Рішення № 82237207, 03.06.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2019 Справа №607/5138/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крічфалушій Л.І. пред`явила до суду позов до відповідача Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_5 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона ( ОСОБА_1 ) є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на 3/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , з яких 1/6 частина вказаного житлового будинку належала померлій ОСОБА_5 як голові колгоспного двору та 2/6 частини вона успадкувала після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_6 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, проте не оформила право власності на спадкове майно. Із вказаних 2/6, які померла ОСОБА_5 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_6 , 1/6 частина належала її чоловіку ОСОБА_6 як члену колгоспного двору, а іншу 1/6 частину ОСОБА_6 успадкував після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_7 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, однак, не оформив право власності на спадкове майно. Таким чином, після померлої ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 3/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який станом на 01 липня 1990 року належав до суспільної групи колгоспний двір. Однак, звернувшись у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, постановою нотаріуса їй (Коваль О.О.) відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 3/6 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок. При цьому вказує, що на день смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, тому саме ним регулювалися спірні правовідносини у частині, що стосується прийняття спадщини після їх смерті. У зв`язку із неможливістю в нотаріальному порядку реалізувати свої спадкові права, позивач змушений звернутися до суду із позовом.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилася, однак, її представник ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Треті особи: ОСОБА_8 І.В., Коваль В.І., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у підготовче судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом установлено:

Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок виданого 30 березня 1989 року виконавчим комітетом Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів №81 від 28 березня 1989 року, цілий житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, який складається з 6 членів, головою якого є ОСОБА_5 .

Відповідно із Інформаційною довідкою про технічний стан нерухомого майна виданої 29 березня 2016 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 29 березня 2016 року по обліку бюро будинковолодіння №122 АДРЕСА_1 за: 1/6 частина за ОСОБА_5 , 1/6 частина за ОСОБА_7 , 1/6 частина за ОСОБА_6 , 1/6 частина за ОСОБА_1 , 1/6 частина за ОСОБА_3 , 1/6 частина за ОСОБА_4 . Раніше будинковолодіння рахувалося по АДРЕСА_2 . Станом на 30 березня 1989 року право власності на майно було зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 березня 1989 року на підставі рішення виконкому №81 від 28 березня 1989 року.

Як убачається із довідки №2897 виданої виконкомом Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 станом на 01 липня 1990 року належав до суспільної групи двір колгоспника, членами якого були: ОСОБА_5 – голова двору, ОСОБА_6 – чоловік, ОСОБА_1 – дочка, ОСОБА_3 – зять, ОСОБА_4 – внук, ОСОБА_7 – мати.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , про що зроблено актовий запис №8 Байковецької сільської ради народних депутатів, якою 08 травня 1994 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки виданої 02 вересня 2016 року Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області за №1900, на день смерті ОСОБА_7 разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали ОСОБА_6 – син, ОСОБА_5 – невістка, ОСОБА_1 – онука, ОСОБА_3 – чоловік онуки, ОСОБА_4 – правнук, ОСОБА_9 – правнука.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , про що зроблено актовий запис №26 Виконкому Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, якою 04 листопада 2003 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Довідкою №1901 виданою 02 вересня 2016 року Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області стверджується, що на день смерті ОСОБА_6 разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 – дружина, ОСОБА_1 – дочка, ОСОБА_3 – зять, ОСОБА_4 – онук, ОСОБА_9 – онука.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що складено актовий запис №14 Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області України, якою 30 серпня 2010 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно заповіту складеного 07 жовтня 2008 року у с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, на випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 усе своє майно, з чого б воно не складалося і все те, на що за законом вона матиме право. Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Гелей Галиною Володимирівною та зареєстровано в реєстрі за №121.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

29 вересня 1981 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 , змінивши прізвище із « ОСОБА_11 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (актовий запис зроблений Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області за №13), що стверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00016651054, сформованого 16 травня 2016 року.

Як убачається із матеріалів спадкової справи №789/2011 р., заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у встановлений законом строк, а саме 01 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернулась у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 .

Також, 21 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_12 звернулась у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_5 , а саме на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

21 жовтня 2016 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Захарків Т.Б. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №4617/02-14, згідно якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , на 1/6 частину вказаного житлового будинку, яка належить ОСОБА_6 та на 1/6 частину даного житлового будинку, яка належить ОСОБА_7 , оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, який складається із шести членів, однак, власність колгоспного двору чинним законодавством не передбачена. А тому, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення власності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

29 березня 2016 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , замовником технічної інвентаризації у вказаному технічному паспорті вказано ОСОБА_1 .

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд, будинковолодіння АДРЕСА_1 складається із: А – житлового будинку, 1977 року побудови; Б – веранда, 1977 року побудови; Пд. (А) – підвал, 1977 року побудови; сх. – сходи, 1977 року побудови; пд.(а) – підвал, 1977 року побудови; вх.в.пд., 1977 року побудови; Г – хлів, 1990 року побудови; Е – вбиральня, 1990 року побудови; Д – господарська будівля, 1990 року побудови; Є – господарська будівля, 1989 року побудови; Пд – підвал, 1963 року побудови; вх.в.пд. – вхід в підвал, 1963 року побудови; І – площадка; 3 – огорожа; 4 – хвіртка; 5 – ворота; 7 – хвіртка; 6 – огорожа; кр – криниця.

Згідно експлікації приміщень до плану житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку становить 146,3 кв.м., житлова площа – 89,3 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК України в редакції 1963 року, які були виключені з кодексу у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року № 3718-XII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Відтак, у вказаній частині підлягають застосуванню норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Частиною 1статті 112 ЦК УРСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно зі ст.120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістомст.123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності`судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Як установлено судом, після 15 квітня 1991 року, із вступом в силу Закону України “Про власність” майно вказаного колгоспного двору не змінилося.

Доказів того, що спірний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року було переведено до іншої суспільної групи, матеріали цивільної справи не містять.

Відтак, з огляду на те, що житловий будинок АДРЕСА_2 станом на 01 липня 1990 року належав до суспільної групи колгоспний двір, головою якого була ОСОБА_5 та членами якого були: ОСОБА_6 – чоловік, ОСОБА_1 – дочка, ОСОБА_3 – зять, ОСОБА_4 – внук, ОСОБА_7 – мати чоловіка, кожному із них належало по 1/6 частині вказаного колгоспного двору.

Щодо стверджень позивача про те, що на момент відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 Марії ОСОБА_14 діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, тому саме ним повинні регулюватися спірні правовідносини у частині, що стосується прийняття спадщини після їх смерті, суд зазначає наступне:

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК (435-15), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК (435-15) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З огляду на вказані нормативні положення, норми ЦК УРСР 1963 року застосовуються, якщо спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, однак, якщо спадщини, яка відкрилась, але строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року застосовуються норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_7 діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, тому ним повинні регулюватися спірні правовідносини у частині, що стосується прийняття спадщини після її смерті.

Згідно п.п. 1-2 ч. 1 ст. 549 Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_6 прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_7 , зокрема і належну їй 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки фактично вступив у володіння спадковим майном, як такий, що на момент смерті спадкодавця проживав разом із нею у спірному житловому будинку та продовжував проживати у ньому до моменту своєї смерті, що стверджується наявною у матеріалах справи довідкою №1900 виданою 02 вересня 2016 року Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Натомість, строк на прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 закінчився після 1 січня 2004 року, отже, даному випадку підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

В силу ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відтак, ОСОБА_5 вважається такою, що прийняла спадщину після померлого чоловіка, як така, що на момент смерті спадкодавця проживала разом із ним у житловому будинку АДРЕСА_1 та не подавала у нотаріальну контору заяви про відмову від прийняття спадщини.

Таким чином, після померлої ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 3/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, беручи до уваги визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити його права та інтереси, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на 3/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного рішення суду – 03 червня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса місце знаходження: вул. Січових Стрільців, 34, с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04394846.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, адреса місце знаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль.

ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка