Донецькій області у 2012 році. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС України. Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 25 січня 2011 року ліквідація юридичної особи - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки, тобто ГУНП в Донецькій області не є правонаступниками ГУМВС України в Донецькій області. ГУНП в Донецькій області створено 07.11.2015 року, а кримінальна справа спрямована до суду у 2012 році, тобто задовго до створення Національної поліції в Донецькій області, отже ГУНП в Донецькій області є неналежним відповідачем у справі. Крім того зазначив, що скасування арешту на майно взагалі не входить до компетенції правоохоронних органів, оскільки постанова про накладення арешту незаконною не визнавалась, та є такою, яка винесена на законних підставах. Будь-яка інформація та документи стосовно зазначеної справи залишилась в адміністративній будівлі ГУМВС України в Донецькій області. У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просили відмовити.
Ухвалою від 09.11.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Чернишов А.В., у судове засідання надали заяви, у яких просили справу розглянути за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали.
Представник прокуратури Донецької області Пітерська А.О. у судове засідання надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю, позов не визнала.
Представник Головного управління Національної поліції в Донецькій області Мєзєс О.В. також надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, у задоволенні позову просила відмовити.
Представник відповідача - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Відзив на позов не надали.
Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 2ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що 15.08.2011 року між ОСОБА_1 (покупцем) та ТОВ «Фортуна-ЛТД» (продавцем) укладено договір № 1/Г/150811 купівлі-продажу автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE, вартістю 320600 грн. Того ж дня ОСОБА_1 сплачено повну вартість автомобіля у розмірі 320600 грн., що підтверджується наступними документами, а саме: розрахунком-фактурою № ДС-77183 від 15.08.2011 року та квитанцією № 185431000872311313406586 від 15.08.2011 року.
Згідно з видатковою накладною № 0000000330 від 22.08.2011 року та актом прийому передачі ТОВ «Фортуна ЛТД» автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE, № кузова НОМЕР_2 , переданий покупцеві ОСОБА_1
13.03.2012 року вказаний транспортний засіб було зареєстровано у ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, надано державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . У вказаному свідоцтві зазначено, що право керування вказаним транспортним засобом надане ОСОБА_2 .
Таким чином, позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля HYUNDAI SANTA FE, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області від 30.08.2017 року за вих. №31/5-29оз, у відповідь на адвокатський запит, 27.03.2012 р. слідчим слідчого відділу ОВС та ОГ ЗО слідчого управління ГУМВС України в Донецькій області Писарченко Н.Є. за вих. № 4/3354 від 27.03.2012 року накладено арешт на автомобіль HYUNDAI SANTA FE, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 Зазначено при цьому, що документи, які стали підставою для накладення арешту, знаходяться на тимчасово окупованій території в м. Донецьку.
Як вбачається з листа т.в.о. начальника СУ ГУНП в Донецькій області від 03.08.2017 року за вих. № Д-679/20/02-2017 в провадженні слідчого відділу СУ ГУМВС України в Донецькій області знаходилася кримінальна справа № 67-12-01-601 за ч. 2 ст. 209 КК України. Згідно з даними бази НАІС постановою слідчого було накладено арешт на автомобіль HYUNDAI SANTA FE, державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно з даними ІПС «Статистика» ІНФОРМАЦІЯ_2 року вказана кримінальна справа спрямована до Ворошиловського районного суду м. Донецька. У зв`язку з тим, що питання про повернення речових доказів і документів вирішує суд при ухваленні вироку, позивачу рекомендовано звернутися до суду з питанням про звільнення належного їй майна з-під арешту.
В матеріалах справи мається ухвала Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06.06.2014 року, згідно з якою підсудному ОСОБА_4 була змінена міра запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу. Згідно з довідкою про звільнення серії ДОН № 258138 того ж дня, 06.06.2014 року, ОСОБА_2 був звільнений під заставу з Донецького СІЗО.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 06.03.2002 року, свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 від 09.11.2011 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивача ОСОБА_1
Відповідно до листа № 1.51.2/42/2017 від 11.09.2017 року Селидівського міського суду Донецької області згідно з Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 306, ч.1,2 ст. 209 КК України та ін. осіб, яка перебувала у провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька до Селидівського міського суду Донецької області не передано.
Відповідно до бази даних Ворошиловського районного суду м. Донецька, яка надана у користування Селидівського міського суду Донецької області, 23.06.2014 року була ухвалена постанова про повернення вказаної вище кримінальної справи для організації додаткового розслідування прокурору Донецької області. Також повідомлено, що 01.07.2014 року надійшла апеляційна скарга на постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 23.06.2014 року № 0508/8719/2012 про повернення кримінального провадження для організації додаткового розслідування від прокурора Донецької області. Інша інформація по справі відсутня.
Як вбачається з листа заступника прокурора Донецької області за № 04/2/2-218-17 від 20.10.2017 року, згідно з відомостями слідчого управління ГУНП в Донецькій області інформація по кримінальній справі № 0508/8719/2012 за даними ІП «Кримінальна статистика» ІІПС відсутня. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами повернення справи на додаткове розслідування не вносились.
Відповідно ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Також ч.1,2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна. Саме до цього зводяться роз`яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року № 6 в редакції від 30 червня 1978 року № 5.
Викладене вище дозволяє суду дійти висновку, що наявність арешту на автомобіль HYUNDAI SANTA FE, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , перешкоджає позивачу реалізувати свої права власника щодо вказаного рухомого майна.
Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК України Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст.81 КПК України (в редакції 1960 року) питання про речові докази вирішуються вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року), забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майнообвинуваченогочи підозрюваногоабо осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Відповідно до п. 9 розділу XI «Перехідні Положення» КПК України, який набрав чинності з 20 листопада 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ч.1ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, в даному випадку чинним КПК України порядок скасування раніше накладеного арешту на майно в порядку, передбаченому КПК України в редакції 1960 року - не передбачено. У разі накладення арешту на майно при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.
Даний висновок повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13, яка відповідно до ч.2 ст.214, ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.
Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатися шляхом звільнення майна з-під арешту, тобто законодавство про захист права власності поширюється на ці правовідносини.
В судовому засіданні встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на майно позивача в порядку КПК України (1960 р.) було накладено арешт.
Даний арешт не був скасований в порядку визначеному нормами КПК України, і на даний час позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись належним їй майном, чим порушуються права позивача як власника.
У позасудовому порядку арешт зняти не вбачається можливим, оскільки будь-які відомості щодо кримінальної справи № 67-12-01-601, в рамках якої його було накладено, відсутні.
У зв`язку з наведеним, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, враховуючи той факт, що як в прокуратурі Донецької області, так і в органах Національної поліції України в Донецькій області, відсутні відомості щодо наявності вищевказаної кримінальної справи, в рамках якої накладено арешт на майно, з метою захисту права власності позивача, яка позбавлена можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, а також у позасудовому порядку скасувати арешт, накладений на належне їй майно, враховуючи, що відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що необхідність у накладеному на належний позивачу автомобіль не відпала, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, вимоги позивача про звільнення майна з-під арешту до відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області, задоволенню не підлягають, оскільки арешт автомобіля накладався територіальними органами міліції, яка була ліквідована Постановою Кабінету Міністрів від 16 вересня 2015року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України». Вказаною постановою утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС України. При цьому ГУНП в Донецькій області не є правонаступниками ГУМВС України в Донецькій області. ГУНП в Донецькій області створено 07.11.2015 року, а кримінальна справа № 67-12-01-601 спрямована до Ворошиловського районного суду м. Донецька у 2012 році, тобто задовго до створення Національної поліції в Донецькій області, отже ГУНП в Донецькій області є неналежним відповідачем у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про звільнення майна з-під арешту задовольнити частково.
Звільнити з-під арешту транспортний засіб - автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на який було накладено арешт постановою слідчого слідчого відділу ОВС та ОГ ЗО слідчого управління ГУМВС України в Донецькій області Писарченко Н.Є. у кримінальній справі № 67-12-01-601.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про звільнення майна з-під арешту відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача – адвокат Чернишов Андрій Вікторович, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - прокуратура Донецької області, ЄДРПОУ 25707002, місце знаходження: м. Маріупоь, вул. Університетська, 6.
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Донецькій області, ЄДРПОУ 40109058, місце знаходження: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86.
Відповідач - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, ЄДРПОУ 09592158, місце знаходження: м. Маріуполь, вул.. Італійська, 32.
Суддя С.В.Кулик
Судове рішення № 82253629, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя) було прийнято 07.06.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 263/15256/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: