Постанова № 82232391, 05.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/696/19Головуючий по 1 інстанції Льон О.М. Категорія: 304020000 Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м . Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Гончар Н.І., Пономаренка В.В., Фетісової Т.Л.

секретар Чуйко А.В.

за участю:

представника позивача Кравчука Я.І .

представника відповідача ОСОБА_21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу адвоката Кравчука Ярослава Івановича в інтересах ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року (постановленого суддею Льон О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В. про визнання договорів дарування недійсними, -

:

в с т а н о в и л а :

13 серпня 2018 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними.

Позов мотивує тим, що 11 березня 2016 року приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округ Стеблиною С.В. було посвідчено договори дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстровий № 252, та земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий номер 254, згідно яких ОСОБА_5 , діючи за дорученням від імені позивача, передала 67/100 частини вищезазначеного будинку з відповідною частиною надвірних споруд та земельну ділянку, а відповідач ОСОБА_4 прийняв їх у власність.

Таким чином ОСОБА_5 , за дорученням, посвідченим приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В. діючи від її (позивача) імені, внаслідок зловмисної домовленості з своїм сином ОСОБА_4 , з метою отримання обопільної вигоди, передала всупереч її волі частину житлового будинку та присадибної земельної ділянки, що належали їй на праві особистої приватної власності, чим завдано шкоди на загальну суму 480859 грн.

Після проведення перебудови всередині будинку та будівництва житлової прибудови у 2014 році, значно змінилися параметри і розміри належного їй будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим необхідно було провести відповідне узаконення перепланування та прибудови. Саме у зв`язку з цим, вона надавала довіреність своїй свекрусі ОСОБА_5 , але виключно, для того щоб провести реєстрацію змін до технічного паспорта на будинок, які виникли внаслідок проведення житлової прибудови до будинку, оскільки вона на той час працювала в місті Києві і не могла особисто займатися переоформленням.

29 вересня 2014 року вона здійснила перереєстрацію права власності на житловий будинок, подавши копії необхідних для цього документів, оскільки її довірителькою цього виконано так і не було. Після цього у неї з ОСОБА_4 виник скандал, останній звинувачував її у тому, що вона не довіряє його матері і йому, внаслідок чого вона вимушена була терміново залишити місце проживання, перейшла до своїх батьків без речей, і маючи на руках лише паспорт знову поїхала до Києва на роботу. З часом вона забула про те, що довіреність, як і всі оригінали документів залишилися у будинку, де проживав її колишній чоловік, вона навіть гадки не мала, що маючи ці документи та довіреність на ім`я його матері, можливо переоформити від її імені все належне їй майно. Вважала, що довіреність надавала лише для перереєстрації права власності на частину будинку у зв`язку з перебудовою, тому потреба у використанні довіреності відпала.

З 2014 року по вересень 2016 року між нею та її колишнім чоловіком - відповідачем ОСОБА_4 відносини не налагодилися, ним вчинялися сварки при зустрічах, погрози, він налаштував дітей проти неї і вона вимушена була подати заяву про розірвання шлюбу. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 697/1771/16-ц від 15.09.2016 шлюб між ними було розірвано. Після чого відповідач заявив, що вона втратила не тільки його і дітей, а й будинок.

З 23.10.2017 з неї було стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання їх спільних дітей. З поданого відповідачем в травні 2018 року позову про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, їй стало відомо, що відповідно до наданої нею довіреності від 21.05.2014, ОСОБА_5 всупереч її волі, з метою отримання обопільної вигоди, вступила в зловмисну домовленість з відповідачем та передала у власність своєму синові належні їй (позивачу) на праві приватної власності 67/100 частин житлового будинку разом із присадибною земельною ділянкою про АДРЕСА_1 загальною вартістю 480859 грн. Дані договори дарування не відповідають її внутрішній волі та життєвим обставинам, а тому позивач просила суд перошої інстанції визнати недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В., реєстровий № 252 від 11.03.2016, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0500 га кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріальною округу Стеблиною С.В., реєстровий № 254 від 11.03.2016.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області у позовних вимогах позивача було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції адвокат Кравчук Ярослав Іванович в інтересах ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що апелянт підписувала довіреність від 21 травня 2014 року посвідчену нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В. та зареєстровану в реєстрі за № 807, як таку, яка направлена виключно на здійснення державної реєстрації перепланувань у належному її майні, однак суд першої інстанції сприйняв критично такі посилання позивача, проігнорував як доводи викладені у позовній заяві, так і сам зміст Довіреності , на підставі якої діяв вчинений спірний правочин, а тому адвокат Кравчук Я.І. в інтересах ОСОБА_3 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

13 травня 2019 року до суду від представника ОСОБА_4 - адвоката Потієнко Т.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права а тому його необхідно залишити без змін.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/1771/16-ц від 15.09.2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.11,12).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.05.2017 року (а.с.101) ОСОБА_3 та ОСОБА_10 25.05.2017 року зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис №214, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 ».

