Ухвала суду № 82238180, 05.06.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3476/19

№ 2/183/2642/19

У Х В А Л А

05 червня 2019 року м. Новомосковськ

Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Олійник А.В., розглянувши позовну заяву керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу «Новомосковська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, -

в с т а н о в и в :

31.05.2019 року керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради, КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу, якою визначено підстави повернення позовної заяви.

Разом з цим, частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналіз ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Проте, у позовній заяві не зазначено та не обґрунтовано, в чому полягає нездійснення або неналежним чином здійснення представництва в суді законних інтересів держави органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від імені і в інтересах якого пред`явлено позов. Крім того, посилання прокурора в позові на обґрунтованість своїх вимог, суперечить доказам, які надані до позовної заяви. Зокрема, як вбачається з листа Дніпропетровської обласної ради № 13.05.2019 року № ВИХ-1624/0/2-19 про надання інформації, Дніпропетровська обласна рада та КЗ Новомосковська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» є юридичними особами і мають право на звернення до суду за захистом своїх прав. Втім, ані Дніпропетровська обласна рада, ані КЗ Новомосковська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» не зверталися до суду з позовом про відшкодування витрат на лікування потерпілої. При цьому обласна рада не заперечує проти звернення прокуратури в інтересах обласної ради та закладу до суду для відшкодування зазначених вище витрат.

Отже, з наданих суду матеріалів не вбачається того, що Дніпропетровська обласна рада та КЗ Новомосковська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» мають матеріально-правовий інтерес у захисті порушених інтересів держави. Інших доказів на підтвердження нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави вищевказаними суб`єктами владних повноважень, прокурор не навів і не надав.

Оскільки зазначені керівником Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області підстави для звернення до суду з даною позовною заявою не відповідають підставам, визначеним в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що, в свою чергу, суперечить вимогам процесуального закону, тому суд вважає за необхідне повернути позовну заяву.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 56, 185, 260 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу «Новомосковська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, – повернути прокурору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Олійник