Ухвала суду № 82246319, 05.06.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18368/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В.,

при секретарі Павленко В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42017000000002108,

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42017000000002108, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2018 у справі № 757/55667/18-к на грошові кошти ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 14360570).

Зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки органом досудового розслідування не доведено, що грошові кошти на рахунках ОСОБА_1 відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України. Грошові кошти на рахунку мають законне походження.

В судове засідання представник власника майна - Міхуля К. О. не з`явився, направив на адресу суду заяву, згідно якої клопотання підтримує у повному обсязі, справу просив розглянути у його відсутність.

Прокурор до судового засідання не з`явився з невідомих причин. Тому, слідчий суддя розглянув вказане клопотання у його відсутність.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002108 від 27.06.2017 за фактами внесення неправдивих відомостей до установчих та реєстраційних документів ряду суб`єктів господарської діяльності, а також учинення невстановленими особами ряду фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великих розмірах, з використанням ряду суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності за ч. 2 ст. 205, ч. 2,3 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2018 у справі № 757/55667/18-к накладено арешту на грошові кошти ряду юридичних та фізичних осіб, зокрема і на грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 14360570).

Приймаючи таке рішення слідчий суддя виходив з того, що грошові кошти відповідають критеріям речових доказів.

Разом з тим, відносно ОСОБА_1 відомості до ЄРДР не внесені, досудове розслідування відносно неї не здійснюється.

Крім того, відсутні об`єктивні дані, які б підтверджували, що майно, на яке накладено арешт відповідає критеріям речових доказів, визначним ст. 98 КПК України, тобто є майном набутим кримінально - протиправним шляхом або предметом кримінального правопорушення.

Отже, доводи слідчого про необхідність накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 з метою забезпечення збереження речових доказів є хибними.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Отже, арешт ухвалою слідчого судді на грошові кошти ОСОБА_1 накладено необґрунтовано, оскільки арешт накладено на майно особи, яка не має статусу підозрюваної або обвинуваченої та не несе за законом матеріальну відповідальність за дії таких осіб.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на майно ОСОБА_1

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт на майно ОСОБА_1 , слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42017000000002108 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2018 у справі № 757/55667/18-к на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 14360570).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Батрин