Рішення № 82240525, 05.06.2019, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/193/19

Провадження №2/731/100/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі судді Семенченка О.М.,

з участю секретаря Трохименко Т.І.,

представника позивача Юрченка В.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Варвинського районного суду Чернігівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2019 року Прилуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подав заяву про призначення пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21 вересня 2015 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Призначення пенсії здійснено автоматизованим способом. При цьому програмним забезпеченням було невірно обраховано понаднормовий стаж – замість 3 (трьох) років програмою зараховано 13 років, що є рахунковою помилкою програмного забезпечення. Внаслідок зазначеної рахункової помилки утворилась переплата пенсії у розмірі 3 267,35 грн, яка виявлена спеціалістами управління у січні 2019 року. На підставі ст. 1215 ЦК України просять стягнути з ОСОБА_1 переплату пенсії як безпідставно набуту.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав повністю та наполягав та тому, що переплата пенсії виникла внаслідок рахункової помилки програмного забезпечення, а тому підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 1215 ЦК України. При цьому підтвердив, що недобросовісність з боку відповідача відсутня.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та пояснив, що з його боку не було ніякої недобросовісності при поданні документів для призначення пенсії. Вважає, що йому вірно була нарахована пенсія, рахункової помилки не вбачає.

Заслухавши пояснення представника позивача Юрченка В.В. та відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ПФУ та з 21 вересня 2015 року отримує пенсію за віком згідно Протоколу ПФУ №541 від 06.11.2015 року на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 5).

На думку позивача, розмір щомісячної пенсії було нараховано неправильно, в наслідок чого за період з 21 вересня 2015 року до 31 січня 2019 року відповідачу ОСОБА_1 загальна сума надмірно нарахованої та виплаченої пенсії становить 3 267,35 грн.

Позивач стверджує, що зазначена заборгованість виникла при призначенні пенсії автоматизованим способом, що є рахунковою помилкою програмного забезпечення, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Разом з тим, стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два винятки з цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Ця умова повернення переплаченої суми коштів зазначена і в ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Таким чином, з наведеного вбачається, що кошти підлягають поверненню у разі доведеності рахункової помилки або недобросовісності відповідача.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не допустив будь-якої недобросовісної поведінки, не подавав до органів ПФУ жодної інформації та не вчиняв жодних дій, які призвели або могли призвести до виникнення переплати пенсії.

Щодо рахункової помилки при призначенні пенсії слід зазначити, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». Проте, у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової ) помилки – це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Представник позивача не навів жодних доказів, за якими можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних та ревізійних функцій.

Отже, помилку програмного забезпечення не можна вважати рахунковою помилкою, тим більше, зважаючи на те, що така «помилка» при нарахуванні пенсії повторювалася більше трьох років.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові №556/1231/17 від 5 лютого 2018 року.

Крім того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справах «Пінкова проти Чеської Республіки», «Гаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії».

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факту допущення ними рахункової помилки, а також факту недобросовісного набуття відповідачем коштів, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 37787797, юридична адреса: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. 1 Травня, 48-а) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення переплати пенсії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Семенченко