Ухвала суду № 82249251, 03.06.2019, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

03 червня 2019 року м. ЧернігівСправа № 927/287/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги вих№21-05/19 від 21.05.2019

Скаржника (боржника): Фермерського господарства “Агросистема”,

вул. Гагаріна, 19, с. Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242

Стягувач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Україна”,

вул. Б. Хмельницького, 1, с. Машеве, Семенівський район, Чернігівська область, 15460

Орган, рішення якого оскаржується: Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович

проспект Перемоги, 139, поверх 4, офіс 420, м. Чернігів, 14013

Скарга на дії приватного виконавця

За участю представників:

Скаржника: Коленченко О.О., адвокат, довіреність №01 від 20.05.2019

Стягувача: Баранов О.В., адвокат, ордер серії КС № 069145

Представника приватного виконавця: Коверзнев Д.В., адвокат, ордер серії ЧН № 062123

У судовому засіданні, відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Фермерським господарством “Агросистема” подано скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрія Михайловича, у якій скаржник просить суд: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрія Михайловича щодо винесення постанови від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822 та скасувати постанову від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрієм Михайловичем.

В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822 винесена приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрієм Михайловичем з перевищенням повноважень щодо обсягу накладення арешту на майно боржника, а тому належне скаржнику як орендарю на підставі договорів оренди право оренди земельної ділянки, а як наслідок і право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, оскільки орендар не є власником земельних ділянок, а отже йому і не належить право продажу прав оренди земельної ділянки та прав користування нею, а таке право належить виключно власникам земельних ділянок.

Ухвалою суду від 23.05.2019 скаргу Фермерського господарства “Агросистема” вих№21-05/19 від 21.05.2019 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрія Михайловича призначено до розгляду на 03.06.2019 о 10:30. Визнано обов`язкову явку в судове засідання повноважних представників сторін та приватного виконавця.

Представник скаржника у судовому засіданні 03.06.2019 виклав усні пояснення по скарзі та просив її задовольнити, а також зазначив, що ним оскаржується постанова приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822, винесена при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19 про забезпечення позову, щодо накладення арешту на речові права, а саме право оренди та право користування земельними ділянками.

Представник боржника у письмових поясненнях від 03.06.2019 просить суд у задоволенні скарги відмовити та вказує на те, що постановою від 08.05.2019 арешт накладався не на земельні ділянки, що знаходяться у власності інших осіб, а на речове право боржника, що полягає у користуванні земельними ділянками на праві оренди. За приписами ч.1,2 ст. 190 ЦК України, до майна особи відносяться майнові права, які є неспоживною річчю та визнаються речовими правами. У зв`язку з цим доводи скаржника щодо неправомірності вчинених приватним виконавцем дій на підставі неналежності майна, на яке було накладено арешт ВР «Агросистема» є необґрунтованими. Обґрунтованим є накладення арешту на майно боржника, оскільки здійснення такого запобіжного заходу дасть можливість зберегти активи підприємства задля виконання боргових зобов`язань, а з іншої сторони не обмежує діяльності скаржника, оскільки добросовісний виробник сільськогосподарської продукції зацікавлений у збереженні обсягів свого земельного банку. Вжиття заходів забезпечення позову, які було визначено у постанові від 08.05.2019 не можна розцінювати, як непропорційне та неспівмірне втручання у господарську діяльність скаржника, оскільки така діяльність полягає, у т.ч., у вирощуванні, збиранні та зберіганні зернових культур, тому накладення арешту на речові права ніяким чином не унеможливило здійснення скаржником власної підприємницької діяльності. У разі скасування заходів забезпечення позову, виконання рішення суду буде неможливим і не матиме сенсу, оскільки без власних основних активів боржник не матиме можливості виростити сільськогосподарську продукцію, сплатити боргові зобов`язання за рішенням суду у даній справі.

