Рішення № 82238697, 04.04.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/271/19

Провадження № 2/200/8/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Гургули В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_3 , після її смерті заведена спадкова справа № 63545014. Позивач не встиг у встановлений законом шестимісячний термін подати заяву про прийняття спадщини, оскільки збирався це зробити наприкінці вказаного строку, але захворів – у нього стався гіпертонічний криз, та лікарі рекомендували постільний режим протягом певного часу, якого позивач дотримувався більше ніж тиждень – 25.07.2018 по 11.08.2018 року. Після одужання, 11.08.2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Сидельковської Ю.Ю. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, але постановою нотаріуса від 21.08.2018 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з пропуском встановленого строку на прийняття спадщини. Позивач вважає, що такий строк пропущений ним з поважних причин, оскільки він був хворий і фізично не мав можливості звернутися до нотаріуса.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Надати позивачу додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 15 січня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 19 березня 2019 року задоволено клопотання позивача та замінено неналежного відповідача Дніпровську міську раду на належного відповідача – ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року закрито підготовче засідання у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив розглядати справу в його відсутність.

Суд, дослідивши надані докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Сидельковської Ю.Ю. від 21 червня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , в зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини, згідно до ч. 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України, є день смерті особи.

Таким чином, строк для прийняття спадщини розпочався 04 лютого 2018 року та закінчився 04 серпня 2018 року, в той час як заяву про прийняття спадщини позивачем було подано лише 12 грудня 2018 року, як вбачається з тексту постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

За ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30. 05. 2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., поважними причинами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини зокрема визнають тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України тощо.

Як поважну причину для визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини позивач вказує свою хворобу – гіпертонічний криз та потребу в зв`язку з хворобою тривалий час дотримуватися постільного режиму.

На підтвердження своїх доводів позивач надав довідку ТОВ «Клініка «Інтер», від 11 серпня 2018 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в період з 25 липня по 11 серпня 2018 року з діагнозом «гіпертонічний криз», йому надані рекомендації, зокрема, постільний режим на період лікування та реабілітації.

Таким чином, на момент закінчення встановлено законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме 04.08.2018 року, позивач дійсно хворів та був змушений дотримуватися постільного режиму, в зв`язку з чим суд вважає доводи заявника про поважність пропуску ним вказаного строку обгрунтованими, а наведені позивачем причини – поважними.

Як зазначалось вище, правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено свою хворобу та перебування на постільному режимі, в зв`язку з чим приходить до висновку, що позивачем доведено наявність перешкод для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, наведені позивачем причини суд визнає поважними.

Суд також враховує, що відповідач визнав позовні вимоги.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд..

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Вирішуючи питання про надання позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , суд враховує фактичні обставини справи та приходить до висновку, що три місяці буде достатнім строком для подання відповідної заяви.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки це є єдиний можливий спосіб захисту його порушених прав та подальшого оформлення спадкових прав на частину майна померлої матері.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк – три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання ним заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску