Рішення № 82237284, 21.05.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/7068/17

Провадження № 2/200/2765/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 травня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Гургули В.С.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2017 року позивач ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 3839108 від 04.12.2014 року, за яким позивач застрахував транспортний засіб «Ford Fiesta» д.р.н. НОМЕР_1 . 28 жовтня 2015 року у м. Дніпро сталася ДТП за участю автомобіля «Ford Fiesta» д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 та автомобілів ЗАЗ 1103, д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , Тойота ОСОБА_4 .з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 , Пежо 3008 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_6 Внаслідок ДТП автомобіль Пежо 3008 д.н.з. НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження. ДТП сталася з вини водія ОСОБА_1 . Позивач виплатив потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 50000 грн. Враховуючи, що відповідач на момент ДТП керував забезпеченим транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також письмово не повідомив позивача про настання страхової події протягом трьох робочих днів після ДТП, то у позивача виникло право вимоги в порядку регресу до відповідача про відшкодування завданої шкоди.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача завдану майнову шкоду в розмірі 50000,00 грн., та судові витрати.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 11 травня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди та призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 03 серпня 2017 року.

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судові засідання, призначені на 03.08.2017 року, 07.12.2017 року, 21.06.2018 року, 15.10.2018 року, 18.12.2018 року, не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття судом провадження у зазначеній справі, не подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2019 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

Між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 3839108 від 04.12.2014 року, за яким позивач застрахував транспортний засіб «Ford Fiesta» д.р.н. НОМЕР_1 .

28 жовтня 2015 року о 18 год. 05 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Форд-Фієста д/з НОМЕР_5 , по вул.Героїв Сталінграду в районі е/о № 250, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинення та скоїв наїзд на автомобіль Пежо -308 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_6 , який від удару змістився вперед і зіткнувся з автомобілем ЗАЗ 1103, д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який в свою чергу від удару змістився вперед і зіткнувся з автомобілем Тойота Яріс д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 . Водій ОСОБА_1 на момент ДТП керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, неадекватна поведінка).

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2015 року у справі № 200/24130/15-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 с.130, ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо винуватості ОСОБА_1 не потребують доказування, оскільки встановлені постановою суду по вищевказаній справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

Суд також звертає увагу, що відповідно до довідки № 75632453 про дорожньо-транспортну пригоду, складеної інспектором УПП у м.Дніпропетровську Маштак Є.І., у відповідача на момент ДТП був наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 3839108 від 06.12.2015 року, виданий ВАТ СК «ПЗУ Україна».

Відповідно до страхового акту від 18.04.2016 року, платіжного доручення № 41569 від 20.04.2016 року позивач сплатив ОСОБА_7 страхове відшкодування у розмірі 50000 грн.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ч. 1. ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-праавової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у разі, зокрема, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що до нього перейшло право регресної вимоги до відповідача у розмірі виплаченої суми страхового відшкодування, тобто 50000 грн.

Відповідач не надав суду доказів щодо спростування розміру збитків, а також доказів, що вказана сума була ним сплачена позивачу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 50000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску