Рішення № 82251505, 21.05.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/13816/18

Провадження №2/521/704/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Коблової О.Д.,

за участю секретаря судового засідання – Барвенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до відповідачів, а саме просить усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 з житлового приміщення загальною площею 47,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31.08.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.12.2018 року було задоволено клопотання представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про уточнення складу учасників справи і залучення співвідповідача до участі у справі, а саме залучено співвідповідачем ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що при проведенні 30.11.2018 року обстеження об`єкту комунальної власності у вигляді житлової квартири АДРЕСА_2 , встановлено, що ОСОБА_1 у зазначеному об`єкті нерухомості проживає спільно з ОСОБА_3 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.02.2019 року було задоволено клопотання представника відповідача щодо залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2019 року було задоволено клопотання представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про витребувати від відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Тернівської районної у місті ради інформацію щодо місця реєстрації, місця проживання або зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Сторона позивача у судове засідання з`явилася, просила позовні вимоги задовольнити.

Сторона відповідача у відкритому судовому засідання проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, проте надіслав на адресу суду заяву, до змісту якої просив справу слухати у його відсутність, при ухваленні рішення врахувати інтереси дитини.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом спору є квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 47,4 кв.м.

11.01.2017 р. заочним рішенням по цивільній справі № 521/17192/14-ц Малиновським районним судом м. Одеси було визнано квартиру АДРЕСА_2 відумерлою спадщиною, та визнано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на вищевказану квартиру.

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності нс нерухоме майно № 1243578/63 на підставі рішення про державну реєстрацію. Прав та їх обтяжень від 19.02.2018 р. № 39755245, власником квартири АДРЕСА_2 є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Враховуючи положення ст. 1277 ЦК України, якими передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 5, 140 і 143 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Територіальна громада міста безпосередньо або через утворені органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Правило викладене у ч. 5 ст. 1268 ЦК про те, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, поширюються і на відносини щодо відумерлої спадщини.

Відповідно до положення «Про департамент комунальної власності Одеської міської ради» затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 р. № 2752-VI, (далі-Департамент) Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, основними функціями та завданнями якого є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальної власністю.

Згідно п. 2.2.1.21. Положення у сфері управління комунальною власністю, Департамент, між іншим, здійснює управління та облік відумерлої спадщини у порядку, встановленому Одеською міською радою та чинним законодавством.

Виходячи з п. 2.6. Положення, завданням Департаменту є, зокрема, організацію претензійно-позовної роботи; здійснення у встановленому порядку захисту прав інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в усіх судових органах з питань, що відносяться до компетенції Департаменту.

Розпорядженням міського голови від 21.01.2011 р. № 23-01р. затверджено «Порядок поводження з відумерлою спадщиною в місті Одесі» відповідно до якого врегулюванні відносини, пов`язані із визнанням спадщини відумерлою, та передачі такої спадщини до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, а також охорони законних майнових інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Підпунктом 5.2. п. 5 вказаного розпорядження на Департамент комунальної власності Одеської міської ради покладено обов`язки з вжиття заходив стосовно утримання, збереження, оцінки майна ( нерухомого та рухомого), яке може бути визнано відумерлою спадщиною, а також обов`язку з оформлення правовстановлюючих документів на нього, ініціювання вирішення питань подальшого управління майном, визнаним відумерлою спадщиною та переданим у власність територіальної громади міста Одеси; вирішення відповідно до законодавства інших питань, пов`язаних із запровадженням цього Порядку.

30.11.2018 р. при проведені обстеження наведеного вище об`єкту комунальної власності територіальної громади м. Одеси було виявлено факт щодо спільного проживання без правовстановлюючих документів у житлової квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 з ОСОБА_2 . Зазначена інформація також була особисто підтверджена відповідачем та співробітниками дільниці № 1 КУ «ЖКС «Хмельницкий» та мешканцями зазначеного житлового будинку.

Згідно ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 1 ч. 3,5 ст. 16, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності це право територіальної громади володіти, доцільно, економно ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так через органи місцевого самоврядування.

Також є встановленим факт відмови судоми гр. ОСОБА_2 у визнанні права власності та визнано житлову квартиру АДРЕСА_3 відумерлою спадщиною згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16.12.2014 р. по справі № 521/17192/14-ц.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2015 р. задоволено касаційну скаргу, рішення Малиновського районного суду м. Одеси та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30.06.2015 р. скасовано, справу № 521/17192/14-ц направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.01.2017 р. по справі № 521/17192/14-ц позовні вимоги заступника прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено повністю, визнано житлову квартиру АДРЕСА_3 відумерлою спадщиною та визнано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності.

Також рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.10.2016 р. по 521/4295/16-ц, що було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.09.2017 р. ОСОБА_2 було відмовлено в встановленні факту проживання однією сім`єю та визнанні права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 .

Отже, Відповідачами було відомо, що незаконного зайняття ними житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та умисно порушено право власності та інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Ст. 1277 Цивільного кодексу України і статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить до комунальної власності територіальної громади (рухоме майно – за місцем відкриття спадщини, нерухоме майно – за місцем його знаходження).

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із засобів захисту судом цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 86 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб`єктів права власності.

За правилами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Враховуючи и зазначене, існують усі правові підстави щодо задоволення даного позову, та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

Внаслідок розгляду судами справ № 521/4295/16-ц та 521/17192/14-ц було встановлено, що ОСОБА_3 не набула права власності на квартиру АДРЕСА_2 місце АДРЕСА_4 , загальною площею 47,4 кв.м.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ст.ст. 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Відповідно до вимог ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

За змістом статей 387, 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, згідно вказаного, витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Таких правових позицій дотримувався Верховний Суд України в своїх постановах від 11.06.2014 р. по справі №6-52цс14, від 30.09.2014 по справі №43/440-6/231, від 08.06.2016 р. по справі №6-3089ц15.

Крім того, оскільки позовні вимоги про усунення перешкод шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є похідними від позовних вимог про витребування у неї майна, то і зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Таким чином, вимога про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення є похідною вимогою про витребування майна, оскільки це є одним зі шляхів реалізації вимог про витребування майна. Саме таке формулювання позовної вимоги надає можливість виконати судове рішення в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» без будь-яких затягувань цього процесу і необхідності звернення до суду з заявами про роз`яснення порядку та способу виконання судового рішення

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на спірні приміщення слід зазначити, що з огляду на те, що право власності територіальної громади м. Одеси відновлено рішенням суду в частині витребування майна, а також враховуючи те, що рішення виконкому від 25.11.2008 р. № 1318 на підставі якого видано свідоцтво про право власності на спірні приміщення є чинним, дана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то і судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення – задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з житлового приміщення загальною площею 47,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ( вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, р/р НОМЕР_1 МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеської області, код ЄДРПОУ 26302595).

Усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) з житлового приміщення загальною площею 47,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ( вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, р/р 37326027001909 МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеської області, код ЄДРПОУ 26302595);

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ( вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, р/р 37326027001909 МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеської області, код ЄДРПОУ 26302595) судовий збір у рівних частках, а саме 1762,00 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30- денний строк з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складений 31 травня 2019 року

Суддя О.Д. Коблова