Ухвала суду № 82248314, 06.06.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/562/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06.06.2019 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за позовом керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Марковецької сільської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар" 234 941 грн 59 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,

в с т а н о в и в:

керівник Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Марковецької сільської ради про стягнення з ТОВ "Полістар" 234 941 грн 59 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як визначено в п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 р. у справі № 927/246/18 зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. При цьому саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах здійснювати відповідні повноваження - Марковецьку сільську раду, а в обґрунтування звернення з цим позовом прокурор зазначає, що орган місцевого самоврядування не вживає заходів щодо стягнення з ТОВ "Полістар" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Зазначені обставини, як вважає прокурор, є виключними випадками для представництва інтересів держави прокурором.

Однак з такими доводами не можна погодитись, оскільки матеріали позовної заяви не містять відомостей стосовно того, які саме обставини перешкоджають захисту інтересів держави безпосередньо органом місцевого самоврядування, що є юридичною особою, наділений власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону, має процесуальну правоздатність відповідно до ст. 44 ГПК України.

Крім того, саме по собі не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Керівник Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області до своєї позовної заяви не долучив належних та допустимих доказів на підтвердження бездіяльності сільської ради, а саме: внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України; вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на відповідних посадових осіб органу місцевого самоврядування за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо.

Таким чином, прокурор в даному випадку не довів необхідності захисту інтересів держави та підстав звернення до суду від імені Марковецької сільської ради, до компетенції якої віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до п. 4 ч. 5 статті 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч. 8 ст. 174 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись статтями 53, 174, 234, 235 ГПК України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Марковецької сільської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар" 234 941 грн 59 коп. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки - повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.

Суддя І. В. Ткаченко