Представник приватного виконавця у письмових поясненнях №31/2019 від 03.06.2019 щодо поданої скарги заперечує та зазначає, що скаржник жодним чином не обґрунтував та не підтвердив обставин позбавлення рішенням приватного виконавця можливості здійснювати господарську діяльність, а також не навів причинно-наслідкового зв`язку між рішенням про накладення арешту на майнові права і позбавленням можливості здійснювати господарську діяльність. Скаржник, стверджуючи про порушення обов`язків приватним виконавцем, не навів нормативно-правового обґрунтування своїх слів, не вказав, яким саме чином мав поступити приватний виконавець відповідно до законодавства. Також у поданих поясненнях вказується на те, що оскільки арешт накладався на майнові права, які підлягають державній реєстрації, то опис майна/майнових прав не проводився. Приватний виконавець правомірно наклав арешт на речові права на земельні ділянки, оскільки відчуження прав користування ними у період посівної може спричинити до втрати урожаю цього року, неотримання боржником доходів від реалізації врожаю, і як наслідок, позбавлення можливості виконання рішення суду в частині стягнення боргу, виконання якого і забезпечувалось вищевказаним арештом.

Подані до пояснень №31/2019 від 03.06.2019 документи залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.06.2019 суд оголосив перерву до 15:00.

Представник приватного виконавця після оголошеної перерви у судове засідання о 15:00 не з?явився.

Інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Розглянувши подані матеріали і документи, вислухавши пояснення повноважних представників стягувача, боржника та приватного виконавця, господарський суд встановив:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2019 (суддя Белов С.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №927/287/19 за правилами загального позовного провадження за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” до Фермерського господарства “Агросистема” про стягнення 751980,00 грн заборгованості за поставлений товар по договору поставки агрохімікатів та засобів захисту рослин №20 від 01.06.2018. Підготовче засідання призначено на 06.05.2019 о 10:00.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати грошових коштів за поставлений позивачем товар по договору поставки агрохімікатів та засобів захисту рослин №20 від 01 червня 2018 року.

У судовому засіданні 06.05.2019 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті на 14.05.2019 о 11:00.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19 (суддя Белов С.В.) задоволено заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” про забезпечення позову. З метою забезпечення позову накладено арешт на майно Фермерського господарства “Агросистема” (код ЄДРПОУ 35750634, вул. Гагаріна, 19, с. Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242) у межах позовних вимог 751980,00 грн.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали суду від 08.05.2019 у справі №927/287/19 зазначено, що ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Ухвала суду від 08.05.2019 про забезпечення позову у справі №927/287/19 винесена судом з метою забезпечення виконання рішення у справі №927/287/19 щодо стягнення з боржника Фермерського господарства “Агросистема” 751980,00 грн заборгованості за поставлений товар по договору поставки агрохімікатів та засобів захисту рослин №20 від 01.06.2018.

Як вбачається із матеріалів справи, на час розгляду судом даної скарги, Господарським судом Чернігівської області 14.05.2019 винесено рішення у даній справі, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Фермерського господарства “Агросистема” на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” 751980,00 грн заборгованості за поставлений товар по договору поставки агрохімікатів та засобів захисту рослин №20 від 01.06.2018 та 11279,70 грн судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Судові рішення, що набрали законної сили, за приписами ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як вбачається із матеріалів справи, стягувач 08.05.2019 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича із заявою про примусове виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі № 927/287/19.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича від 08.05.2019 відкрито виконавче провадження № 59065822 щодо виконання ухвали № 927/287/19 від 08.05.2019, виданої Господарським судом Чернігівської області.

08.05.2019, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем, при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19, було винесено постанову про арешт майна боржника ВП №59065822. Відповідно до вказаної постанови накладено арешт на майно, що належить Фермерському господарству “Агросистема” (код ЄДРПОУ 35750634, вул. Гагаріна, 19, с. Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242) у межах позовних вимог 751980,00 грн.

08.05.2019, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19, було винесено другу постанову про арешт майна боржника ВП №59065822 відповідно до якої накладено арешт на речові права, а саме: право оренди, та право користування земельними ділянками, за кадастровими номерами, перелік яких зазначено у постанові (а.с.16-19), що належить Фермерському господарству “Агросистема” (Чернігівська область, Талалаївський район, с. Поповичка, вул. Гагаріна, 19, код ЄДРПОУ 35750634) у межах позовних вимог 751980,00 грн.

Копія постанови приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 08.05.2019 ВП №59065822 про арешт майна боржника, разом із супровідним листом №01-30/855 від 08.05.2019 була отримана скаржником 15.05.2019, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДППЗ “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором 1401304650360 (а.с.20,21).

Обґрунтовуючи подану скаргу скаржник (боржник, Фермерське господарство “Агросистема”) вважає, що дії приватного виконавця Приходька Ю.М. щодо винесення постанови від 08.05.2019 про арешт майна боржника ВП №59065822 є протиправними та перевищують його повноваження щодо обсягу накладення арешту на майно боржника, аніж це зазначено в ухвалі, а тому сам факт накладення арешту на речові права боржника, а саме на права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб та права оренди земельних ділянок, фактично позбавляє можливості боржника здійснювати свою господарську діяльність. Крім того, скаржник також вважає, що накладення арешту на права користування земельними ділянками та прав оренди, що належать боржнику, не є необхідним у демократичному суспільстві, нагальна суспільна потреба у такому втручанні відсутня, в той же час вказане обмеження є надмірними та таким, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети (стягнення заборгованості у майбутньому), що свідчить про недотримання розумної пропорційності між втручанням у право скаржника та інтересами суспільства.

Як вже зазначалось судом, скаржником у судовому засіданні було уточнено, що ним оскаржуються дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича та постанова приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822, винесена при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19 про забезпечення позову, щодо накладення арешту на речові права, а саме право оренди та право користування земельними ділянками.

Порядок звернення стягнення на майно боржника регулюється розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» та положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі – Інструкція).

Відповідно до ч.6 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад гласності та відкритості виконавчого провадження.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

За правилами ч.1,2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Як уже зазначалось, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19, з метою забезпечення позову накладено арешт на майно Фермерського господарства “Агросистема” (код ЄДРПОУ 35750634, вул. Гагаріна, 19, с. Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242) у межах позовних вимог 751980,00 грн.

Частиною 1 ст.139 Господарського кодексу України визначено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

У відповідності до ст. 181 Цивільного кодексу України речі поділяються на рухомі та нерухомі.

Таким чином, виходячи із змісту ст.139 Господарського кодексу України та ст. 181 Цивільного кодексу України, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19, з метою забезпечення позову накладено арешт на як на рухоме так і нерухоме майно Фермерського господарства “Агросистема” у межах позовних вимог 751980,00 грн.

У відповідності до приписів ч.1,2,5 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Судом встановлено, що 08.05.2019, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем, винесено постанову про арешт майна боржника ВП №59065822, відповідно до якої накладено арешт на майно, що належить Фермерському господарству “Агросистема” (код ЄДРПОУ 35750634, вул. Гагаріна, 19, с. Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242) у межах позовних вимог 751980,00 грн.

Із наданих приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем документів, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 08.05.2019 вбачається, що за боржником зареєстровано право власності на нежитлову будівлю маслозавод, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 7425355100 НОМЕР_1 001: НОМЕР_2 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, 08.05.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем зареєстровано обтяження на вказане майно (нежитлову будівлю маслозаводу та земельну ділянку) – накладено арешт, відповідно до постанови про арешт майна боржника ВП №59065822 від 08.05.2019.

У матеріалах виконавчого провадження відсутні докази, які підтверджують вартість арештованого майна, а тому не можна зробити беззаперечного висновку про те, чи була виконана ухвала Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19 щодо накладення арешту на зазначене майно Фермерського господарства “Агросистема” у межах позовних вимог 751980,00 грн.

Також виходячи із приписів розділу VII Закону України «Про виконавче провадження» та положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі – Інструкція), приватний виконавець при виконанні ухвали Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19, повинен був з`ясувати в першу чергу наявність грошових коштів на рахунках боржника, рухомого майна і накласти арешт на грошові кошти та інше рухоме майно боржника, а в разі його відсутності, на нерухоме майно.

Із наданих приватним виконавцем до письмових пояснень документів, а саме інформації наданої Регіональним сервісним центром в Чернігівській області та Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області вбачається, що у власності боржника в наявності є три автомобілі, п?ять тракторів та два комбайни.

Щодо накладення арешту на речові права, а саме: право оренди, та право користування земельними ділянками, за кадастровими номерами, перелік яких зазначено у постанові (а.с.16-19), що належить Фермерському господарству “Агросистема” (Чернігівська область, Талалаївський район, с. Поповичка, вул. Гагаріна, 19, код ЄДРПОУ 35750634) у межах позовних вимог 751980,00 грн, суд зазначає наступне:

Статтею 133 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб`єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Оскільки ухвала Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19 була винесена з метою забезпечення виконання позову щодо стягнення з боржника 751980 грн, а тому відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», накладення арешту, на виконання вказаної ухвали, повинно здійснюватись на майно, яке належить боржнику на праві власності.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, суд доходить висновку, що арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення заборгованості, задля виконання у майбутньому судового рішення прийнятого за наслідками розгляду справи.

Як вбачається із постанови приватного виконавця про накладення арешту на майно від 08.05.2019 та доданих до матеріалів справи документів, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, арешт було накладено на речові права , а саме право оренди та право користування земельними ділянками, за кадастровими номерами, перелік яких зазначено у постанові (а.с.16-19), які знаходяться у користуванні Фермерського господарства “Агросистема” (Чернігівська область, Талалаївський район, с. Поповичка, вул. Гагаріна, 19, код ЄДРПОУ 35750634) на підставі договорів оренди землі з фізичними особами.

Згідно з ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендар земельної ділянки, у відповідності до ст. 25 Закону України «Про оренду землі», має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

За приписами ч.1,5 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки – на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Оскільки, належне скаржнику (боржнику), як орендарю, на підставі договорів оренди право оренди земельної ділянки, а як наслідок і право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, оскільки орендар не є власником земельних ділянок, а отже йому і не належить право продажу прав оренди земельної ділянки та прав користування нею, а таке право належить виключно власникам земельних ділянок.

За таких обставин, фактично, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. постановою від 08.05.2019 ВП №59065822, було накладено арешт на майно (речові права оренди і права користування), яке не належить боржнику ФГ „Агросистема”.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання рішення суду арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення майбутньої заборгованості.

Твердження стягувача та приватного виконавця про те, що заявник не обґрунтував перевищення приватним виконавцем повноважень та не вказав, у чому саме полягало таке перевищення та яким чином це порушило права заявника, як сторони виконавчого провадження, судом до уваги не приймається, оскільки як вже було зазначено судом, відповідно до розділу VII Закону України «Про виконавче провадження» та положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі – Інструкція), приватний виконавець при виконанні ухвали Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19 мав право накласти арешти лише на майно, в тому числі і речові права, які належать боржнику на праві власності.

Наклавши арешт на право оренди та право користування земельними ділянками, які знаходяться у користуванні боржника, на підставі договорів оренди землі з фізичними особами, приватний виконавець фактично заборонив боржнику користуватись орендованими земельними ділянками, а саме здійснювати свою господарську діяльність на вказаних земельних ділянках, як виробнику сільгосппродукції.

Вказана заборона призведе до неможливості використання боржником цих земельних ділянок за цільовим призначення, а саме їх обробка та збір урожаю, у результаті чого, боржник буде не в змозі реалізувати врожай та виконати взяті на себе зобов`язання перед орендодавцями – фізичними особами за договорами оренди землі та іншими кредиторами, у тому числі і стягувачем у даній справі.

Безпідставним також є і посилання стягувача та приватного виконавця на те, що право користування земельною ділянкою на підставі емфітевзису надає землекористувачу право на відчуження (продаж) права на користування земельною ділянкою без згоди власника земельної ділянки, оскільки ст. 407 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі – землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Так, дійсно ч. 1 ст. 411 Цивільного кодексу України визначено, що землекористувач має право на відчуження права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та встановлює право на відчуження емфітевзису, якщо інше не встановлено законом, але частиною 2 ст. 407 Цивільного кодексу України передбачено відчуження і передачу права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) лише у порядку спадкування, та крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, на сьогоднішній день, чинним законодавством не передбачено право на відчуження та передачу емфітевзису крім відчуження та передачі у порядку спадкування.

