Рішення № 82253168, 30.05.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9690/18

(2/199/1479/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Медяного О.Ю., Колпаченко Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживача шляхом визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, треті особи: ОСОБА_3 , Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з вказаним позовом до відповідача, в обгрунтування якого посилається на те, що він є чорнобильцем 1 категорії, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.07.1999р., а також особою, прирівняною до інвалідів війни і має посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_2 .

Позивач з дружиною, ОСОБА_3 , зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 , і є побутовим споживачем природного газу за вказаною адресою.

Позивач згідно ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має 100% знижку плати за користування комунальними послугами, втому числі і послугами з газопостачання.

В жовтні 2017 року на адресу позивача надійшов рахунок ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» № 0310150153 від 12.09.2017 року, згідно якого за адресою позивача обліковується нібито заборгованість по сплаті за спожитий газ за період серпень-вересень 2017 року.

Нарахування за послуги газопостачання за вищезазначеною адресою здійснюються з урахуванням пільги «інвалід війни ІІІ група – 100%», відкритої на ім`я ОСОБА_2 Пільгою користуються дві особи : позивач та його дружина, третя особа по справі.

Після з`ясування позивачем підстав виникнення заборгованості, йому стало відомо, що остання утворилася в зв`язку з встановленням за його адресою: АДРЕСА_2 буд.6 загальнобудинкового лічильника природного газу. Позивача не повідомляли про встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу та він не давав згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу.

В зв`язку з чим, позивач вважає його права порушеними, діями ПАТ «Дніпрогаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» шляхом встановлення загальнобудинкового лічильника газу та проведення розрахунку за спожитий природний газ за показниками вказаного лічильника.

Позивач просить суд: визнати незаконними дії ПАТ «Дніпрогаз» щодо визначення спожитих побутовим споживачем обсягів природного газу по особовому рахунку № 0310150153 обсягу та плати за спожитий газ у квартирі АДРЕСА_1 , (споживач ОСОБА_3 ) з 17 липня 2017 року понад встановлені межі затвердженої норми споживання; визнати незаконними дії ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» щодо нарахування по особовому рахунку № НОМЕР_3 обсягу та плати за спожитий природний газ у квартирі АДРЕСА_1 , (споживач ОСОБА_3 ) з 17 липня 2017 року понад встановлені межі затвердженої норми споживання; зобов`язати ПАТ «Дніпрогаз», як оператора ГРМ здійснити скасування (анулювання) визначених спожитих обсягів природного газу по особовому рахунку №0310150153 по квартирі АДРЕСА_1 , (споживач ОСОБА_3 ) понад встановлені межі затвердженої норми споживання; зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», як постачальника із спеціальними обов`язками, здійснити скасування (анулювання) нарахування оплати за спожитий природний газ по особовому рахунку № НОМЕР_3 по квартирі АДРЕСА_1 , (споживач ОСОБА_3 ) з 17 липня 2017 року; зобов`язати ПАТ «Дніпрогаз», як оператора ГРМ, встановити за кошти ПАТ «Дніпрогаз» індивідуальний лічильник обліку газу для споживача за адресою: квартира АДРЕСА_1 , (споживач ОСОБА_3 ) в місячний строк з моменту набуття чинності рішення суду; до встановлення споживачу за адресою: квартира АДРЕСА_1 , (споживач ОСОБА_3 особовий рахунок № НОМЕР_3 ) індивідуального лічильника газу за адресою: квартира АДРЕСА_1 зобов`язати ПАТ «Дніпрогаз», як оператора ГРМ, проводити розрахунки (здійснювати визначення спожитого побутовим споживачем за адресою: квартира АДРЕСА_1 , (споживач ОСОБА_3 особовий рахунок № НОМЕР_3 ) обсягу природного газу в межах норм споживання, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

10.01.2019 року представник відповідача ПАТ «Дніпрогаз» надав відзив на позов, в якому посилається на те, що дії відповідача з встановлення загально будинкового лічильника газу це виконання обов`язків із забезпечення 100% обліку спожитого природного газу населенням та не суперечать нормам чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

11.01.2019 року представником відповідача ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» надано відзив на позов, в якому він посилається на те, що позивачем не доведено порушення з боку відповідача норм чинного законодавства України, аргументи позивача зводяться до незгоди зі встановленим законодавством порядком визначення обсягів споживання газу за загальнобудинковим лічильником. Просить у задоволенні позову відмовити.

01.04.2019 року до суду надійшли пояснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних - послуги, в яких третя особа посилається на лист роз`яснення від 04.12.2017 року № 8915/16/9-17, згідно якого зазначалося, що встановлення індивідуальних лічильників передбачено лише там, де не заплановано встановлення будинкових лічильників природного газу. Просила розглядати справу за відсутності представника НКРЕКП та з урахуванням наданих роз`яснень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідачів заперечували проти задоволення позову.

Вислухавши вступне слово представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за адресою Позивача: АДРЕСА_3 , особовий рахунок № НОМЕР_3 відкрито на ім`я гр. ОСОБА_3 , зареєстровано дві особи, встановлено газову плиту, надається пільга у розмірі 100% знижки по оплаті за послуги газопостачання «Інвалід війни ІІІ групи – 2 особи».

