Рішення № 82248057, 03.06.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2019 Справа № 905/662/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй”, м. Київ до відповідача Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання у розмірі 224 919,38 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй”, м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області про стягнення інфляційних втрат за період з червня 2018 по листопад 2018 у розмірі 167577,09 грн. та трьох відсотків річних за період з 01.06.2018 по 28.11.2018 у розмірі 57342,29 грн., що у загальній сумі складає 224919,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення строку виконання відповідачем оплати за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013, внаслідок чого виникли підстави для нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 530, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 162-164 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/662/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.05.2019.

03.05.2019 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01.3-870 від 02.05.2019, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на існування кримінального провадження №22017000000000435, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 110-2 та ч.2 ст. 204 КК України у відношенні позивача, у зв`язку з чим ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт на рахунок 26008053613545 позивача, відкритий в Краматорській філії ПАТ КБ “Приватбанк”. Оскільки, позивач у своїх майнових вимогах просив суд стягнути з відповідача заборгованість саме на рахунок, арешт з якого не знято, просив зупинити провадження у справі до вирішення іншої справи, яка перебуває у кримінальному провадженні.

Також, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки акти виконаних робіт, що були складені в рамках договору №2-19 від 16.04.2013 були підписані 30.12.2013. Тож, з моменту виконання основної вимоги сплило п`ять с половиною років, що передбачає можливість застосування наслідків сплину позовної давності до додаткових вимог Позивача у виді стягнення 3 % річних та інфляційних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.05.2019 суд відклав підготовче засідання на 20.05.2019.

20.05.2019 у підготовчому судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.06.2019.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомлених сторін істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз`яснено, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2013 між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ялта град строй” (Учасник) укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №2-19, за умовами якого учасник зобов`язується протягом 2013-2014 років виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман – Артемівськ – Горлівка, км 97+021 – км 97+460, км 97+533 – км 99+104 (вул. Кузнєцова – Зубарєва), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п.3.1. ціна договору становить 11 083 996,15грн., у т.ч. ПДВ 20% 1 847 332,69 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, щл розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання Сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2).

Відповідно до п.4.2. договору, до акта приймання виконаних будівельних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3).

Згідно п.5.1. договору, строк надання послуг – до 31.12.2014 року.

Відповідно до п.10.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року. Строк дії договору та виконання зобов`язань щодо виконання робіт можуть бути продовжені у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2017 по справі №905/3238/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” задоволені повністю. Вирішено стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” заборгованість за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013 року в сумі 3 854 500,11 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 57 817,50 грн. Зазначене рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.11.2017 по справі №905/2190/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” задоволені частково. Вирішено стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” три відсотки річних у розмірі 345 004,16 грн. за період з 21.09.2014 по 14.09.2017, інфляційних втрат у розмірі 3 353 754,98 грн. за період з 01.10.2014 по 31.08.2017 та витрати зі сплати судового збору у сумі 55 481,39 грн. Зазначене рішення набрало законної сили.

Крім того, Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.12.2018 по справі №905/1615/18 задоволено позовні вимоги ТОВ "Ялта град строй" та стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ялта Град Строй» інфляційні витрати в розмірі 377 347,85 грн., 3% річних в розмірі 82 053,33 грн., а також, витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 891,03 грн.

29.11.2018 Службою автомобільних доріг у Донецькій області проведено сплату суми основного боргу в розмірі 3 854 500,11 грн. та суми судового збору у сумі 57 817,50 грн. на користь ТОВ "Ялта Град Строй".

Відповідно ч.4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013 та правові наслідки за порушення грошового зобов`язання, встановлені рішеннями господарського суду і не підлягають доведенню.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013 борг в сумі 3 854 500,11 грн. погашений лише 29.11.2018.

У зв`язку з вищевикладеним, у квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" знову звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення інфляційних витрат за період з червня 2018 по листопад 2018 в сумі 167 577,09 грн., три відсотки річних за період з 01.06.2018 по 28.11.2018 в сумі 57 342,29 грн., нарахованих на суму основного боргу у розмірі 3 854 500,11 грн.

Позов мотивовано простроченням виконання грошового зобов`язання Службою автомобільних доріг у Донецькій області, що відповідно до ст.625 ЦК України є підставою для звернення до суду стосовно стягнення у судовому порядку інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов`язковість договору для виконання сторонами.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Відтак, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред`явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, інфляційні втрати за період з червня 2018 по листопад 2018 у розмірі 167 577,09 грн. та три відсотки річних за період з 01.06.2018 по 28.11.2018 у розмірі 57 342,29 грн.

У п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” № 14 від 17.12.2013 приведено висновки, за змістом яких саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, за передбачений законодавством період в межах строку визначеного позивачем, приймаючи до уваги, що оплата суми основного боргу здійснена відповідачем 29.11.2018, суд вважає що методологічно вірним є нарахування інфляційних втрат за період з червня 2018 по листопад 2018, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у заявленому розмірі 167 577,09 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо 3% річних за період 01.06.2018 по 28.11.2018, суд дійшов висновку що їх розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 57 342,29 грн.

Заперечуючи проти позову, Служба автомобільних доріг у Донецькій області зазначила, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (далі - Порядок).

Згідно Порядку боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

У відповідності до частини другої статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Служба є юридичною особою публічного права, що створена розпорядчим актом органу державної влади.

Служба є неприбутковою організацією, одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

З викладеного вбачається, що боржник не приймає прямо участі у виконанні виконавчих документів, лише опосередковано, оскільки вчинення відповідних дій щодо виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників відноситься виключно до повноважень органів Казначейства та стягувачів.

Водночас, на сьогоднішній день, є об`єктивні обставини для зупинення виконання вищезазначених судових рішень.

Керуючись даними загальнодоступного єдиного реєстру судових рішень (далі - ЄРСР) встановлено, що на теперішній час існує кримінальне провадження №22017000000000435, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2 та ч.2 ст.204 КК України.

Вказане підтверджується витягами з ЄРСР, відповідно до яких слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Києва Антонюк М.С. 11.07.2018 задоволені клопотання ст. слідчого в ОВС 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби Безпеки України щодо накладення арештів на рахунки ТОВ «Ялта град строй», відкриті у ПАТ «КБ «Приватбанк» та ПАТ «ПУМБ».

У прохальній частині позовної заяві Позивач, при зазначенні своїх майнових вимог, просить суд «Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області ... на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта град строй»...; р/р НОМЕР_1 в Краматорській філії ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 335548)...».

Зокрема, ухвалою від 11.07.2018 (справа №761/25729/18, провадження №1- кс/761/17382/2018) накладено арешт на майно ТОВ «Ялта град строй», а саме на рахунок № НОМЕР_1 відкритий у Краматорській філії ПАТ КБ «Приватбанк». Також зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та знаходяться на цьому рахунку.

На теперішній час арешт з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 в Краматорській філії ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 335548 - не знято, досудове розслідування триває.

Виходячи з вищевикладеного, Відповідач вважає що існує необхідність зупинення провадження у справі до вирішення питань кримінально - правового характеру, пов`язаних з протиправною діяльністю ТОВ «Ялта град строй» та притягненням винних осіб до відповідальності. Або ж до вирішення питання про закриття кримінального провадження відповідно до положень чинного кримінального процесуального законодавства (ст.284 КПК України).

За доводами Відповідача, арешт коштів на розрахунковому рахунку ТОВ «Ялта град строй» заважає Службі автомобільних доріг у Донецькій області свої виконати грошові зобов`язання по Договору №2-19 від 16.04.2013 та перерахувати ТОВ «Ялта град строй» стягнуті з Замовника рішеннями господарського суду Донецької області.

Зі змісту ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.07.2018 по справі №761/25729/18 вбачається, що на грошові кошти у безготівковій формі в межах суми 9 927 257,14 грн., які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «Ялта град строй» №26008053613545 відкритому у Краматорській філії ПАТ КБ «Приватбанк», накладено арешт.

Зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що вже знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 межах суми 9 927 257,14 грн., за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, видатків по заробітній платі та з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять.

Отже, доводи відповідача про неможливість виконання грошових зобов`язань по Договору № 2-19 від 16.04.2013 у зв`язку з арештом коштів на розрахунковому рахунку ТОВ «Ялта град строй» є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд вважає, що зібрані по справі №905/662/19 докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, отже клопотання Служби автомобільних доріг у Донецькій області про зупинення провадження у цій справі задоволенню не підлягає, оскільки є необ`єктивним та необґрунтованим.

Щодо пропущення строків позовної давності на які посилається відповідач, суд зазначає наступне:

У відзиві від 02.05.2019 відповідач просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки акти виконаних робіт, що були складені в рамках договору №2-19 від 16.04.2013 були підписані 30.12.2013. Відповідач вважає, що з моменту виконання основної вимоги сплило п`ять с половиною років, що передбачає можливість застосування наслідків сплину позовної давності до додаткових вимог Позивача у виді стягнення 3 % річних та інфляційних.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у пункті 4.2. роз`яснив, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Досліджуючи доводи відповідача в цій частині, судом встановлено, що 16.04.2013 між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ялта град строй” (Учасник) укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №2-19, за умовами якого учасник зобов`язується протягом 2013-2014 років виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман – Артемівськ – Горлівка, км 97+021 – км 97+460, км 97+533 – км 99+104 (вул. Кузнєцова – Зубарєва), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги.

Неналежне виконання грошових зобов`язань Замовником стало підставою для звернення підрядника у листопаді 2016 року з позовом про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт у розмірі 3 854 500,11 грн., узгоджених сторонами в актах виконаних робіт від 30.12.2013.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2017 по справі №905/3238/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” задоволені повністю. Вирішено стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” заборгованість за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013 року в сумі 3 854500, 11 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 57 817 грн. 50 коп. Зазначене рішення набрало законної сили.

Відповідно ч.4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013 та правові наслідки за порушення грошового зобов`язання, встановлені рішеннями господарського суду і не підлягають доведенню.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013 борг в сумі 3854500,11 грн. погашений лише 29.11.2019.

У квітні 2019 року ТОВ "Ялта Град Строй" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення інфляційних витрат за період з червня 2018 по листопад 2018 в сумі 167 577 грн. 09 коп., три відсотки річних за період з 01.06.2018 по 28.11.2018 в сумі 57 342 грн. 29 коп., нарахованих на суму основного боргу у розмірі 3854500,11 грн.

Як вже було зазначено судом, у відповідності до пункту 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” №14 від 17.12.2013 прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

З огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку, що вимоги ТОВ "Ялта Град Строй" про стягнення зі Служби автомобільних доріг суми основного боргу 3854500,11 грн. по Договору №2-19 від 16.04.2013 були заявлені в межах строку позовної данвості, що підтверджується судовим рішенням у справі №905/3238/16.

В той же час, у судовому засіданні встановлено, що рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2017 у справі №905/3238/16 в частині стягнення суми основного боргу виконане лише 29.11.2018, отже відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов`язань у розумінні ч. 1 ст. 612 Господарського кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, заява відповідача від 02.05.2019 про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки є такою, що не ґрунтується на нормах права.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги ТОВ “Ялта Град Строй” до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення інфляційних втрат за період з червня 2018 по листопад 2018 та трьох відсотків річних за період з 01.06.2018 по 28.11.2018 підлягають задоволенню, на суму 224 919,38 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 373,79грн. покладаються на відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір» із змінами та доповненнями.

Частиною 1 ст.4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017, № 2246-VIII, з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить – 1921 гривень.

Позивачем заявлена вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 224 919,38 грн. - вимога майнового характеру. Таким чином, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, що складає 3 373,79 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до позовної заяви було додано документи, як підтверджують сплату судового збору у розмірі 3 383,30 грн. Таким чином, позивачем переплачено судовий збір на суму 9,51 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, питання щодо повернення позивачу судового збору в розмірі 9,51 грн. надмірно сплаченого буде вирішено відповідною ухвалою суду після звернення позивача з клопотанням.

На підставі ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання у розмірі 224 919,38 грн. – задовольнити.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Уральська, буд.12, ЄДРПОУ 25946285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” (02098, м.Київ, вул. Юрія Шумського, 5, офіс 372/2, код ЄДРПОУ 35559557) інфляційні витрати в розмірі 167 577 (сто шістдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 09 коп., 3% річних в розмірі 57 342 (п`ятдесят сім тисяч триста сорок дві) грн. 29 коп., а також, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 373 (три тисячі триста сімдесят три) грн. 79 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 03.06.2019.

Повний текст рішення буде складено та підписано 07.06.2019.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов