Рішення № 82238138, 16.04.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.04.2019 Єдиний унікальний номер 205/3797/18

Єдиний унікальний номер 205/3797/18

Провадження № 2/205/573/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 червня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача територіальної громади в особі Дніпровської міськради, третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2018 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки з додержанням вимог п. 2 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 27 червня 2018 року представником позивача було подано виправлений позов та документ, що підтверджує сплату судового збору.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року позов було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року підготовче засідання було закрито і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2019 року у КП «ДМБТІ» було витребувано докази.

29 березня 2019 року на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2019 року КП «ДМБТІ» було надано копію інвентаризаційної справи.

Позивач у своєму позові, а його представник у ході судового розгляду, посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача – ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на буд. АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онук – ОСОБА_1 . До складу спадщини входить домоволодіння АДРЕСА_1 , яке за життя належало померлому. У листопаді 2017 року позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Постановою нотаріуса від 03 листопада 2017 року позивачеві було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із пропуском строку на подачу заяви про прийняття спадщини. Фактично ОСОБА_1 проживав разом з померлим однією сім`єю, проте зареєстрованим за однією адресою з померлим не був. Просили суд встановити факт проживання позивача однією родиною з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини та визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник позивача у своїй заяві до суду позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Дніпровської міськради у своїй заяві до суду просив справу розглядати без участі представника, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив ухвалити рішення згідно з чинним законодавством.

Третя особа Друга дніпровська держнотконтора у судове засідання свого представника не направила, про час, день та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у відсутність її представника.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 20 жовтня 1951 року ОСОБА_2 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб (а.с. 9).

Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 (а.с. 12) і була єдиною донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_4

20 жовтня 1974 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 (а.с. 13), від якого 19 липня ІНФОРМАЦІЯ_3 року народився ОСОБА_1 (а.с. 17), шлюб між ними було розірвано 01 червня 1981 року (а.с. 14).

30 листопада 1990 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 і змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 померла (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с. 10).

У ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 18, 20, 112, 196).

Позивач був неодноразово засуджений до позбавлення волі (а.с. 109-110). Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2012 року ОСОБА_1 було засуджено до 3 років позбавлення волі та звільнено 24 червня 2014 року (а.с. 109 оберт).

Також у судовому засіданні у якості свідків було допитано ОСОБА_11 і ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є головою квартального комітету. Останній раз звільнився з місць позбавлення волі близько трьох-чотирьох років тому. Позивач неодноразово засуджений до позбавлення волі. У періоди часу, коли не відбував покарання, після продажу будинку його батька, постійно проживав з дідом ОСОБА_2 Свідок постійно бачила його у домоволодінні.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона з позивачем перебувала у фактичних шлюбних стосунках до 2017 року, але проживали за різними адресами. Від вказаних стосунків мають сина, проте юридично батьком дитини ОСОБА_1 не записано. З 2004 року ОСОБА_1 постійно проживав з дідом, окрім того часу, коли відбував покарання, оскільки позивач неодноразово засуджений. У будинку були речі ОСОБА_1 , ліжко, він допомагав діду по господарству, сплачував комунальні рахунки, вони вели спільне господарство. ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкав у будинку до самої смерті, інших господарів у будинку не було. Наразі у будинку мешкає позивач, він є єдиним спадкоємцем.

Частиною 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», де визначено, що домогосподарство – сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Позивач ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за будь-якою адресою не перебуває, у документах, датованих різним проміжком часу та наданих суду, зокрема, запиті слідчого від 27 жовтня 2011 року, довідці ЗАТ «НМЦ «Клініка сімейної медицини» від 05 вересня 2015 року, постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 листопада 2017 року, довідці квартального комітету № 38 від 22 травня 2018 року, обвинувальному акті у кримінальному провадженні від 04 жовтня 2018 року, адресу його місця проживання зазначено: АДРЕСА_1 , яка також є адресою реєстрації спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також свідками у судовому засіданні було зазначено, що позивач постійно проживав зі своїм дідом, за виключенням часу відбування покарання за вироками суду, вів з ним сумісне господарство, мав певні права та обов`язки щодо діда.

З урахуванням зазначених обставин, факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується обставинами та матеріалами справи.

На підставі договору забудови від 14 липня 1953 року, посвідченого другою міською нотаріальною конторою м. Дніпропетровська та зареєстрованого у реєстрі 20 липня 1953 року за № 1/5228 (а.с. 25), ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало домоволодіння АДРЕСА_1 , право власності на яке у встановленому законом порядку зареєстровано в Дніпропетровському МБТІ 14 березня 1989 року (а.с. 24).

Також за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 2/5 частини домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 202 оберт).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 10), після його смерті відкрилася спадщина на 2/5 частини домоволодіння АДРЕСА_2 та домоволодіння АДРЕСА_1 .

Постановою Другої дніпровської держнотконтори від 03 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено прийнятті заяви про прийняття спадщини у зв`язку із пропуском строку для подачі заяви та відсутністю реєстрації з спадкодавцем (а.с. 62 оберт - 63).

Крім ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_13 (а.с. 54).

07 червня 2001 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Базилєвим С.П. і зареєстрований в реєстрі за № 2906, яким належну йому частку домоволодіння АДРЕСА_2 (раніше – Дніпропетровську) заповів ОСОБА_14 (а.с. 59 оберт). Проте, у матеріалах спадкової справи, наданої Другою дніпровською держнотконторою, відсутні відомості про звернення ОСОБА_14 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

За таких обставин, всупереч тверджень сторони позивача про відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , крім ОСОБА_1 , під час судового розгляду справи було встановлено наявність ще одного спадкоємця ОСОБА_13 , який своєю заявою від 01 червня 2017 року прийняв у спадщину все майно, належне померлому (а.с. 54), постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом ОСОБА_15 Р ОСОБА_16 Д. не видавалося.

Таким чином, за наявності іншого спадкоємця саме ця особа має бути відповідачем по цій справі, а не тер громада в особі Дніпровської міської ради. Під час судового розгляду справи стороною позивача заява про заміну неналежного відповідача до суду не подавалася, а самостійно в силу ст. 51 ЦПК України суд позбавлений можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем.

З урахуванням зазначених обставин, у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити у зв`язку із пред`явленням позову не до тієї особи, яка повинна за ним відповідати.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачеві у задоволенні позовних вимог було відмовлено, судовий збір, який ним було сплачено при поданні позову до суду, підлягає віднесенню за його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265, ст. 315 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у задоволенні позовних вимог до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: