Вирок № 82243292, 06.06.2019, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/2812/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участю секретаря судового засідання Вітер І.П.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Сватове Луганської області в залі суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12019130550000132, внесеного 14 березня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гончарівка, Сватівського району, Луганської області, громадянина України, не одруженого, який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, який має базову середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

19.03.2015 року Сватівським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання на іспитовий строк 2 роки 6 місяців;

04.12.2015 року Сватівським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати покарання за вироком Сватівського районного суду Луганської області від 19.03.2015 року. Остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі;

29.01.2016 року вибув зі Старобільського слідчого ізолятору Луганської області до УВП Дніпропетровської області. 08.05.2016 року прибув до Криворіжської виправної колонії Дніпропетровської області.

Звільнений 22.12.2018 року у зв`язку з відбуванням строку покарання,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Зубкова А.А.

представника потерпілого Пузик-Ковальової Т.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - адвоката Шурхно К.А.

Встановив:

ОСОБА_1 , в період коли судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку на шлях виправлення не став та вчинив повторно кримінальне правопорушення за наступних обставин.

В кінці лютого 2019 року, у денний час доби, більш точної дати в ході проведення досудового розслідування встановити не надалося за можливе, ОСОБА_1 , перебуваючи в занедбаному приміщенні котельної, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Сватове, пл. 50 років Перемоги, 3-а та знаходиться на балансі КП «Сватове- тепло», побачив там непридатний до використання автомобіль ГАЗ-53 (інв. номер - 0010), який перебуває на балансі КП «Сватове-тепло», біля якого знаходився задній міст до вказаного транспортного засобу.

05 березня 2019 року о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебував на площі 50 років Перемоги м. Сватове Луганської області. В цей час, у ОСОБА_1 згадав, що бачив в занедбаному приміщенні котельної задній міст до транспортного засобу марки ГАЗ- 53, після чого у останнього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме заднього мосту до транспортного засобу марки ГАЗ-53, який знаходилися в занедбаному приміщенні котельної, яка розташована за адресою: Луганська область , м. Сватове, пл. 50 років Перемоги, 3-а.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), ОСОБА_1 , цього ж дня, приблизно о 17 годині 05 хвилин, разом зі свої велосипедом марки «Україна», з метою перевезення на ньому викраденого майна, шляхом вільного доступу, через дірку в стіні, прийшов до вказаного приміщення котельної, після чого підійшов до заднього моста, який знаходився біля транспортного засобу марки ГАЗ-53 та діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що ніхто за його злочинними діями не спостерігає і не може йому перешкодити, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, руками завантажив задній міст на велосипед марки «Україна», після чого ОСОБА_1 з місця скоєння кримінального правопорушення зник.

Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на свій власний розсуд, завдавши КП «Сватове-тепло» матеріальну шкоду на суму 540, 00 грн. (п`ятсот сорок грн. 00 коп.)

Вказані дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

27 березня 2019 року між представником потерпілого Пузик-Ковальовою Т.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою представник потерпілого та обвинувачений за спільною ініціативою дійшли обопільної згоди про укладення угоди про примирення, в якій, відповідно до вимог ст. 471 КПК України виклали формулювання підозри та правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, при цьому обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення та правову кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України. Також сторонами визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у вигляді обмеження волі строком на 2 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та отримана згода обвинуваченого на призначення йому такого покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені представнику потерпілого та обвинуваченому.

Суд, вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1 , роз`яснивши останньому зміст ч. 5 ст. 474 КПК України, думку представника потерпілого Пузик-Ковальова Т.С., роз`яснивши зміст ст. 473 КПК України та пересвідчившись у добровільності їх позицій щодо підписання угоди про примирення, з`ясувавши повне розуміння обвинуваченим суті та характеру обвинувачення, виду та міри узгодженого покарання, розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вважає угоду про примирення укладену між представником потерпілого Пузик-Ковальова Т.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 такою, що підлягає затвердженню судом.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між представником потерпілого та обвинуваченим, суд виходить з такого.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить суд цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Представник потерпілого Пузик-Ковальова Т.С. та обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просять затвердити угоду про примирення, укладену між ними 27 березня 2019 року, та призначити обвинуваченому узгоджену між ними міру покарання.

У підготовчому судовому засіданні з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуто в судовому засіданні, де він буде мати весь обсяг прав, у тому числі, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на його користь, просить затвердити угоду. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що угода була укладена добровільно, без будь - якого примусу, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Представник потерпілого Пузик-Ковальова Т.С. пояснила, що угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу, наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, обмеження права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст.ст. 394, 424 КПК України, та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення їй зрозумілі та просить затвердити зазначену угоду.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Разом з тим, суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження та дослідження матеріалів кримінального провадження переконався, що укладення угоди про примирення між представником потерпілого та обвинуваченим є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з представником потерпілого угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України. Представник потерпілого, в свою чергу, цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України. Зміст угоди про примирення відповідає вимогам ст. 471 КПК України та КК України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 27 березня 2019 року про примирення між представником потерпілого Пузик-Ковальовою Т.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи, згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст.373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд,-

Ухвалив:

Затвердити угоду про примирення від 27 березня 2019 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019130550000132 від 14 березня 2019 року, укладену між представником потерпілого Пузик-Ковальовою Тетяною Сергіївною та обвинуваченим ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтись на реєстрацію в уповноважений орган з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Після набрання чинності вироком суду, речові докази: задній міст до транспортного засобу марки ГАЗ-53, який перебуває під зберігальною розпискою в КП «Сватове-тепло», повернути КП «Сватове-Тепло» за належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів за проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-2/65е від 21.03.2019 року в розмірі 572 (сімсот п`ятнадцять) грн.

Роз`яснити ОСОБА_1 та Пузик-Ковальовій Тетяні Сергіївні , що у разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя А.С. Река