Ухвала суду № 82247527, 04.06.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1329/13-ц 4-с/335/36/2019

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря: Жечевої А.В., представника заявника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи: Якушева С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії/бездіяльність державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції м.Запоріжжя Ковраська Олени Сергіївни, заінтересована особа ПАТ КБ «ПриватБанк»,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії/бездіяльність виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції м.Запоріжжя Ковраська Олени Сергіївни, заінтересована особа ПАТ КБ «ПриватБанк».

У скарзі зазначалося, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя № № 334/9696/13-ц провадження №6/334/667/2013 подання старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них судовими рішеннями задоволено та Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, боржника ОСОБА_2 до виконання ним своїх зобов`язань по виконавчому листу №335/1329/13-ц від 22.04.2013року, виданого Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя 14.06.2013 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 27000,14 грн.

14.02.2019 року ОСОБА_2 подав до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області заяву про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України на Ухвалу 17.12.2013р. Ленінського районного суду м.Запоріжжя справа № 334/9696/13-ц провадження №6/334/667/2013. Скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника, не відбулося, тому заявник, посилаючись на те, що доказів ухилення боржника від виконання судового рішення немає, просив суд поновити строк звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Кавраська О.С. Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них судовими рішеннями в межах виконавчого провадження №38900053 з примусового виконання виконавчого листа №335/1329/13-ц виданого 14.06.2013року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості у сумі 27000,14грн. та зобов`язати державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби М.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області направити до Адміністрації державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) ОСОБА_2 з контролю.

У судовому засіданні представник заявника підтримав скаргу і просить задовольнити з підстав викладених у скарзі, зазначив, що від виконання рішення він не ухилявся, а тому до нього було застосовано обмеження у праві виїзду за межі України без достатніх підстав, рішення суду він не виконував не умисно, а тому, що не мав доходів і вважає, що за кордоном він зможе заробити кошти і повернути борги. Просив задовольнити скаргу в обраний спосіб, на уточнення та роз`яснення суду з приводу заявлених у скарзі вимог, вимоги уточнити не побажав. Зазначив, що подані до суду раніше уточнення до скарги просить розглядати як додаткові пояснення.

Заінтересована особа представник АТ «КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення скарги, зазначивши, що Банк є стягувачем за виконавчим провадження і з 2013 року жодних дій з боку ОСОБА_2 з приводу виконання судового рішення не було, фактично заявником оскаржується ухвала про задоволення подання державного виконавця, яка мала б оскаржуватися до суду апеляційної інстанції, а не шляхом подання скарги на дії державного виконавця, рішення не виконується, а виконавчий документ повернуто стягувачу, а тому просить у задоволенні скарги відмовити.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Раніше вже подавав до суду клопотання про перенесення розгляду справи, доказів поважності неявки у судові засідання не надав, заперечень на скаргу не надав, а тому з урахуванням строків розгляду скарги, а також думки учасників процесу, суд ухвалив проводити розгляд справи без участі державного виконавця.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, додані до скарги, вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Щодо строку звернення до суду зі скаргою, то з урахуванням того, що відповідь на звернення заявник отримав 14.03.2019 року, вже звертався зі скаргою 15.03.2019 суду, яка ухвалою від 09.04.2019 повернута заявнику, вдруге звернувся 17.04.2019 року, суд, з метою забезпечення заявнику права на доступ до правосуддя, вважає за можливе поновити пропущений строк.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що на виконанні у Вознесенівському відділі державної виконавчої служби м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження №38900053 з примусового виконання виконавчого листа №335/1329/13-ц, виданого 14.06.2013 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 27000,14 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя № № 334/9696/13-ц провадження №6/334/667/2013 подання старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них судовими рішеннями задоволено та Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, боржника ОСОБА_2 до виконання ним своїх зобов`язань по виконавчому листу №335/1329/13-ц від 22.04.2013року, виданого Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя 14.06.2013 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 27000,14 грн.

25.06.2014 року державним виконавцем в порядку п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документа стягувану) (в редакції закону, що був чинний на момент вчинення виконавчих дій), тобто у зв`язку із тим, що у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника), виконавче провадження завершено, про що було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві оригінал виконавчого листа направлено стягувачу.

Відповідно до п. 11.4 Розділу XI Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції на час повернення виконавчого документа стягувачу), у разі виконання боржником відповідних зобов`язань, у тому числі зі сплати аліментів, а також у зв`язку із закінченням виконавчого провадження державний виконавець виносить відповідну постанову, копія якої підлягає обов`язковому направленню до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

Отже, на час повернення виконавчого документа стягувачу обов`язку державного виконавця одночасного зняття обмеження у праві виїзду за межі України, чинне на той час законодавством не передбачало, виконавче провадження було завершено, однак не закінчено (ст. 49 Закону), а тому бездіяльності державним виконавцем допущено не було.

Аналогічні приписи містяться і в п. 4 Розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції на час звернення заявника до ДВС зі скаргою, тобто на 10.04.2019 року), згідно до якого, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону (закінчення виконавчого провадження); скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Суд зауважує, що заявник помилково ототожнює поняття «повернення виконавчого документа стягувачу» і «закінчення виконавчого провадження», які регулюють різними статтями Закону і мають різні юридичні наслідки.

Враховуючи положення статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», (в редакції закону, що був чинний на момент вчинення виконавчих дій) повернення виконавчого документа стягувачу не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Таким чином, ураховуючи вимоги п. 4 Розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України «Про виконавче провадження», підстав для зняття встановленого Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя обмеження боржника у праві виїзду за межі України, в межах вищезазначеного зведеного виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем Ковраська О.С. постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не було, так як виконавче провадження не закінчувалося, а виконавчий документ повертався стягувачу.

З огляду на зазначене, підстав для зняття встановленого Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя обмеження боржника у праві виїзду за межі України не було як на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, так і не існує на час розгляду скарги, а тому суд приходить до висновку, що державним виконавцем бездіяльність, про яку йдеться у скарзі, допущена не була і державний виконавець не порушив вимог законодавства.

Суд зауважує, що заявник у скарзі фактично висловлює свою незгоду із ухвалою суду, якою ОСОБА_2 тимчасово обмежено право виїзду за межі України, такі ж доводи містить і заява-скарга до ДВС року, однак зазначена ухвала на теперішній час є чинною та в судовому порядку не скасована і законність її ухвалення не може бути предметом розгляду скарги, поданої в порядку розділу VII ЦПК України до суду першої інстанції. Незгода із цією ухвалою може бути предметом апеляційного перегляду.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

При цьому, розглядаючи скаргу, суд враховує такий принцип цивільного судочинства як виконуваність рішення суду та ст.14 ЦПК України, в якій визначені ознаки обов`язковості судових рішень. Крім того, виконання судового рішення - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43)

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Півень проти України» заява №56849/00, 29 червня 2004 року, суд дійшов висновку, що відповідно до українського законодавства саме на державній виконавчій службі лежить обов`язок належно, у повному обсязі і без затримок виконувати рішення суду, що передбачає вжиття всіх необхідних заходів, які передбачені законом і повинні привести до виконання рішення.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні справи суд ураховує, що судове рішення відносно боржника ОСОБА_2 , ухвалено у 2013 році, однак ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що зобов`язання з примусового виконання виконавчих листів на теперішній час виконані.

До того ж, ст. 451 ЦПК України встановлює, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з частинами 5-7 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Заява в порядку ст. 441 ЦПК України ОСОБА_2 до суду не подавалася, а заявник звернувся до суду із скаргою у порядку розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» і заявив вимогу, яка не може бути задоволена у межах скарги на дії/бездіяльність державного виконавця з огляду на предмет скарги та приписи ст. 451 ЦПК України.

Тим більше, заявником заявлено вимогу, «визнати бездіяльність державного виконавця Кавраська О.С. про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них судовими рішеннями в межах виконавчого провадження №38900053 з примусового виконання виконавчого листа №335/1329/13-ц виданого 14.06.2013року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя» , яка не може бути задоволена в порядку ст. 451 ЦПК України.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не обґрунтував належними та допустимими доказами своє клопотання, рішення суду про стягнення боргу ним не виконується та матеріали справи протилежного не містять, посилання заявника на те, що він, будучи працездатною особою, не працевлаштувався і має наміри працювати лише за кордоном, не має будь-якого правового значення для зазначеної скарги на бездіяльність державного виконавця,бездіяльність державним виконавцем допущена не була, оскільки він діяв в межах повноважень, тому суд не вбачає жодних правових підстав для та відмовляє у задоволенні скарги в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2,10-13, 259,260, 450,451 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду із скаргою.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії/бездіяльність державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції м.Запоріжжя Ковраська Олени Сергіївни, заінтересована особа ПАТ КБ «ПриватБанк», відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Вступна та резолютивна частина ухвали суду виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 червня 2019 року.

Повний текст ухвали буде складено 07 червня 2019 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова