Рішення № 82235922, 16.05.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

16.05.2019

Справа №489/5632/18

Провадження №2/489/186/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Середою А.В.,

за участю: представника позивача – Киричука В.В., представників відповідачів – Процюка А.О., Хмельницького В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Прокуратури Миколаївської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, обґрунтовуючи свій позов тим, що вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Миколаївської області та постановою Верховного Суду, його визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України. Зазначає, що відносно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді арешту, період перебуванням під яким склав 1 рік 5 місяців 19 днів. Вважає, що таке незаконне перебування під вартою завдало йому моральної шкоди, призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючим. Просив суд стягнути з Державного казначейства України відшкодування моральної шкоди в розмірі 600 000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Від відповідача Миколаївської місцевої прокуратури № 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково визнає позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у сумі 203524,00 грн., оскільки відсутнє обґрунтування характеру моральних страждань, які зазнав позивач та розрахунок моральної шкоди. В своїй позовній заяві позивач зазначає про перебування ним під вартою з 16.08.2015 року по 04.02.2016 року (1 рік 5 місяців 19 днів), що завдало йому моральну шкоду, яку він оцінює у сумі 600000,00 грн., з даним твердженням не погоджуються з наступних підстав. При визначенні розміру моральної шкоди слід виходити з часу незаконного перебування під слідством та судом, а також розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи у суді, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» складає 3723 грн. Позивач перебував під слідством та судом з 17.12.2012 року (оголошення заочно підозри) по 07.07.2017 року (постановлення ухвали апеляційного суду Миколаївської області), тобто 54 місяців 20 днів, а тому відшкодуванню моральної шкоди на користь позивача підлягає 203524 грн.

Від відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилаючись на те, позивачем не доведено наявність моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача, а також не обґрунтовано розмір шкоди. Також позивач не обґрунтував в чому виразилися страждання та як вони вплинули на позивача, які зусилля були зроблені для відновлення попереднього стану душевного спокою, як вони пов`язані з протиправними діяннями відповідачів. А отже, підстави для відшкодування шкоди у позивача відсутні та розмір моральної шкоди є надуманим та визначений позивачем без урахування розумності та виваженості і не відповідає характеру немайнових втрат та обсягу моральних страждань. Крім того, Казначейська служба не спричиняла шкоду позивачу, а тому вона є неналежним відповідачем по справі.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.03.2017 ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2017 вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.03.2017 відносно ОСОБА_1 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10.07.2018 вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2017 щодо виправданого ОСОБА_1 залишено без змін.

Судом досліджено матеріали кримінальної справи № 477/2923/14-к (провадження 1-кп/488/11/17 за обвинуваченням ОСОБА_1 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та встановлено, що ОСОБА_1 затримано за підозрою ІНФОРМАЦІЯ_1 та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Положеннями статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

З пункту 3 частини 2 статті 11 цього Кодексу, вбачається, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2); - відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

У межах спірних відносин таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Механізм застосування положень вказаного Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131 (зі змінами та доповненнями) (далі Положення).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду (п. 1 ст. 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), у тому числі, моральна шкода.

У межах заявленого позову позивач просить йому відшкодувати завдану моральну шкоду, яку оцінює у 600 000 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

У ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, про зазначалося позивачем у позовній заяві.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що позивач, перебуваючи під слідством та судом протягом значного періоду часу, будучи тривалий час ув`язненим внаслідок застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійсно зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачеві право на отримання компенсації на підставі положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Так, відповідно до частин 2-3 статті13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 2 грудня 2015 р. у справі № 6-2203цс15.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 254 ЦК України, а також того, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» обчислення розміру моральної шкоди провадиться виходячи саме із кількості місяців, врахуванню судом підлягає кількість повних місяців перебування позивача під слідством та судом, що складає 17 місяців 19 днів.

Отже, розмір моральної шкоди, що підлягає компенсації позивачеві, становить 64648,90 грн. (3723 грн. х 17 місяців + 19 днів).

Оцінюючи всі зібрані по справі докази, враховуючи інтереси позивача та аналізуючи всі надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

В силу положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в даній справі не справляється, а тому і розподілу між сторонами не підлягає.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Прокуратури Миколаївської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства – задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 64648 (шістдесят чотири тисячі шістсот сорок вісім) грн. 90 (дев`яносто) коп. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Центральний, 141-в.

Відповідач: Прокуратура Миколаївської області, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Спаська, 28.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «06» червня 2019 року.