Не приймається судом до уваги і посилання стягувача на те, що боржником уже здійснено частково розірвання договорів оренди землі та здійснена перереєстрація частини земельних ділянок, що свідчить про ухилення боржника від виконання зобов?язань шляхом відчуження основних активів, оскільки в порушення ст. 73,74,76,77 Господарського процесуального кодексу України, стягувачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт наявності у боржника в оренді вказаних земельних ділянок, а також доказів, які підтверджують підстави перереєстрації права оренди цих земельних ділянок.

Також слід зазначити, що Верховний Суду у своїй постанові по справі № 910/3104/18 від 13.11.2018 зазначив: так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.

Зазначені висновки Верховного Суду підтверджуються також висновками ЄСПЛ у справі "Свято-Михайлівська парафія проти України", у прийнятому в якій рішенні від 14.06.2007 зазначено, що слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті. Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28,03,1990).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Зехеитнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, n. 56, ECHR 2009 визначив, що втручання у право заявника має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип пропорційності, який був названий в Угодах про утворення ЄС (зокрема, в у ст. 5 Договору про заснування Європейського співтовариства), а також закріплений в міжнародних нормативних актах, рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, орієнтує нате, що мета процесуальних дій має бути суспільно вагомою, для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов`язання, які перевищують установлені межі необхідності, а засіб досягнення суспільно вагомої мети має бути найменш обтяжливим для людини в конкретних умовах.

У Рішенні від 25.01.2012 № З-рп/2012 (справа № 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Приймаючи до уваги, що фактично ухвала суду від 08.05.2019 про забезпечення позову у справі №927/287/19 винесена судом з метою забезпечення виконання рішення у справі №927/287/19, проте виконавчі дії приватного виконавця при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №927/287/19 про забезпечення позову щодо накладення арешту на речові права, а саме: право оренди та право користування земельними ділянками, за кадастровими номерами, перелік яких зазначено у постанові, що належить ФГ «Агросистема» (код ЄДРПОУ 35750634, вул. Гагаріна, 19, с. Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242) у межах позовних вимог 751980,00 грн, призведуть не до невжиття заходів виконання рішення суду, а до неможливості виконання (неможливості здійснення боржником власної підприємницької діяльності, шляхом обробки ним земельних ділянок, вирощування, збирання, зберігання зернових культур), а тому скарга Фермерського господарства “Агросистема” про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрія Михайловича щодо винесення постанови від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822 щодо накладення арешту на речові права, а саме право оренди та право користування земельними ділянками та скасування постанови від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822 щодо накладення арешту на речові права, а саме право оренди та право користування земельними ділянками, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), зокрема зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, суд вважає інші обґрунтування та позиції стягувача та приватного виконавця такими, що не впливають на вищезазначені висновки суду.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст.234,235,342,343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Фермерського господарства “Агросистема” (вул. Гагаріна, 19, с. Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242; код ЄДРПО 35750634) про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрія Михайловича (проспект Перемоги, 139, поверх 4, офіс 420, м. Чернігів, 14013; ідентифікаційний код 2917217776) щодо винесення постанови від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822 щодо накладення арешту на речові права, а саме право оренди та право користування земельними ділянками та скасування постанови від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822 щодо накладення арешту на речові права, а саме право оренди та право користування земельними ділянками, задовольнити повністю.

2. Визнати противоправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрія Михайловича (проспект Перемоги, 139, поверх 4, офіс 420, м. Чернігів, 14013; ідентифікаційний код 2917217776) щодо винесення постанови від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822 щодо накладення арешту на речові права, а саме право оренди та право користування земельними ділянками та скасувати постанову від 08.05.2019 про арешт майна боржника у ВП №59065822 щодо накладення арешту на речові права, а саме право оренди та право користування земельними ділянками, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрієм Михайловичем.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 07.06.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 77-44-62; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко