Рішення № 8224477, 02.03.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.10р.Справа № 28/89-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий дім"

про стягнення 50 684 грн.

Суддя Манько Г.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баско" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою та просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий дім" 49340 грн. та пеню 1344 грн. та стягнути судові витрати.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд, -

Встановив:

Позивачем та відповідачем було підписано договір від 02 липня 2009р. (далі Договір).

Згідно предмету Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що товар постачається на протязі 5 днів після здійснення 100% попередньої оплати.

Також пунктом 6.2 Договору передбачено, що за прострочку поставки продукції продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідачем було виставлено рахунки позивачу на оплату товару, які позивачем було сплачено платіжними дорученнями від 03 липня 2009р. та 09 липня 2009р. на загальну суму 49340 грн.

До теперішнього часу відповідачем на адресу позивача не було здійснено поставку обумовленої у рахунках продукцію.

Згідно вимог ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання. Якщо в наслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Пзивачем на адресу відповідача було направлено претензію, яку відповідачем залишено без задоволення.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення грошової суми 49340 грн. є обґрунтованими.

У позовній заяві позивач обґрунтовує стягнення пені п. 6. 2 Договору.

Слід взяти до уваги, що згідно вимог ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання –зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно –правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача є обов'язок перед позивачем поставити певну кількість відповідного товару, отже, у даному випадку, обов'язком відповідача є поставка відповідної кількості товару, а не сплатити певну грошову суму.

Крім того, п. 6.2 Договору передбачає стягнення пені за не поставку товару.

Таким чином, у розумінні приписів діючого законодавства України, у даному випадку, у відповідача виникає безпосереднє грошове зобов'язання перед позивачем на підставі ст. 612 Цивільного кодексу України, а позивач просить стягнути пеню за недопоставку товару (п. 6. 2 Договору), а не за несвоєчасне повернення грошових коштів у сумі 49340 грн.

Згідно вимог ст.ст. 203 ч. 1, 215 ч. 1 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього кодексу.

Отже п. 6.2 Договору прямо суперечить приписам Цивільного кодексу України яким не передбачено стягнення пені за не поставку товару за правочином.

Вимогами ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний с предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином п. 6.2 підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить чинному законодавству.

Отже і позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 215, 549, 612 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий дім" (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, буд. 59, ідентифікаційний код 13420695) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" (65029, м. Одеса, вул. Новосельського, 40, ідентифікаційний код 20971740) 49340 грн., державне мито 493 грн. 40 коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу 229 грн. 74 коп.

Визнати недійсним п. 6.2 Договору від 02 липня 2009р.

В решті позову відмовити.

Видати наказ коли рішення набере законної сили.

СуддяГ.В. Манько