Судом встановлено, що з 17.07.2017 року на групу будинків за адресою: АДРЕСА_4 , було встановлено загальнобудинковий прилад обліку газу, про що було складено акт про встановлення газового лічильника від 17.07.2017 року. Вказаний лічильник газу було введено в експлуатацію з 01.10.2017 року.

31.03.2016р постановою НКРЕКП №545 (зі змінами) затверджено Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпрогаз» на 2016 –2025 рок, згідно якого за адресою Позивача заплановано встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу.

Згідно п.1 гл.5 роз. IV Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2494 (далі – Кодекс ГРМ), Оператор ГРМ зобов`язаний виконувати затверджений Регулятором план розвитку в повному обсязі відповідно до запланованих етапів, обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні.

Судом встановлено, щовстановлення загальнобудинкового лічильника природного газу, за адресою позивача, було здійснено в період дії попередньої редакції ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в якій не передбачалося отримання згоди співвласників багатоквартирного будинку, не обмежувалося та не обумовлювалося ані місце встановлення лічильника газу (в квартирі, перед житловим будинком, тощо), ані кількість споживачів чи квартир (обсяг споживання природного газу якими вимірює зазначений лічильник) та не ставилося конкретних обмежень щодо тієї обставини, в чиїй власності або на балансі знаходиться лічильник.

Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (надалі - Закон) визначено правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу. Стаття 6 цього Закону (в редакції що діяла на момент виникнення правовідносин), зобов`язує суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території (ПАТ «Дніпрогаз»), забезпечити встановлення лічильників газу для населення не пізніше 1 січня 2018 року.

Згідно п.1 гл. 5 розд. ІХ Кодексу ГРМ, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Відповідно до положень абз.28 п.4 гл.1 роз. І Кодексу ГРМ, лічильник газу – засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого вузла обліку).

Згідно п.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильник газу – засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму газу, що проходить через нього.

Як видно, визначення поняття «лічильник газу», які передбачені в ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку газу» та Кодексом ГРМ, не обмежують та не обумовлюють ані місце його встановлення (в квартирі, перед житловим будинком, тощо), ані кількість споживачів чи квартир (обсяг споживання природного газу якими вимірює зазначений лічильник) та не ставлять конкретних вимог щодо встановлення будинкового чи індивідуального лічильника газу.

Також, ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку газу» не обумовлено встановлення лише індивідуальних лічильників газу, та згідно ст. 6 даного Закону, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі до 1 січня 2018 року (в редакції яка діяли на час виникнення спірних правовідносин).

Посилання позивача на обов`язок ПАТ «Дніпрогаз» здійснити встановлення лічильника газу до 1 січня 2016 року, в зв`язку з тим, що позивач використовує газ також і для підігріву води, суд відхиляє та ставиться до них критично, оскільки зазначені обставини не підтверджені позивачем належними, допустимими та достовірними доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. На час розгляду справи ст.6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку газу» має редакцію, згідно якої, зокрема, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Судом встановлено, що загальнобудинковий лічильник природного газу в будинку позивача було встановлено на підставі «Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГРМ, Тимчасового положення, обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку.

Відповідно до глави 5 розділу ІХ Кодексу ГРМ, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

При цьому, балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року N 620 (ділі – Тимчасове положення).

Відповідно до вказаного Тимчасового положення, обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються:

1) у будинках, де не встановлено квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні;

2) у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу: для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

На час виникнення спірних правовідносин ні Законом, ні підзаконними нормативними актами не було передбачено встановлення виключно індивідуальних лічильників газу, а визначено обов`язок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території з забезпечення приладового комерційного обліку газу.

Крім того, не було обмежено як коло суб`єктів господарювання, які можуть проводити роботи з встановлення лічильників газу так і джерела фінансування на проведення вказаних робіт.

Тобто, позивачем не доведено неправомірності дій відповідачів, а згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, суд зазначає, що обсяги природного газу, спожиті понад встановлені соціальні нормативи підлягають оплаті споживачем в повному обсязі за роздрібною ціною, яка встановлена для відповідної категорії споживачів природного газу.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до п.10 Тимчасового положення, споживачі, які мають пільги з оплати житлово-комунальних послуг та які отримують субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, розраховуються за спожитий газ відповідно до законодавства.

Положенням п.п.5 п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», встановлено соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії які, зокрема для користування послугами з газопостачання становлять :

за наявності газової плити та централізованого гарячого водопостачання – 3,3 м3 на одну особу на місяць;

за наявності газової плати в разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача – 5,4 м3 на одну особу на місяць;

за наявності газової плити та газового водонагрівача – 10,5 м3 на одну особу на місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, згідно з вимогами цього Закону, розмір оплати спожитих комунальних послуг визначається виключно двома способами: або за лічильниками, або за встановленими нормами споживання. Відповідно, безпідставним є посилання позивача на необхідність застосовувати до нього, розрахунок обсягу споживання газу в межах норм споживання, оскільки останній забезпечений комерційним обліком природного газу та до нього, з урахування норм чинного законодавства, необхідно застосовувати норми Тимчасового положення.

А тому, суд вважає, що у зв`язку з обладнанням будинку АДРЕСА_2 будинковим вузлом обліку, правомірним є визначення відповідачами обсягу спожитого позивачем природного газу в період з жовтня 2017 року відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року N 620.

Отже, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.141ЦПК України компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,81,133,144,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживача шляхом визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя