Рішення № 82232554, 24.05.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23990/18

Провадження №: 2/752/3029/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

з участю секретаря Павлюх П.В.,

розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної майнової шкоди, -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2018 року Департамент патрульної поліції звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що 18.08.2017 року о 05 год. 45 хв. на вул. Ямській, 52 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - службового автомобіля Департаменту патрульної поліції марки «Toyota Prius» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням інспектора № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1, внаслідок чого службовий автомобіль зазнав пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.09.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно висновку експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11.01.2018 року № 19/13-1/132-ЕД/17 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Toyota Prius» номерний знак НОМЕР_1 у результаті ДТП, яка сталася 18.08.2017 року, складає 52 316,89 грн.

Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь Департаменту патрульної поліції на відшкодування майнової шкоди 52 316,89 грн. та 1 762,00 грн. судового збору.

Ухвалою від 16.01.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін (а.с. 44-45).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, виходячи з вимог трудового законодавства. A також просив суд застосувати річний строк позовної давності до заявлених вимог (а.с. 50-55).

Відповідь на відзив не надходила.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

За правилами, встановленими в п. 1-3, 5, 10 розділу 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України 25.06.1995 року № 243/95-ВР, яке поширюється також на осіб рядового та начальницького складу МВС України, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності осіб винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода заподіяна, в тому числі пошкодженням майна, що спричинило додаткові витрати для його відновлення за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної поведінки; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди.

Час, протягом якого винну особу може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.

За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого в особисте користування, настає матеріальна відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення. Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди настає у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети (п. п. 10, 11 розділу ІІ цього ж Положення).

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником автомобіля «Toyota Prius» номерний знак НОМЕР_1 , 2014 року випуску, є Департамент патрульної поліції. (а.с. 11)

18.08.2017 року о 05 год. 45 хв. на вул. Ямській, 52 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - службового автомобіля Департаменту патрульної поліції марки «Toyota Prius» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням інспектора № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1, внаслідок чого службовий автомобіль зазнав пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.09.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у порушенні вимог п.п . 2.3. б, 13.1. ПДР та вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 12).

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно висновку експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11.01.2018 року № 19/13-1/132-ЕД/17 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Toyota Prius» номерний знак НОМЕР_1 у результаті ДТП, яка сталася 18.08.2017 року, складає 52 316,89 грн. (а.с. 13-38).

За таких обставин, можна дійти висновку, відповідач, будучи рядовим поліції, заподіяв майнову шкоду під час виконання службових обов`язків.

Виходячи із загального строку позовної давності в три роки ( ст. 257 ЦК України), позивач не пропустив строку, в межах якого може звернутись з вимогою про захист свого цивільного права.

В той же час, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди у повному розмірі є безпідставними.

Так, доказів в розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України того, що автомобіль відповідач пошкодив умисно, вчинив ДТП в стані сп`яніння або скоїв діяння, яке має ознаки злочину, у справі немає.

Таким чином, на відповідача, з вини якого позивачу була заподіяна дійсна майнова шкода внаслідок пошкодженням автомобіля, що спричинило додаткові витрати для його відновлення та наявності причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, може бути покладена лише обмежена відповідальність.

Разом з тим, в матеріалах справи такі дані відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тому, виходячи з заявлених вимог позивача, на думку суду, позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. с22, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, *

у х в а л и в:

у задоволенні позову Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної майнової шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Хоменко