Рішення № 82248871, 05.06.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року Справа № 915/1007/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача – Клинчук І.В. – дов.№б/н від 01.04.2019

за участю представника відповідача – Клис Н.А. – дов.№ 01/54-14 від 02.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Дочірнього підприємства “Житомирська механізована колона” Приватного акціонерного товариства “Київсільелектро”, 10029, м.Житомир, проспект Незалежності, 106-б

до відповідача: Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, 54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40

про: стягнення 633 188,03 грн.,

Дочірнє підприємство “Житомирська механізована колона” Приватного акціонерного товариства “Київсільелектро” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою №б/н від 11.04.2019 в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” заборгованості в сумі 783 188,03 грн. яка складається з: 633 282,31 грн. – основна заборгованість, 34 197,24 грн. – інфляційні, 8 900,65 грн. – 3% річних, 106 807,83 грн. – пеня.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору підряду №02/52 від 20.07.2018 в частині своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 21 травня 2019 року.

Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 1000,00 грн. В обґрунтування зазначає, що несвоєчасність проведення розрахунків з позивачем згідно укладеного договору пов`язана виключно з відсутністю обігових коштів та неодержанням грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів. Відповідач як і в спірний період так і на теперішній час несе зобов`язання перед ДП «Енергоатом» в частині 100% розрахунку за куповану електричну енергію, згідно договору між ДП «Енергоринок» та АТ «Миколаївобленерго» від 31.10.2007 №4268/02, і в разі прострочення розрахунків товариство повинно сплатити останньому штрафні санкції. Вказує, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.11.2018 №1576, від 07.12.2018 №1658, від 18.12.2018 №1962, від 28.12.2018 №2078 (зі змінами та доповненнями) товариство перебувало на 100% алгоритмі та відповідно до вищезазначених постанов НКРЕ, установи АТ «Ощадбанк» перераховували суму додаткових щодобових відрахувань коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, АТ «Миколаївобленерго» не мало фінансової можливості виконати зобов`язання за договором від 20.07.2018 №02/52. Всі грошові кошти, що надходили на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання товариства автоматично списувались банком на рахунки ДП «Енергоринок».

20.05.2019 від позивача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшла заява про відмову в частині позовних вимог. Вказує, що згідно платіжного доручення №1791 від 18.04.2019 відповідачем сплачено 150 000 ,00 грн. в рахунок заборгованості (за КР ПЛ-150 кВ “Мик-Алюм1” оп.383,209,217,335,379 по рах. №СФ-0000354 від 20.07.2018, згідно Договору №02/52 від 20.07.2018), у зв`язку з цим позивач відмовляється від позову в частині стягнення основної заборгованості оплаченої відповідачем в розмірі 150 000,00 грн., після подачі позовної заяви до суду. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 633 188,03 грн. яка складається з: 483,282,31 грн. – основна заборгованість, 34 197,24 грн. – інфляційні, 8 900,65 грн. – 3% річних, 106 807,83 грн. – пеня.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2019 відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 150 000,00 грн. прийнято. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 150 000,00 грн. закрито.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №915/1007/19 до судового розгляду по суті на 05 червня 2019 року.

Так, судом, з урахуванням заяви про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 150 000,00 грн. основної заборгованості, розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 633 188,03 грн. яка складається з: 483 282,31 грн. – основна заборгованість, 34 197,24 грн. – інфляційні, 8 900,65 грн. – 3% річних, 106 807,83 грн. – пеня.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи довідки про заборгованість Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” в підтвердження тяжкого матеріального становища відповідача.

Представник позивача проти клопотання відповідача заперечує та просить суд не враховувати вказану довідку в якості доказу, оскільки вказаний доказ не направлявся позивачу та позивач з ним не ознайомлений.

Суд заслухавши представників сторін, ухвалив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до матеріалів справи довідки про заборгованість Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” відмовити, оскільки вказане клопотання подане на стадії розгляду справи по суті з порушенням норм ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20 липня 2018 року між Дочірнім підприємством “Житомирська механізована колона” Приватного акціонерного товариства “Київсільелектро” (далі – підрядник) та Акціонерним товариством “Миколаївобленерго” (далі – замовник) укладено Договір підряду №02/52 (далі – Договір), у відповідності до умов якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору, на умовах цього Договору виконанню підлягають наступні роботи: капітальний ремонт ПЛ-150 кВ «Миколаївська – Алюміній 1» (заміна 5 шт. з/б опор типу ПБ-150-1 №383, 209, 217, 335, 379) (код ДК021-2015:45315000-8), згідно кошторисної документації, що є невід`ємною частиною даного Договору. Роботи, визначені цим Договором, виконуються матеріалами та устаткуванням підрядника, які повинні мати відповідні сертифікати, технічні паспорти та інші документи, які посвідчують їх якість. (п.1.3 Договору).

У відповідності до п.2.1.2 та п.2.1.3 замовник зобов`язаний своєчасно прийняти роботу виконану підрядником на підставі акту приймання – передачі виконаних робіт, оплатити роботу підрядника в порядку, розмірі та строки зазначені у цьому Договорі.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна Договору є твердою, становить 527 943,70 грн., окрім цього 20% ПДВ у сумі 105 588,74 грн., а всього 633 532,44 грн. з ПДВ, визначається кошторисом (Додаток №1), який складається за допомогою програмного забезпечення АВК-5 та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.3.2, 3.2.1, 3.2.2 Договору, оплата за Договором здійснюється замовником у наступному порядку: - передплата у розмірі 80% від ціни Договору здійснюється на підставі рахунку протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього Договору; - остаточний розрахунок – протягом 30 банківських днів після підписання замовником Акту приймання – передачі виконаних робіт, складеного за допомогою програмного забезпечення АВК-5. Довідка про вартість виконаних робіт за Договором також складається за допомогою програмного забезпечення АВК-5 та має довідковий характер.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що строк виконання робіт за цим Договором до 21.12.2018. Підрядник має право на дострокове виконання зобов`язань за згодою замовника.

Згідно п.5.1 Договору, після завершення виконання робіт, передбачених цим Договором виконавець протягом 3-х робочих днів надає замовнику Акт приймання – передачі виконаних робіт. Замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання від виконавця Акту приймання – передачі виконаних робіт. У випадку мотивованої відмови (в письмовій формі) замовника прийняти виконані роботи, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання. Акт приймання – передачі виконаних робіт стає невід`ємною частиною цього Договору з моменту його підписання (п.5.2 Договору) .

У відповідності до п.6.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2018

Позивачем на виконання умов Договору були виконані роботи, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 633 282,31 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 29.08.2018 (а.с.19-23) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 29.08.2018 (а.с.18) та не заперечно представником відповідача в судових засіданнях.

Для оплати виконаних робіт, позивачем були виставлені відповідачу рахунки – фактури на оплату №СФ-0000354 від 20.07.2018 (а.с.29) на суму 506 825,95 грн., №СФ-0000433 від 18.09.2018 на суму 126 456,36 грн. (а.с.30).

Так, позивач виконав передбачені Договором підряду №02/52 від 20.07.2018

роботи в повному обсязі, однак відповідач за виконані роботи не розрахувався у повному обсязі.

Позивач у позовній заяві зазначає, що аванс у розмірі 80% від ціни Договору

сплата якого передбачена п.3.2 Договору, не сплачувався відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором становить 483 282,31 грн. (633 282,31 грн. – 150 000,00 грн.), яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст. 837, 854 Цивільного Кодексу України, за договором підряду підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботу за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу після її здачі замовнику. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 483 282,31 грн. є обґрунтованими відповідно до Договору і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

У відповідності до п.7.2 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором винна сторона відшкодовує збитки іншій стороні в частині, не покритій штрафними санкціями, визначеними цим Договором.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що за несвоєчасний остаточний розрахунок замовник сплачує на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми.

Так, за неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасного остаточного розрахунку за виконані роботи, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 106 807,83 грн. нараховану на суму заборгованості 633 282,31 грн. за період з 11.10.2018 по 24.10.2018, розмір якої є обґрунтованим відповідно до вимог Договору та Закону.

Відповідач просить суд зменшити штрафні санкції до 1 000,00 грн.

Позивач проти клопотання відповідача про зменшення пені заперечує, вважає його необґрунтованим та безпідставним.

Оцінивши викладені відповідачем обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої Дочірнім підприємством “Житомирська механізована колона” Приватного акціонерного товариства “Київсільелектро” до стягнення пені є правом суду, розмір такого зменшення грунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за Договором, причини неналежного виконання зобов`язання, судом враховано, що відповідач є підприємством, яке надає комунальні послуги населенню, а понесені позивачем збитки внаслідок несвоєчасного розрахунку частково компенсуються нарахованими інфляційними витратами та 3% річних, а також враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 30% (106 807,83 - 30%) до 74 765,48 грн.

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.10.2018 по 31.03.2019 в розмірі 8 900,65 грн., розмір яких обґрунтований відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 в розмірі 34 197, 24 грн., розмір якої є обґрунтований відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи, що відповідачем після пред`явлення позову було сплачено частину основної заборгованості і внаслідок цього позивач відмовився від частини позовних вимог та враховуючи, що у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, суд присуджує стягнення понесених позивачем у справі витрат у сумі 11 747,82 з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, ч.3 ст.130, 195, 196, 197, 207, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) на користь Дочірнього підприємства “Житомирська механізована колона” Приватного акціонерного товариства “Київсільелектро” (10029, м.Житомир, проспект Незалежності, 106-б, код ЄДРПОУ 00132405) основної заборгованості у розмірі 483 282,31 грн., інфляційних втрат у розмірі 34 197,24 грн., 3% річних у розмірі 8 900,65, пені у розмірі 74 765,48 грн. та 11 747,82 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 05.06.2019, повний текст рішення складено 07.06.2019.

Суддя Н.О. Семенчук