Вирок № 82253187, 31.05.2019, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2210/18

провадження №1-кп/165/88/19

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

при секретарі Пилипчук М.В.,

за участю прокурора Левчук О.П.,

захисника Левицького І.С.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

представника ССД Сидор Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську кримінальне провадження №12016030050000220 від 23.02.2016 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Червоноград Львівської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працюючий, житель АДРЕСА_1 , судимий вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 вересня 2015 року за ч.1 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, звільнений від відбуття покарання на підставі ст.75, 104 КК України з іспитовим строком один рік шість місяців, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, -

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_2 , будучи неповнолітнім, в період часу з 06 год.30 хв. до 09.год.00 хв. 23 лютого 2016 року, перебуваючи на території ВП «Шахта №9 Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», юридична адреса якого: Волинська область, м.Нововолинськ, керуючись корисливим умислом, направленим на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, повторно незаконно заволодів бувшим у вжитку мотоциклом марки «Вайпер ZS125J», р.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 року випуску, з шасі № НОМЕР_2 , вартістю 9455,08 грн., який знаходився під навісом галереї спуску в шахту, завдавши потерпілому ОСОБА_1 майнової шкоди на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні категорично заперечив обвинувачення у вчиненні інкримінованого злочину, мотивуючи тим, що 23 лютого 2016 року він перебував у місті Києві по особистих справах. Наголосив, що станом на лютий місяць 2016 року йому було шістнадцять років, він навчався у професійно-технічному училищі і був скерований для проходження виробничої практики на шахту № 7 «ВМ» ДП Львіввугілля». На практику він не прибув, а поїхав відпочивати в місто Київ, де знаходився близько двох тижнів. Про вказані обставини на досудовому слідстві не повідомляв, у кого гостював у місті Києві в суді сказати не зміг. Зазначив, що ніколи не був в місті Нововолинську, йому не відомо де розташована шахта №9 «НВ», з потерпілим не знайомий, до викрадення мотоцикла ОСОБА_1 , не причетний.

Незважаючи на заперечення обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, вина ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене повторно, поза розумним сумнівом, повністю доведена дослідженими судом допустимими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 23.02.2016 приїхав на своєму мотоциклі марки «Вайпер ZS125J», р.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, на роботу на шахту № 9 «НВ» в першу зміну, яка триває з 7 год. до 14 год., припаркував вказаний мотоцикл під навіс галереї спуску в шахту. По закінченню зміни прийшов до місця парковки і виявив відсутність належного йому транспортного засобу. З?ясовуючи обставини викрадення мотоцикла, дізнався, що працівники шахти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бачили, як якийсь хлопчина їхав на мотоциклі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на своєму автомобілі переслідував його на шляху до міста Нововолинська, але невідомий хлопець зник з поля зору. Потерпілий підтвердив, що марка його мотоцикла «Вайпер», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На даний час вказаний транспортний засіб йому не повернуто.

Допитаний в суді як свідок ОСОБА_3 показав, що по закінченню зміни, він приблизно о 8 годині ранку вийшов в адміністративний корпус шахти № 9 «НВ», щоб почекати автобуса. Подивився вліво і його вразило те, що хтось в білій куртці в зимову пору року виїжджає на мотоциклі з стоянки для велосипедів і мотоциклів. Він пішов до свого автомобіля і поїхав в сторону міста Нововолинська. Виїхавши на головну дорогу, біля зупинки, яка називається «Шахта № 9», його зупинив знайомий працівник цієї шахти ОСОБА_4 і в цей момент, він, ОСОБА_3 , в дзеркало заднього виду, побачив цього ж хлопця на мотоциклі, якого перед цим бачив при виїзді з стоянки на шахті. Він постукав у вікно дверей водія і запитав, як проїхати в м. Нововолинськ. Свідок йому відповів, що він правильно повернув вправо і сам поїхав в попутному напрямку. В селі Лішня Іваничівського району, неподалік повороту в село Осмиловичі, свідок ОСОБА_3 , зупинив свій автомобіль, оскільки поведінка хлопця, що їхав на мотоциклі йому видалася дуже підозрілою. Він зупинив його, попросив заглушити мотоцикл, а сам ногами заблокував переднє колесо мотоцикла, яким керував незнайомий хлопець. Запитав у нього куди він їде і кому належить транспортний засіб, на що незнайомий хлопець відповів що працівник другої дільниці шахти №9 «НВ» попросив його перегнати мотоцикл з шахти до магазину « Аміго », що в місті Нововолинську. При цьому незнайомець назвав прізвище та ім?я особи, яка на шахта не працює. Це ще більше насторожило свідка ОСОБА_3 і він почав переслідувати мотоцикліста, який показуючи рукою поворот направо, повернув наліво і пришвидшив рух, а в районі площі «Пожежної площі» в місті Нововолинську, взагалі зник з поля зору свідка. В обідній час цього ж дня, він, ОСОБА_3 , поїхав на шахту № 9 «НВ», розказав про все диспетчеру, а потім побачив ОСОБА_1 , який повідомив, що у нього вкрали мотоцикл. Свідок розповів потерпілому що спостерігав зранку. ОСОБА_3 в суді ствердив, що на шахті зранку і по дорозі в місто Нововолинськ, бачив одну і ту саму особу в білій куртці, всі деталі розповів під час проведення за його участі слідчого експерименту, впізнав обвинуваченого за фотознімками. Наголосив, що бачив обличчя хлопця, який керував мотоциклом, в той момент, коли його зупинив на дорозі в селі Лішня. Свідок тримав руль мотоцикла руками, а своїми ногами заблокував переднє колесо мотоцикла, спілкуючись з хлопцем. Свідок ОСОБА_3 в суді підтвердив, що він спілкувався в селі Лішня з тим самим мотоциклістом, який зранку виїхав зі стоянки велосипедів шахти №9 «НВ». Свідок ОСОБА_3 наголосив, що бачив хлопця обличчя в обличчя, була добра видимість і показав, що в подальшому впізнав його за рисами обличчя під час слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками. В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 ствердив, що бачив на зупинці шахта №9 «НВ» та в селі Лішня, саме обвинуваченого ОСОБА_2. , який тоді назвав своє прізвище Волос чи Голос . На даний час обвинувачений підріс, змужнів, але це той самий хлопець, якого свідок бачив в лютому 2016 року на мотоциклі по дорозі в місто Нововолинськ.

Детальні, послідовні показання свідка ОСОБА_3 , які суд бере до уваги, як правдиві, в судовому засіданні повністю підтвердив свідок ОСОБА_4 , який окрім цього показав, що в кінці лютого 2016 року бачив обвинуваченого на шахті № 9 «НВ», який просив у нього закурити. Наголосив, що хлопець був одягнутий в білу куртку. Після цього свідок пішов з товаришем до зупинки під назвою «Шахта 9», де зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_3. , і поїхав з ним в місто Нововолинськ. Далі був очевидцем спілкування ОСОБА_3 з мотоциклістом на шляху до міста Нововолинська. Поведінка мотоцикліста викликала підозру, тому він, ОСОБА_4 , записав реєстраційний номер мотоцикла марки «Вайпер», на якому їхав незнайомий хлопець. Свідок показав, що відразу телефонував родичці ОСОБА_1 , яка працює на шахті, щоб з?ясувати реєстраційний номер мотоцикла ОСОБА_1, і виявилося, що мотоцикл, яким їхав цей хлопець мав такі номери як і мотоцикл ОСОБА_1 , який в подальшому підтвердив, що його мотоцикл був викрадений. Свідок зазначив, що вони з ОСОБА_3 переслідували мотоцикліста, але він, пришвидшивши рух, зник з поля зору в районі «Пожежної площі», повернувши на вулицю Нововолинська. Свідок ОСОБА_4 ствердив в суді, що бачив на стоянці шахти №9 «НВ» ту саму особу, яку і зупиняв ОСОБА_3 в селі Лішня. Він впізнав його по одягу, обличчю, голосу і вимові.

Крім показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, що йому інкримінуються, підтверджується також зібраними на досудовому розслідування і наданими суду стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні допустимими доказами: копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань к/п № 12016030050000220 від 23.02.2016 (а.м.п.140), протоколом прийняття заяви потерпілого ОСОБА_1 від 23.02.2016 про вчинене кримінальне правопорушення (а.м.п.141), протоколом огляду місцевості від 23.02.2016, якою є територія з піднавісом біля галереї спуску в шахту №9 «НВ», звідки 23.02.2016 було викрадено мотоцикл ОСОБА_1 ,(а.м.п.142-144), протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками проведеного за участі свідків ОСОБА_3 , від 24.02.2016 (а.м.п.145-147), та ОСОБА_4 від 25.02.2016 (а.м.п.148-150), протоколами слідчого експерименту проведеного за участю свідка ОСОБА_3 27.08.2018, та за участю свідка ОСОБА_4 від 28.08.2018 року.що проводилися із застосуванням безперервної відео фіксації (а.м.п.174-179) і висновком судової товарознавчої експертизи від 04.04.2016 № 32, згідно якого, ринкова вартість мотоцикла марки «Вайпер ZS125J», 2008 року випуску, станом на 23.02.2016 року могла становити 9455,08 коп. (а.м.п.152-154).

Досліджені судом і проаналізовані в сукупності допустимі докази дають суду підстави визнати обвинуваченого ОСОБА_2 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно.

При цьому суд не вбачає передбачених кримінально процесуальним законом підстав визнати недопустимими доказами здобуті в порядку передбаченому ст.228, ст..240 КПК України докази, зокрема шляхом впізнання особи обвинуваченого свідками за фотознімками та під час проведення слідчих експериментів, з метою перевірки і уточнення відомостей, зокрема отриманих із показань свідків, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На думку суду, доводи сторони захисту щодо недопустимості вказаних доказів є необґрунтованими, оскільки впізнання особи обвинуваченого за фотознімками проведено у відповідності до вимог ст.228 КПК України, з врахуванням тих обставин, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бачили в обличчя особу, яка керувала мотоциклом потерпілого, а під час слідчого експерименту, який проведено за правилами ст.240 КПК України, свідки детально розповіли відомі їм обставини, які і підтвердили під час їх безпосереднього допиту в суді.

З огляду на викладене, суд не може взяти до уваги твердження сторони захисту про те, що обвинувачення ОСОБА_2 ґрунтується на припущеннях, і визнає ОСОБА_2 винним у вчиненні умисних дій, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно та кваліфікує такі дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.289 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі,яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 суд відносить вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, який статтею 12 КК України, віднесено до тяжких, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів і будучи звільненим від призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75, 104 КК України, потворно, під час іспитового строку, вчинив аналогічний злочин. по місцю проживання характеризується посередньо, є здоровим, але не працював, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, проживає в сім?ї, де йому створені належні умови, беручи до уваги наявну пом`якшуючу обставину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

Вироком Червоноградського районного суду Львівської області від 22 вересня 2015 року ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст.185, ч.2 ст.289 КК України до п`яти років позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання на підставі статті 75, 104 КК України та встановленням іспитового строку один рік шість місяців (а.м.п.170-172).

Обвинуваченому ОСОБА_2 у даному провадженні 21 травня 2019 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського районного суду Львівської області від 22 вересня 2015 року і остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід у виді взяття під варту, залишити ОСОБА_2 без змін.

Початок строку відбування покарання за даним вироком обчислювати обвинуваченому ОСОБА_2 з 21 травня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 439 (чотириста тридцять дев`ять) гривень 80 копійок витрат за проведення товарознавчої експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_2 в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Після проголошення копію вироку негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук