Рішення № 82247932, 28.05.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019м. ДніпроСправа № 904/1227/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Нечепоренко Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп» (м. Дніпро)

до приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Чернета В.Є.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп» звернулось з позовом до приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 850200,71грн, з яких: 795560,82грн - основний борг, 19068грн - інфляційні втрати, 6275,92грн - 3% річних, 7635,72грн - пеня, 21660,25грн - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 18077т від 03.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач заперечує проти позову та вказує, що:

- позивачем надано специфікацію №1 (додаток №1) до договору без № та дати і незрозуміло до якого договору має відношення даний документ;

- доказів отримання ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» рахунків на оплату позивачем не надано, у матеріалах справи рахунки також відсутні;

- з урахуванням п. 13.4 договору прострочені грошові зобов`язання повинні виконуватись без 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач не забезпечив явку представника та звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі за наявними у матеріалах справи документами, у зв`язку зі звільненням представника.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і причина неявки його представника не є поважною

У судовому засіданні 28.05.2019 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2018 між приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (замовник) і товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп» (постачальник) було укладено договір поставки №18077т.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору, у відповідності з цим договором постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, якість товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам і технічним умовам на даний вид товару. Найменування державних стандартів і технічних умов, інші вимоги, яким повинна відповідати якість товару, вказуються в специфікації.

Також, сторони підписали специфікацію №1 до договору.

Вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару на загальну суму 2495763,60грн.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 795560,82грн - основного боргу, 7635,72грн - пені, 21660,25грн - штрафу, 19068грн - інфляційних втрат та відмовити в частині стягнення 3% річних в розмірі 6275,92грн з таких підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вказано вище, між сторонами було укладено договір поставки №18077т від 03.07.2018.

Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 795560,82грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: №3249 від 29.08.2018 на суму 26316грн, №3492 від 17.09.2018 - 55389грн, №3659 від 02.10.2018 - 307840,56грн, №3921 від 24.10.2018 - 332462,76грн, №4656 від 20.12.2018 - 73552,50грн.

Також, в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні: №Р3249 від 29.08.2018, №Р3492 від 17.09.2018, №Р3659 від 02.10.2018, №Р3921 від 24.10.2018, №Р4656 від 20.12.2018.

ТОВ «Торговий Дом «ДНЛ Груп» були виписані рахунки на оплату від 27.08.2018 № 1177, від 17.09.2018 №1653, від 01.10.2018 №1820, від 23.10.2018 №950, від 19.12.2018 №2027.

Для отримання товару, відповідачем були оформлені довіреності на отримання ТМЦ: №942 від 27.08.2018, №1033 від 17.09.2018, №1114 від 02.10.2018, №1239 від 24.10.2018, №1479 від 24.10.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 7.1 договору, розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний у договорі, в національний валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку. Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.

Однак, відповідач не здійснив оплату отриманого товару і заборгованість складає 795560,82грн.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 10.3 договору зазначено, у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 3% від несплаченої суми.

Відповідно до розрахунку позивача пеня за період з 10.10.2018 по 06.03.2019 складає 7635,72грн, штраф у відповідності до п. 10.3 договору - 21660,25грн.

Згідно з п. 13.4 договору, сторони заявляють, що вони є юридичними особами, зареєстрованими у встановленому порядку, діють відповідно до законодавства України і, що даний договір підписаний уповноваженими на те особами й підписання даного договору не є перевищенням їх повноважень. Сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року складають 19068грн.

Суд не погоджується із посиланнями відповідача щодо неправомірності стягнення інфляційних втрат.

Слід зазначити, що є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат прямо передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, які не можуть бути змінені договором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Разом з тим, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування 3% річних заслуговують на увагу.

Позивач просить стягнути 3% річних за період з 10.10.2018 по 06.03.2019 в розмірі - 6275,92грн.

Однак, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України надають можливість встановлення у договорі саме іншого розміру процентів.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку сторони у пункті 13.4 договору погодили інший розмір процентів річних, відмінний від встановленого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, який дорівнює нулю, а тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за період з 10.10.2018 по 06.03.2019 в розмірі - 6275,92грн є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Посилання відповідача на ненадання рахунку-фактури як на підставу для відмови від виконання зобов`язання є безпідставними.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора згідно зі ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити спірну заборгованість.

Відсутність у специфікації №1 номеру та дати договору не є підставою для висновку про відсутність у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 795560,82грн - основного боргу, 7635,72грн - пені, 21660,25грн - штрафу, 19068грн - інфляційних втрат та відмовляє в частині стягнення 3% річних в розмірі 6275,92грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп» до приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 850200,71грн задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (49038 м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп» (49000 м. Дніпро, вул. Дементьєва, буд. 12, кв. 30, ідентифікаційний код 35395547) 795560,82грн - основного боргу, 7635,72грн - пені, 21660,25грн - договірної штрафної санкції, 19068грн - інфляційних втрат, 12658,65грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (49038 м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп» (49000 м. Дніпро, вул. Дементьєва, буд. 12, кв. 30, ідентифікаційний код 35395547) 6275,92грн - 3% річних.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено - 07.06.2019.

Суддя В.О. Татарчук