Рішення № 82248931, 19.03.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 р. Справа № 917/1181/18

м.Полтава

за позовною заявою Фермерського господарства "СІБАГРО", с.Вишневе, Кобеляцького району, Полтавської області, 39213

до Бутенківської сільської ради, вул. Полтавська, 48, с.Бутенки, Кобеляцького району, Полтавської області, 39213

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ).

про визнання права власності

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

від третьої особи: не з"явився

Розглядається позовна заява про визнання права власності на комплекс будівль, розташованих за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с.Вишневе, вул. 1 травня, 19, а саме: А - 1 - корівник-площею 852,8 кв.м., В - 1 - зерносховище - площею 455,2 кв.м., Г - 1 корівник площею - 819,3, Б - 1 вбиральня - площею 1,9 кв.м.

Ухвалою суду від 01.10.2018р. позовну заяву залишено без руху.

23.10.2018р. ухвалою судом позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.11.2018р. на 09-40 год.

22.11.2018р. ухвалою судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_1 , відкладено розгляд справи на 22.01.2019р. на 10-00 год.

28.01.2019р. ухвалою суду призначено розгляд справи на 19.02.2019р. на 10-30 год., оскільки судове засідання призначене на 22.01.2019р. на 10-00 год. не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

19.02.2019р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2019р. на 10-40 год.

Позивач в позові посилається на те, що починаючи з моменту закінчення договору про спільну діяльність від 27.08.99 року, а саме, з 27.05.2000 року Салогуб Валерій Олександрович як самотужки, так і в складі Фермерського Господарства «Сібагро» до цього моменту користувався та користується зазначеним нерухомим майном разом з позивачем добросовісно, відкрито та безперервно.

Позивач зазначає, що керуючись п. п. 8, 9 договору про спільну діяльність від 27.08.99 року, договором про спільну діяльність № 1 від 01.06.12 р. та ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство» майнові права на користування будівлями, зазначеними у акті прийому - передачі нерухомого майна від 27.08.99 року, згідно акту прийому - передачі нерухомого майна № 1 від 01.06.12р., акту оцінки вартості та приймання-передачі майна від 18.05.16р., були передані ФГ «Сібагро» та віднесені до позабалансового рахунку. ФГ «Сібагро» користується нерухомим майном, здійснює поточний його ремонт, використовує в господарській діяльності та виготовив технічний паспорт від 08.06.16 року та відповідний висновок, відповідно до чого Фермерське господарство набуло всіх майнових прав на користування нерухомим майном, яке є предметом акту прийому-передачі від 27.08.99 року, права по якому були передані його засновником Салогубом Валерієм ОСОБА_2 . Термін користування зазначеним майном не переривався, а тому позивач вважає за можливе визнати за господарюючим суб`єктом ФГ «Сібагро», засновником якого являється ОСОБА_1 ., право власності на вищезазначене майно за набувальною давністю, оскільки позивач користується зазначеним нерухомим майном добросовісно, відкрито та безперервно з дотриманням вимог, передбачених п. 3 ст. 344 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, листом повідомив суд, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без участі представника позивача (вх. № 2690 від 19.03.2019р.).

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням. Згідно листа (вх.№ 10252 від 05.11.18 р.) відповідач при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена. В письмових поясненнях позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі (вх. № 99 від 04.01.2019р.), посилаючись, зокрема на те, що Фермерське господарство набуло всіх майнових прав на користування нерухомим майном, яке є предметом акту прийому-передачі від 27.08.99 року, права по якому були передані ОСОБА_1 , та термін користування зазначеним майном не переривався. Третя особа вважає за можливе визнати право власності за набувальною давністю на вищезазначене майно за господарюючим суб`єктом ФГ «Сібагро», засновником якого являється ОСОБА_1 , оскільки позивач користується зазначеним нерухомим майном добросовісно, відкрито та безперервно з дотриманням вимог, передбачених п. 3 ст. 344 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

19.03.2019р. в судовому засіданні ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Салогуб Валерієм Олександровичем (сторона – 1) (далі – третя сторона) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Зоріна (сторона – 2) (далі – позивач) був укладений договір про сумісну діяльність №1 від 27.08.1999р. строком на 9 місяців, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв на себе обов`язок по розвитку напрямку в сільському господарстві, зокрема, розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней, а також проведення капітального ремонту даних будівель та підтримання їх у життєздатному стані, а ПОСП «Зоріна» для забезпечення даної цілі передало ОСОБА_1 . наступні об`єкти нерухомості - корівник (площею 852,8 кв. м.), зерносховище (площею 455, 2 кв. м.), корівник (площею 819,3 кв. м.), вбиральня (1,9 кв. м.), що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна, (а.с. 10-12).

Як зазначає позивач та третя особа, в період дії договору Салогубом ОСОБА_3 проведено ряд відновлювальних робіт по капітальному ремонту та відновленню стану будівель, які були передані йому 27.08.99 року та підтримано їх в належному робочому стані.

Відповідно до п. 5 договору про сумісну діяльність від 27.08.99р. Стороною 1 по договору було здійснено капітальний ремонт приміщень, приведення їх до робочого стану.

Відповідно до п.,п. 8, 9 договору про сумісну діяльність «в разі, якщо за час дії даного договору Сторона 1 відновить та значно покращить будівлі, які передано для ведення спільних справ, Сторона 2 не заперечуватиме проти подальшого користування Стороною 1 даними будівлями. Сторона 2 підтверджує про те, що майно, передане Стороні 1 може бути використано нею без попереднього погодження зі Стороною 2 в своїй господарській діяльності, для формування статутних капіталів будь-яких суб`єктів господарювання, а також в інших напрямках, яких Сторона 1 буде вважати за необхідне, без претензій з боку Сторони 2 в зв`язку з таким використанням».

Згідно п. 4 договору про сумісну діяльність, договір укладено на 9 місяців та може бути продовжений при досягненні домовленості по дальшій співпраці.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначений договір не був продовжений.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.08.2018р. Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Зоріна припинено 12.04.2010 р. за судовим рішенням про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням банкрутом, 04.03.2010, 7/173, господарський суд Полтавської області (а.с. 44-46).

Як вказує позивач, в період з травня 2000р. по червень 2012р. Салогуб В.О. самотужки підтримував будівлі в робочому стані, здійснюючи їх поточний та капітальні ремонт, використовував їх для власних потреб.

01.06.2012р. між ОСОБА_1 (сторона – 1) та Фермерським господарством «Сібагро» (сторона -2) був укладений договір про сумісну діяльність №1.

Відповідно до п.1 договору сторони за цим договором зобов`язуються шляхом об`єднання майна, коштів та зусиль спільно діяти у сфері сільського господарства, а саме, вирощування сільськогосподарських культур, розведення свиней.

Згідно п. 3 договору для досягнення мети, зазначеної в п. 1 цього договору стороні-2 передається майно, зазначене в акті прийому-передачі нерухомого майна.

Договір укладено на 5 років і може бути продовжений при досягненні домовленості по дальшій співпраці.

Відповідно до п. 5 договору внесок сторони – 1 складає: корівник (площею 852,8 кв.м.), зерносховище (площею 455,2 кв.м.), корівник (площею 819,3 кв.м.), вбиральня (1,9 кв.м.).

Внесок сторони – 2: особиста трудова участь, відновлення та утримання будівель в робочому стані, вирощування сільськогосподарських культур, купівля та розведення свиней.

Відповідно до п.6 цього договору частка сторони – 1 складає 50%, частка сторони – 2 складає 50%.

Згідно акту прийому-передачі нерухомого майна від 01.06.2012р. сторона -1 передала, а сторона -2 прийняла приміщення: корівник (площею 852,8 кв.м.), зерносховище (площею 455,2 кв.м.), корівник (площею 819,3 кв.м.), вбиральня (1,9 кв.м.), що знаходяться на території села Свердловське, Кобеляцького району Полтавської області (а.с. 15).

18.05.2016 р. третя особа, як засновник позивача, згідно акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що передається ФГ «Сібагро», передала позивачу майно, оцінивши його як не грошовий майновий вклад до ФГ «Сібагро»: корівник (площею 852,8 кв.м.), зерносховище (площею 455,2 кв.м.), корівник (площею 819,3 кв.м.), вбиральня (1,9 кв.м.), загальною вартістю 235 000,00 грн. (а.с.16) для подальшої передачі на баланс господарства після його державної реєстрації.

Відповідно до протоколу загальних зборів засновників ФГ «Сібагро» № 15 від 19.05.16 року (а.с. 76) прийнято рішення про «прийняття до майна ФГ не лише будівлі, але й «інші майнові права» у вигляді безперервного періоду/строку користування зазначеним майном, починаючи з 27.08.1999 р., залишивши об`єкти нерухомості на позабалансового рахунку ФГ «Сібагро» (так як внесені вони були після підписання договору про сумісну діяльність від 01.06.12 року до позабалансового рахунку), а також прийнято рішення про необхідність звернення ФГ «Сібагро» до суду з вимогою про визнання права власності на будівлі.

На вищезазначене майно позивачем виготовлений технічний паспорт на виробничий будинок від 08.06.2016р., виданий ПП Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» (а.с. 18-24).

Постановою Верховної ради України від 12.05.2016 р. за № 1353- VIII (а.с.60) село Свердловське Кобеляцького району перейменовано в село Вишневе.

Споруди загальною площею 2 129,2 кв.м. (А-1-корівник – площею 852,8 кв.м., В-1 – зерносховище – площею 455,2 кв.м., Г-1 корівник площею – 819,3, Б-1 вбиральня – площею 1,9 кв.м.) вартістю 907 762,00 грн. перебувають на позабалансовому рахунку ФГ «Сібагро» з 01.06.2012р., що підтверджується довідкою позивача від 03.09.2018р., вих. № 03-1/09/18 (а.с. 17).

Як зазначає позивач, починаючи з моменту закінчення договору про спільну діяльність від 27.08.99року, а саме, з 27.05.2000 року, ОСОБА_1 як самотужки, так і в складі Фермерського Господарства «Сібагро» (як його засновник), користувався зазначеним нерухомим майном. На даний час позивач користується зазначеним нерухомим майном, що знаходяться за адресою: Полтавська область АДРЕСА_3 Кобеляцький район, с. Вишневе, вул. 1 травня 19 добросовісно, відкрито та безперервно.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність).

Згідно із частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність права власності не встановлена судом.

У відповідності до позиції, викладеної в листі Верховного Суду України від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», за нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватись різними способами, які поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, які не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

За Цивільним кодексом України (в подальшому ЦК України) до первинного способу набуття права власності відноситься: набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України); набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т.ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч.2 ст.189, ст. 332, 333 ЦК України); визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК України); набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (ст. 335, 336, 337, 338, 340, 341, 343 ЦК України); набуття права власності на майно добросовісним набувачем від не уповноваженого відчужувача у разі відмови власнику у задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 ЦК України); набуття права власності за набувальною давністю на окремі об`єкти (ст. 344 ЦК України).

До похідних способів належить набуття цього права: на підставі правочинів (ст. 334 ЦК України); в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК України); в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 104, статті 107, 109 ЦК України); у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК України).

Похідними способами набуття права власності, зазвичай, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб або публічно-правових утворень.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Цивільний кодекс України розглядає набувальну давність як первинний спосіб набуття права власності. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним.

Аналізуючи поняття "добросовісності володіння" як ознаки набувальної давності за ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону - на позивача. Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.

Як уже зазначалося, позивач звернувся із позовом про визнання права власності на спірне майно саме за набувальною давністю.

Відповідно до положень частин 1, 3, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У розумінні наведених положень володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Встановлення характеру володіння (добросовісне й недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. Володіння має бути безперервним упродовж визначених законом строків (для нерухомого майна упродовж 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Отже, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне); обставини, за яких виникло володіння спірним майном та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння; юридичний статус спірного майна.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Враховуючи зазначені положення, слід дійти висновку, що за наявності підстав вважати, що власник майна (якщо такий є) упродовж тривалого часу не виявляє наміру визнати спірне майно своїм, тобто, він погодився із його втратою, таке майно може бути визнано власністю фактичного добросовісного володільця.

У матеріалах справи відсутні дані щодо того, що заволодіння позивачем майном відбулось як наслідок протиправних дій (викрадення, шахрайство), а також відсутні будь-які вимоги осіб, що мають права на це майно щодо його повернення. Крім того, третя особа (засновник позивача), яка володіла майном з 27.08.1999 р. на підставі договору про сумісну діяльність, укладеного із ПОСП ім. Зоріна (на даний час ПОСП ім. Зоріна припинено і не зверталось з вимогами про повернення майна після закінчення строку дії вищезазначеного договору), позов підтримує і просить вимоги задовольнити.

Отже, сукупність вищезазначених обставин, свідчать про добросовісність заволодіння, відкритість, безперервність, тривалість та безтитульність володіння позивачем спірним об`єктом, а отже, і про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на зазначений об`єкт на підставі статті 344 Цивільного кодексу України за набувальною давністю.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи наведене, позов правомірно пред`явлено до сільської ради.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, визнаються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для реєстрації права власності (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Керуючись ст. ст.123, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати право власності на комплекс будівель, розташованих за адресою – Полтавська область АДРЕСА_1 , с. Вишневе, вул. 1 травня, 19, а саме: А-1 – корівник – площею 852,8 кв.м., В-1 – зерносховище – площею 455,2 кв.м., Г-1 корівник площею - 819,3 кв.м., Б-1 вбиральня – площею 1,9 кв.м. за Фермерським господарством «Сібагро» - код 38165553.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29 березня 2019 року.

Суддя Солодюк О.В.