Рішення № 82248211, 27.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/67/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 Справа № 908/626/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс", 02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3

до відповідача Бондар Вадима Валентиновича, АДРЕСА_1

про стягнення коштів

при секретарі судового засідання Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - не з`явився, у минулому судовому засіданні Журавель В.О., адвокат, договір про надання правової допомоги № 7/19 від 22.04.2019, довіреність № 24/4-19Д від 24.04.2019;

відповідач - не з`явився.

Суть спору:

13.03.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс", м. Київ до відповідача Бондар Вадима Валентиновича , Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення заборгованості за договором поставки № 3087 від 15.01.2018, в розмірі 350 069,65 грн, з яких: основний борг в розмірі 147 219,67 грн, пеня у розмірі 38 128,01 грн, штраф за прострочення розрахунків за отриманий товар понад 20 днів в розмірі 14 721,97 грн, штраф за неповернення позивачу отриманого від нього майна в розмірі 150 000,00 грн.

13.03.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 18.03.2019 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

02.04.2019 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс", м. Київ про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/626/19, присвоєно справі номер провадження 15/67/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 25.04.2019 о/об 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 25.04.2019 підготовче засідання відкладалось на 15.05.2019 о/об 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 15.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/626/19 до судового розгляду по суті на 27.05.2019 о/об 12 год. 00 хв.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №3087 від 15.01.2018 щодо оплати поставленого позивачем товару за період з кінця квітня по серпень 2018 року, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 147 219,67 грн. Крім того, позивачем в період з 16.04.2018 по 04.06.2018 на виконання п. 4.6 Договору було надано відповідачеві 20 одиниць торгівельно холодильного обладнання, яке у визначений договором порядок повернуто не було. За несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки щодо оплати отриманого товару, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 38 128,01 грн, штраф в розмірі 14 721,97 за прострочення розрахунків за отриманий товар понад 20 днів та штраф у розмірі 150 000,00 грн. за неповернення відповідачем отриманого майна від позивача майна, а саме ТХО у кількості 20 штук. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст.ст. 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 51, 52, 209, 226, 525, 526, 549-551,598-609, 610, 612, 624, 625, 626, 1049 Цивільного кодексу України. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

27.05.2019 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являвся, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

У зв`язку з неявкою представників сторін запис розгляду справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 27.05.2019.

Розглянувши та дослідивши матеріали суд установив.

15.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наш Продукт Плюс» (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Бондарем Вадимом Валентиновичем (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 3087, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати товар покупцю, а покупець зобов`язався прийняти товар у власність і сплатити за нього обумовлену накладною грошову суму (п. 1.1. Договір).

Сторони застосовують до даного Договору умову DDP (доставка постачальником товару в пункт, вказаний покупцем) в редакції "Інкотермс 2010 року" (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, сторони визначили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами товарної накладної, яка засвідчує факт передачі товару.

Розділом 3 сторони погодили ціну та порядок здійснення розрахунків.

Відповідно до п. 3.1 Договору, асортимент, кількість товару сторони узгоджують на підставі замовлення покупця, поданого відповідно до Розділу 4 цього Договору.

Пунктом 3.2 Договору, сторони визначили, що загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього Договору та підтверджується товарними накладними.

Розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або готівкою через касу постачальника (п. 3.3 Договору).

Відповідно до 3.4 Договору, викладеному у Додаткові угоді №1 від 15.08.2018, покупець зобов`язується оплачувати поставлений товар у терміни, які починають свій перебіг з дати передачі товару, та зазначені сторонами у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору. При цьому вартість товару, яка відповідає мінімально-необхідному запасу товару покупця (запас полиці), що покупець має тримати у себе на полиці для його реалізації визначається не більше 250 000 грн. Також покупець має право здійснити передплату за товар, що буде поставлено за цим договором.

Всі товарні накладні оформлені сторонами в період дії Договору, незалежно від наявності посилання на Договір, є невід`ємною частиною даного Договору. Товар поставлений за накладними, у яких відсутнє посилання на договір, є поставленими в рамках і за умовами даного Договору (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, відвантаження товару здійснюється в пункті поставки, визначеному п. 4.5 Договору, а саме м. Бердянськ, Військове містечко, 14б.

Згідно із п. 6.4 Договору, один раз на місяць сторонами складається Акт звірки розрахунків згідно цього договору. Посилання в Акті звірки розрахунків на дату та номер даного договору є обов`язковим.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. Якщо кожна із сторін протягом 30 (тридцяти) календарних днів до дати закінчення дії Договору не виявить бажання припинити дію Договору, строк дії договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 9.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов вказаного вище договору в період з кінця квітня по серпень 2018 року поставлено Бондар Вадиму Валентиновичу (відповідачу) товар на загальну суму 437 989,18 грн, що підтверджується накладними від 25.04.2018 № 18375/14 на суму 50 897,64 грн; від 25.04.2018 № 18376/14 на суму 13 547,28 грн.; від 26.04.2018 № 20302/14 на суму 101 810,38 грн.; від 08.05.2018 № 22873/14 на суму 51 663,00 грн.; від 21.05.2018 № 25614/14 на суму 47 542,68 грн.; від 22.06.2018 № 33569/14 на суму 16 437,84 грн.; від 28.06.2018 № 34751/14 на суму 11 328,60 грн.; від 02.07.2018 №35915/14 на суму 11 774,40 грн.; від 05.07.2018 № 36995/14 на суму 53 775,12 грн.; від 05.07.2018 № 36996/14 на суму 12 919,20 грн.; від 09.07.2018 № 37547/14 на суму 16 435,20 грн.; від 13.07.2018 № 38862/14 на суму 14 903,76 грн.; від 20.07.2018 № 40591/14 на суму 9 943,20 грн.; від 30.07.2018 № 42869/14 на суму 10077,60 грн.; від 06.08.2018 № 44505/14 на суму 9 962,88 грн.; від 10.08.2018 № 45729/14 на суму 4 970,40 грн.

Згідно із п. 6.4 Договору, один раз на місяць сторонами складається Акт звірки розрахунків згідно цього договору. Посилання в Акті звірки розрахунків на дату та номер даного договору є обов`язковим.

Відповідно до п. 6.5, 6.6 Договору покупець зобов`язаний не пізніше трьох днів після отримання Акта звірки розрахунків підписати його , завірити печаткою та передати один примірник постачальнику, а також оплатити суму заборгованості, якщо вона визначена в Акті звірки розрахунків. У разі незгоди покупця з Актом звірки розрахунків , який був наданий постачальником, покупець має право звернутися до постачальника з мотивованими письмовими запереченнями. Відсутність мотивованих заперечень по закінченню вказаного строку в п. 6.5 Договору строку, прирівнюється до підписання покупцем акту звірки розрахунків без заперечень, про що у Акті звірки розрахунків постачальником робиться відповідна відмітка.

Сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період від 01.04.2018 по 01.10.2018 на загальну суму 437 989,18 грн.

Пунктом 4.1. Договору встановлено право Відповідача повернути Позивачеві поставлений товар за попереднім погодженням з останнім.

На підставі накладних на повернення № 34789/14 від 28.06.2018 на суму 5693,52 грн; № 34790/14 від 28.06.2018 на суму 694,32 грн; № 36993/14 від 05.07.2018 на суму 47 542,68 грн.; № 36994/14 від 05.07.2018 на суму 11 328,6 грн; № 55452/14 від 25.09.2018 на суму 912 грн; № 55453/14 від 25.09.2018 на суму 1293,12 грн, відповідачем здійснено повернення позивачу товару на загальну суму 67 464,24 грн., що також підтверджується підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період від 01.04.2018 по 01.10.2018 на вказану суму.

Загальна вартість товару, що була поставлена позивачем відповідачеві та не була повернута, становить 370 524,94 грн.

Відповідачем часткового сплачено борг в сумі 223 305,27 грн, що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період від 01.04.2018 по 01.10.2018. Внаслідок чого борг останнього за Договором поставки склав 147 219,67 грн. (370 524,94 грн - 223 305,27 грн), що підтверджується, зокрема, Актом звіряння взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем за період від 01.04.2018 по 01.10.2018.

Пунктом 4.6. Договору, сторони визначили, що з метою дотримання температурного режиму зберігання заморожених продуктів харчування та морозива Позивач міг надавати Відповідачеві торгівельне холодильне обладнання (ТХО). Надання та повернення ТХО повинно підтверджуватися підписанням Сторонами Акту прийому-передачі ТХО (акт встановлення) та Акту прийому-передачі (повернення) ТХО, відповідно. Відповідач повинен використовувати ТХО тільки для зберігання товару, що поставлявся йому Позивачем за Договором, та не надавати ТХО третім особам (п.п. 4.6., 4.7. Договору).

В період з 16.04.2018 по 04.06.2018 позивачем було надано відповідачеві 20 (двадцять) одиниць ТХО, що підтверджується відповідними Актами прийому-передачі торгівельного холодильного обладнання (акти встановлення) до договору поставки № 3087 від 15.01.2018, підписаними сторонами, які додано до матеріалів справи.

Порядок використання торгівельного холодильного обладнання визначається Сторонами в Додатку № 5 до Договору.

Згідно з пп. 1.1.2 Додатку 5 Відповідач несе відповідальність за втрату, пошкодження, несвоєчасне повернення або неповернення ТХО, незалежно від їх причин, до моменту його повернення Позивачу за актом прийому-передачі (повернення).

В порушення вищезазначених положень договору, відповідач вказане в актах приймання-передачі торгівельне холодильне обладнання позивачеві не повернув.

28.11.2018 позивачем було направлено відповідачеві вимогу за вих. № 650, якою повідомив про заборгованість перед позивачем в розмірі 147 219,67 грн та про необхідність повернення торгівельне холодильного обладнання та сплатити заборгованість. Направлення підтверджується фіскальним чеком, накладною та описом вкладення у цінний лист від 28.11.2018. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення; доказів зворотного не надано під час розгляду даної справи.

Позивач виконав взяті на себе, згідно з умовами договору зобов`язання, поставивши відповідачу продукцію на загальну суму 437 989,18 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні. Відповідні видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріплена печатками юридичних осіб.

Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції на час її прийняття матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договорами, а тому продукція вважається прийнятою без зауважень.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість продукції сплачена відповідачем лише частково в сумі 223 305,27 грн, вартість продукції на загальну суму 67 464,24 грн була повернута за накладними повернення, вартість продукції в сумі 147 219,67 грн залишена відповідачем не сплаченою.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підписання покупцем видаткових накладних, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За частиною першою статті 173 ГК України, зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно до ст. 52 ЦК України, ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїм зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України у постанові ВСУ від 09.08.2017 по справі № 3-788гс17 у випадку зареєстрованого у встановленому порядку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїм зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005111434 від 13.03.2019, що міститься в матеріалах справи, 26.10.2018 винесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності ФОП Бондар Вадим Валентинович . 26.10.2018 відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП Бондар Вадим Валентинович за її рішенням.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує на його користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховувалась пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а якщо таке порушення триватиме більше 20 днів - покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

Так, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару у встановлений строк, позивачем, на підставі п. 7.2. договору, нараховано до стягнення 38 128,01 грн пені та 14 721,97 грн штрафу за прострочення розрахунків за отриманий товар понад 20 днів.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, доданий до позову, суд встановив, що розмір пені за період з 10.05.2018 по 31.12.2018, що підлягає стягненню з відповідача становить 37 364,48 грн. Отже, вимога про стягнення 38 128,01 грн пені підлягає частковому задоволенню. У стягненні пені в частині 763,53 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Враховуючи те, заборгованість існує з жовтня 2018 року, тривалість виконання обов`язку зі сплати поставленого товару перевищує 20 днів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 14 721,97 грн.

Крім того, згідно із п. 3.1. Додатку 5 до Договору Відповідач несе відповідальність за збереження та цілісність ТХО з дати його отримання за актом встановлення і до дати його повернення Позивачеві за актом повернення. За несвоєчасне повернення або втрату ТХО, незалежно від причин такої втрати, неповернення/несвоєчасного повернення або відсутності Покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі договірної вартості ТХО, що вказана у акті встановлення.

Узгоджена Сторонами вартість неповернутого майна вказана в актах прийому-передачі ТХО та становить 7500,00 грн за одиницю ТХО. Загальна договірна вартість майна, не повернутого позивачеві відповідачем, відповідно до актів встановлення, становить 150 000,00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф за неповернення отриманого від позивача майна в розмірі 150 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідачем не спростовано доводів позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 147 219,67 грн, пені у розмірі 37 364,48 грн, штрафу за прострочення розрахунків за отриманий товар понад 20 днів в розмірі 14 721,97 грн, штрафу за неповернення позивачу отриманого від нього майна в розмірі 150 000,00 грн підлягають частковому задоволенню.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи Бондар Вадима Валентиновича , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт виданий Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області від 09.09.1997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс", 02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 39375744) основний борг в розмірі 147 219,67 грн (сто сорок сім тисяч двісті дев`ятнадцять гривень 67 коп.), пеню у розмірі 37 364,48 грн (тридцять сім тисяч триста шістдесят чотири гривні 48 коп.), штраф за прострочення розрахунків за отриманий товар понад 20 днів в розмірі 14 721,97 грн (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять одна гривня 97 коп), штраф за неповернення позивачу отриманого від нього майна в розмірі 150 000,00 грн (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп), судовий збір в розмірі 5 239,59 грн. (п`ять тисяч двісті тридцять дев`ять гривень 59 коп). Видати наказ.

У задоволені позову в частині стягнення - 763,53 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судом за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2019.

Суддя І. С. Горохов