Рішення № 8224151, 01.03.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.10р.Справа № 17/43-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м. Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області

про стягнення 5 190 грн. 00 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (надалі позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) суму 5 190 грн. 00 коп. заборгованості за порушення виконання зобовязань по договору кредиту № ДК 153-50 від 19.03.09р.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 250 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з оплатою вартості юридичних послуг за досудове врегулювання та подачу даного позову до відповідача, відповідно до умов договору про надання юридичних послуг № 01/12/07 від 01.12.2007 р. укладеного з приватним підприємством "Юридична фірма "Партнерство".

Позивач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання. Про причини такої неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду спору на адресу суду не надходило.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців наданого позивачем, вбачається, що станом на 28.12.2009 р. відповідач значиться в ЄДРПОУ і його адреса співпадає з адресою зазначеною в позові, на яку було направлено ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її розгляду на 11.02.2010 р. та 23.02.2010 р.

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому факт направлення поштою на зареєстровану адресу відповідача, з урахуванням конкретних обставин справи, може вважатися належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

19.03.2009 року між позивачем (кредитором) та відповідачем (позичальником) було укладено договір кредиту № ДК 153-50 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредит у розмірі 9 000 грн. 00 коп., з зобовязанням з боку відповідача оплатити кредит та сплатити відсотки по процентній ставці 2,9% на місяць, де мета такого кредитування "на розвиток бізнесу" (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Згідно з п. 4.2.7 вказаного договору, позичальник зобов'язався провести погашення кредиту і відсотків та пені у повній сумі не пізніше строку, зазначеного пунктом 3.2. цієї ж угоди, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого пунктом 4.3.5 Договору.

Приписи п. 3.2 Договору передбачають обов'язок з боку відповідача повністю повернути кредитні кошти та відсотки за користування ним до 16:00 години 10.09.09р. включно.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання належно, надавши позичальнику кредит в розмірі вказаної вище суми, що підтверджується видатковим касовим ордером № 174 від 19.03.2009 року (а.с. 13).

Проте, відповідач зі свого боку порушив Договірні зобов'язання оскільки повернення суми кредиту в строк до 16:00 години 10.09.09р. не виконав, до того ж, в ході розгляду даного спору, доказів такого виконання не надав.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмов від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 цього ж Кодексу, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За розрахунком позивача, який до того ж, не був спростованим відповідачем, заборгованість останнього перед кредитором становить суму 5 190 грн. 00 коп. непогашеного кредиту за Договором.

Таким чином, факт не виконання зобовязань за Договором з боку відповідача в частині своєчасної та повної сплати відсотків за користування кредитом та повернення суми кредиту відповідно до встановленого графіку є підтвердженим матеріалами справи та визнаний господарським судом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом відшкодування заборгованості в натурі.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

За викладеного вище, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Положеннями ст. 44 цього ж кодексу визначено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

За умовами ч. 3 ст. 45 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (далі - Закон). Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

В якості судових витрат, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 250 грн. 00 коп. плати за юридичні послуги. Своє клопотання заявник обґрунтовує тим, що у зв'язку із необхідністю звернення до господарського суду позивач змушений був звернутися за правовою допомогою до ПП "Юридична фірма "Партнерство" та уклав договір на надання юридичних послуг, за умовами якого сплатив 250 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене і приймаючи до уваги те, що вказана плата за юридичні послуги не є витратами на оплату послуг адвоката, а також те, що існування вказаних правовідносин взагалі не доведено суду, так як не надано доказів існування певного договору про надання юридичних послуг а також сплати певних коштів) господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача щодо віднесення на відповідача суми судових витрат пов'язаних зі сплатою 250 грн. 00 коп. за юридичні послуги.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (53300, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (53224, м. Дніпропетровськ, вул. Електрометалургів, 46а, к.3; ЄДРПОУ 35183716) суму 5 190 грн. 00 коп. (пять тисяч сто девяносто грн. 00 коп.) непогашеного кредиту, 102 грн. 00 коп. (триста пятдесят сім грн. 18 коп.) державного мита, 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано 26.02.10р.