Рішення № 82248317, 07.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/51/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2019 Справа № 908/834/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛІВ ЛАЙН”, (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207; поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114)

про стягнення 355224, 85 грн. основного боргу за договором поставки товару № 01/03-16-03 від 01.03.2016, 71768, 65 грн. пені, 9248, 85 грн. 3 % річних та 24949, 58 грн. інфляційних витрат.

суддя Зінченко Н.Г.

Без виклику представників сторін.

08.04.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛІВ ЛАЙН” ( вих. №10 від 03.04.2019, вх. № 901/08-07/19 від 08.04.2019) до “Український Рітейл” про стягнення 355224, 85 грн. основного боргу за договором поставки товару № 01/03-16-03 від 01.03.2016, 71768, 65 грн. пені, 9248, 85 грн. 3 % річних та 24949, 58 грн. інфляційних витрат.

08.04.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/834/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/834/19, присвоєно справі номер провадження 4/51/19. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Сторони по справі належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення позивачем (19.04.2019) та відповідачем (19.04.2019).

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови договору поставки № 01/03/16-03 від 01.03.2016, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 355224,85 грн. – основний борг, 71768,65 грн. – пеня, 24949,58 грн. – інфляційні втрати, 9248,85 грн. – 3 % річних, яку позивач просить стягнути з відповідача керуючись ст.ст. 16, 96, 527, 530, 610, 612, 614, 622, 625, 631, 692 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 20, 24, 27, 162, 171 ГПК України.

Представник відповідача на адресу господарського суду Запорізької області направив відзив на позовну заяву засобами поштової кореспонденції 26.04.2019, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті, тобто в строк вказаний судом в ухвалі про відкриття провадження по справі № 908/834/19. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не надано належних доказів здійснення поставки, а саме належно оформлених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Так, позивачем не надано доказів того, що особа, яка підписувала видаткову накладну від відповідача мала відповідні повноваження на її підписання та не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила відповідний підпис. З урахуванням викладеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з огляду на те, що, на думку відповідача, суду під час підготовки справи до судового розгляду необхідно буде визначити характер правовідносин сторін та потенційного кола нормативних актів, які повинні будуть застосовуватись при вирішенні спору та визначити коло доказів на підтвердження факту здійснення поставки, необхідних для вирішення спору по суті і забезпечення їх подання до моменту початку розгляду справи.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача. Зауважив, що поставка товару підтверджується наданими у справу видатковими та товарно-транспортними накладними, які засвідчені печаткою відповідача, а наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін.

Суд розглянувши заяву відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовляє в її задоволенні, оскільки викладені в ній заперечення є необґрунтованими. Обов`язок доказування покладається на сторони. Сторони скористались своїми правами та подали наявні у них докази по суті спору. У зв`язку з цим суд вважає, що справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 14.06.2019.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 07.06.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ

01.03.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛИВ ЛАЙН» (постачальник, позивач) укладено договір поставки № 01/03/16-03 (далі – договір).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець – приймати та оплачувати товар, далі – «Товар», на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент та ціна поставленого товару вказується в додатку № 1 «Специфікація», яка є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності до замовлень на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару по адресам, в кількості та на дату, вказану в замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку, підписання сторонами Додатку № 7 «Графік поставок», стироки поставки визначаються відповідно підписаного Додатку № 7.

Замовлення передаються покупцем нарочно, засобами електронного зв`язку, а у випадку відсутності таких – телефонограмою (п. 2.2 договору).

Зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупроводжуючих документів покупцю відповідно умовам даного договору та діючого законодавства України (п.2.8 Договору).

Відповідно до п. 3.2. приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супроводжуючих документів. Покупець вправі прийняти товар без спеціальної перевірки по якості, якщо товар знаходиться в спеціальній тарі та упаковці без явних видимих дефектів.

Пунктом 6.5 договору сплата за товар здійснюється перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 75 календарних днів з дня поставки товару. Датою сплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 11.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 01.03.2016) встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Відповідно до п. 11.1 договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2016 до договору поставки) договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично продовжується на кожний наступний рік.

Доказів розірвання договору поставки сторонами не надано.

На виконання умов договору поставки № 01/03/16-03 від 01.03.2016, позивач поставив відповідачу товар обумовлений договором.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 445117,68 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними та актами розбіжностей до них за період з 12.01.2018 по 01.10.2018, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, копії яких долучені до матеріалів справи.

Товар був доставлений на адресу відповідача автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Оскільки відповідач в повному обсязі не оплатив товар у встановлений строк, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 355224, 85 грн. основного боргу за договором поставки товару № 01/03-16-03 від 01.03.2016, 71768, 65 грн. пені, 9248, 85 грн. 3 % річних та 24949, 58 грн. інфляційних витрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором – у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору поставки № 01/03/16-03 від 01.03.2016, відповідач здійснив частково в сумі 84277,00 грн., а також 16.11.2018 між сторонами відбувся взаємозалік на суму 10610,89 грн. Решту суми боргу в розмірі 355224,85 грн. відповідач не сплатив.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2019, з якого вбачається, що заборгованість ТОВ «Український Рітейл» перед ТОВ «ОЛИВ ЛАЙН» складає 355224,85 грн. Даний Акт звірки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Таким чином, на час судового вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 355224,85 грн.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати в повному обсязі за поставлений товар суду не надав.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються підписами з боку відповідача на товарно-транспортних, видаткових накладних та Актах розбіжностей, які засвідчені печаткою ТОВ «Український Рітейл».

При цьому, відповідно до чинного законодавства права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Цим же Положенням затверджено, що накладна – це документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Як встановлено судом, видаткові накладні, за якими позивачем здійснювалася поставка товару в рамках Договору поставки № 01/03/16-03 від 01.03.2016, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Згідно з ч., ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідач не оспорює належність зазначеної печатки відповідачу. В подальшому відповідач підписав акт звірки, в якому відображені спірні поставки, а також здійснив оплати на підставі договору поставки, тобто своїми діями визнав факт поставки товару.

В матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2019, з якого встановлено, що відповідач визнав факт існування заборгованості перед позивачем.

Згідно з чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Акт звірки взаємних розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Водночас, акт звірки може вважатися доказом у справі, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у по справі №910/1389/18 від 05.03.2019.

Зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупроводжуючих документів покупцю (п.2.8 Договору

Передача товару відповідачу була здійснена за видатковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 3.2. приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супроводжуючих документів. Покупець вправі прийняти товар без спеціальної перевірки по якості, якщо товар знаходиться в спеціальній тарі та упаковці без явних видимих дефектів.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупровідних документів на товар. Відповідних доказів суду не надано.

Також, суд зазначає, що, відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб`єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем спірних поставок, відповідачем не заперечувався сам факт поставки та отримання товару, то не зазначення в видаткових накладних посади особи та даних особи, якою вчинено підпис на цих накладних від імені ТОВ «Український Рітейл» не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо оплати поставленого товару.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір № 01/03/16-03 від 01.03.2016 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 355224,85 грн. основного боргу за Договором № 01/03/16-03 від 01.03.2016 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 9248,85 грн. три відсотки річних, які розраховані за кожною окремою видатковою накладною за загальний період з 02.04.2018 по 03.04.2019 та стягнення інфляційних втрат в розмірі 24949,58 грн., які також розраховані за кожною окремою видатковою накладною, за загальний період з квітня 2018 по лютий 2019.

Наданий розрахунок 3 % річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний правильно.

Таким чином, стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 9248,85 грн. за заявлений період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок інфляційного нарахування позивачем здійснено помилково, з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).

Факт порушення відповідачем термінів виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати товару є доведеним і вимоги про стягнення інфляційних втрат заявлено обґрунтовано, однак при перерахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивач в своєму розрахунку не включає місяці в яких мала місце дефляція, наприклад по видатковій накладній № OL-000000000262 від 12.01.20108 позивач розраховує інфляційні втрати за загальний період з квітня 2018 по лютий 2019 при цьому в своєму розрахунку виключає липень та серпень (місяці в яких мала місце дефляція).

Таким чином, суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат за наданий позивачем період, прийшов до висновку, що правильною сумою до стягнення інфляційних втрат є 23290,18 грн. за загальний період з квітня 2018 по лютий 2019. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 71768,65 грн., яка розрахована за кожною окремою видатковою накладною за наступні періоди: за видатковою накладною № OL-000000000262 від 12.01.2018 за період з 02.04.2018 по 30.09.2018, за видатковою накладною № OL-000000000401 від 19.01.2018 за період з 09.04.2018 по 07.10.2018, за видатковою накладною № OL-000000000535 від 29.01.2018 за період з 16.04.2018 по 14.10.2018, за видатковою накладною № OL-000000000660 від 05.02.2018 за період з 23.04.2018 по 21.10.2018, за видатковою накладною № OL-000000000746 від 23.03.2018 за період з 12.06.2018 по 11.12.2018, за видатковою накладною № OL-000000001554 від 27.04.2018 за період з 17.07.2018 по 14.01.2019, за видатковою накладною № OL-000000002032 від 25.05.2018 за період з 13.08.2018 по 10.02.2019, за видатковою накладною № OL-000000003750 від 01.10.2018 за період з 18.12.2018 по 03.04.2019.

Пунктом 8.12 договору (узгодженого протоколом розбіжностей від 01.03.2016) сторони погодили, що при затримці оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені.

Суд перевіривши розрахунок позивача про стягнення пені, встановив, що він здійснений правильно за вказаний вище період, не перевищує шестимісячного строку нарахування від дня, коли зобов`язання виникло по кожній окремій видатковій накладній. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов суд відхиляє як необгрунтовані.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код ЄДРПОУ 39234659) 355224 (триста п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 85 коп. основного боргу, 71768 (сімдесят одну тисячу сімсот шістдесят вісім) грн. 65 коп. пені, 9248 (дев`ять тисяч двісті сорок вісім) грн. 85 коп. 3 % річних, 23290 (двадцять три тисячі двісті дев`яносто) грн.18 коп. інфляційних втрат, 6893 (шість тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено “07” червня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.