Рішення № 82235630, 30.05.2019, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/60/19

Провадження №2/472/152/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2019 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кучерявенко С.С.

за участю секретаря

судового засідання Чорної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 смт. Веселинове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення додаткових витрат та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 07.09.2011 році між нею та відповідачем було укладено шлюб, який рішенням Веселинівського районного суду 26.06.2014 було розірвано.

Від шлюбу народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Веселинівського районного суду від 11.11.2014 року відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку.

Однак відповідач допомоги на утримання дочки не надає, ухиляється від сплати аліментів та станом на 01.12.2018 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів за період з 28.08.2014 року по 01.12.2018 року становить 122838,60 грн.

В зв`язку з цим, позивачка звернулась до суду про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 122838,60 грн.

Також позивачка вказує, що дитина розвивається, навчається в Дитячо - юнацькій спортивній школі, займається у гуртку "Ліплення" в будинку дитячої творчості, їй цікаво читати нові книги, що є необхідним для розвитку талантів та здібностей дитини, у зв`язку з чим вона ставить питання про стягнення з відповідача додаткових витрат в сумі 300 гривень щомісяця.

12 березня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача 122838,60 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на утримання доньки позивачки до досягнення дитиною повноліття, починаючи з часу звернення до суду.

30 травня представник позивача ОСОБА_4 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, та представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

30.05.2019 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.09.2011 році між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований Миколаївською сільської радою Веселинівського району Миколаївської області за №06, який рішенням Веселинівського районного суду 26.06.2014 року було розірвано.

Від шлюбу народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області серії НОМЕР_1 від 25 січня 2012 року, актовий запис 05.

Рішенням Веселинівського районного суду від 11.11.2014 року відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку.

Згідно довідки - розрахунку виданої головним державним виконавцем Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Суховолець Р.А. заборгованість відповідача із сплати аліментів по виконавчому провадженню № 52309383 станом на 01.12.2018 року становить 122838,60 грн.

Відповідно п.9 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що рішення суду є обов`язковим до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року роз"яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначеної ст.196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

При цьому, відповідно до ст. 60 ЦПК України обов`язок доказування того, що несплата аліментів була наслідком наявності поважних причин, покладено на платника аліментів, а суд, за аналогією з цивільним законодавством, повинен виходити із презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що через ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання батьківського обов`язку по утриманню своєї дитини до її повноліття, виникла заборгованість зі сплати аліментів, а тому він повинен нести цивільно-правову відповідальність, сплативши позивачці ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів.

Зазначене відповідає правовій позиції висловленій в Постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі № 572/1762/15-ц.

Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Загальна сума пені має розраховуватися за формулою: p=(A1*1%*Q1)+(A2*1%*Q2)+……….(An*1%*Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1- нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2- нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Суд погоджується з розрахунком виконаним позивачем, відповідно до якого, сума пені на заборгованість по аліментам станом на 01.12.2018 року, з урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України, якою передбачено, що розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, складає 122838,60 грн.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає за можливе та доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 122838,60 тисяч гривень.

Щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини, то суд виходить з наступного:

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Аналізуючи дану норму закону, суд при розгляді справи виходить з того, що до додаткових витрат закон відносить витрати , не пов`язані з повсякденним звичайними витратами на проживання, харчування, одяг, та інше, що пов`язане з забезпеченням життєвих потреб, на які стягуються аліменти на утримання дитини).

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (аліменти). У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 13.09.2017р. у справі №6-1489цс17.

Згідно із ст. 8 ЗУ Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки мають нести рівну участь в утриманні дитини, як передбачено ст. 141 СК України.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою надано суду такі докази: довідку №3 від 14.01.2019 року про те, що ОСОБА_3 відвідує гурток "Ліплення" в Будинку дитячої творчості Веселинівської селищної ради, довідку № 1 від 04.01.2019 року дитячо - юнацької спортивної школи Веселинівської селищної ради, відповідно до якої ОСОБА_3 01.09.2018 року вступила та навчається в дитячо - юнацькій спортивній школі на відділені гандболу.

Вартість додаткових витрат на місяць на розвиток доньки становить 300 гривень.

Суд зазначає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, а позивачем доведено, що вона несе додаткові витрати на утримання доньки, що викликані особливими обставинами, які мають істотне значення для розвитку здібностей дитини. При цьому на думку суду стягнення понесених позивачем витрат на розвиток здібностей ОСОБА_3 не порушить законні права та інтереси відповідача та забезпечить необхідний розвиток дитини відповідно до її здібностей і відповідатиме її інтересам.

Надаючи оцінку доводам, суд враховує , що вчинені позивачем додаткові витрати не є забаганкою дитини та вчинені в її інтересах, яка має право на належний рівень життя та розвиток.

Понесені позивачем додаткові витрати дійсно пов`язані з особливим та необхідним розвитком здібностей дитини та вчинені в її інтересах, для її якнайкращого розвитку та досягнення нею належного рівня життя та успіхів в майбутньому.

Таким чином, враховуючи рівність прав та обов`язків обох батьків щодо дітей, суд вважає, що фактично понесені позивачем зазначені вище додаткові витати, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 300 гривень дитини, що буде справедливим та відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому ч 6 цієї ж норми процесуального права визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

На підставі приписів частини 1, абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у 2019 році.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 1921 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинна була б сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн за кожну позовну вимогу, виходячи з розрахунку: 1921 гривень х 0,4 = 768,40 гривень.

Однак на підставі приписів пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» вона як позивач у справі про стягнення аліментів звільняється від сплати судового збору.

Отже, ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про те, що з відповідача слід стягнути в доход держави судовий збір за дві позовні вимоги в сумі 1536,80 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та стягнення додаткових витрат - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 28.08.2014 року по 14.01.2019 року в сумі 122838,60 /сто двадцять дві тисячі вісімсот тридцять вісім гривень шістдесят копійок/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично щомісячно по 300 грн до досягнення дитиною повноліття з часу звернення до суду.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1536,80 грн. (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рах. 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення виготовлено 30 травня 2019 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіС. С. Кучерявенко