Встановлено та не оспорювалося сторонами, що 21.05.2014 року між сторонами по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про участь у вихованні дітей, посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Лагутінською Л.П., зареєстрованого в реєстрі за №536 (а.с.72,73), відповідно до якого сторони мають намір розірвати шлюб укладений відділом РАГС Канівського міського управління юстиції Черкаської області 28.04.2001 року та у зв`язку з цим домовилися визначити місце проживання їхніх малолітніх дітей разом з батьком дітей - ОСОБА_4

Також ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 видала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність, якою, уповноважила їх представляти її інтереси (а.с.74).

Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. та зареєстрована в реєстрі за №807.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, вказана довіреність була оформлена лише для того, щоб провести реєстрацію змін до технічного паспорта на будинок, які виникли внаслідок проведення житлової прибудови до будинку.

Згідно ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.3 ст.237 ЦК).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч.1 ст.244 ЦК України). Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами (ч.3 ст.244 ЦК).

Відповідно до частин 1,3 ст.238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Встановлено, що довіреністю від 21.05.2014 року, позивач уповноважила своїх представників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , зокрема, представляти її інтереси у відповідному відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Канівського міськрайонного управління юстиції, Експертних установах, органах нотаріату, а також, у разі необхідності - у інших органах та установах, діяльність яких пов`язана із виконанням повноважень, що передбачені нижче у цій довіреності з питань, пов`язаних із:

- оформленням та одержанням проектної документації та введення в експлуатацію належної їй частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд та земельної ділянки, площею -500 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- поданням до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Канівського міськрайонного управління юстиції правовстановлювальний документ та/чи інші документи, якщо такі будуть необхідні щодо реєстрації права власності на належну їй частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд та земельної ділянки, площею - 500 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- отримати зареєстрований правовстановлювальний документ;

- здійснити оплату наданих послуг та виконаних для неї дій;

- замовленням та отриманням усіх необхідних та передбачених законодавством документів, необхідних їй для укладання правочину щодо відчуження, а саме дарування ОСОБА_4 , належної їй на праві приватної власності частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд та земельної ділянки, площею - 500 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, для належного виконання даної довіреності представники вправі, зокрема: розписуватися за неї, зокрема, але не виключно - підписати договір дарування без додаткового узгодження цього питання з нею; одержувати оформлені на її ім`я документи, у тому числі: витяги з державних та єдиних реєстрів, технічну документацію, якщо у тому буде необхідність, довідки про стан нерухомості, на частку житлового будинку, яка дарується, а також призначений для неї примірник договору дарування тощо; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень, та які будуть необхідними і доцільними для правильного і повного виконання дорученого (а.с.74).

При цьому будь-які застереження, обмеження повноважень представників щодо укладення договору або договорів дарування, довіреністю не передбачено.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції вірно критично оцінив твердження позивача ОСОБА_3 про те, що довіреність від 21.05.2014 року було дано нею на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 лише для того, щоб провести реєстрацію змін до технічного паспорта на будинок АДРЕСА_2 , оскільки воно не знайшло свого підтвердження у суді, а навпаки, спростоване текстом довіреності, з якого вбачається, що довіреність мала цільовий характер - намір та бажання укладення правочину відчуження, а саме дарування ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 500 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1 та розташованого на ній частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд, що за адресою: АДРЕСА_2 .

11.03.2016 року між позивачем ОСОБА_3 в інтересах якої діяла ОСОБА_5 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. 21.05.2014 року за реєстровим №807, як дарувальником та ОСОБА_4 , як обдаровуваним було укладено оскаржувані договори, а саме: договір дарування житлового будинку - 67/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд під АДРЕСА_2 та договір дарування земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що посвідчені приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. та зареєстровані в реєстрі за №№252,254 (а.с.14-19).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню - ст.719 ч.2 ЦК України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 11.03.2016 року недійсними, позивач ОСОБА_3 посилалась на те, що ці правочини вчинено внаслідок зловмисної домовленості та на шкоду її правам і інтересам.

Статтею 203 ЦК України передбачаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має учинятися у формі, встановленій законом.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Верховний Суд України в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Зі змісту оскаржуваного договору дарування житлового будинку від 11.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №252 (а.с.14-17), судом встановлено, що дарувальник ОСОБА_3 від імені якої діяла ОСОБА_5 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. 21.05.2014 року за реєстровим №807, подарувала та передала - чоловіку ОСОБА_4 , а обдаровуваний прийняв в дар від дарувальника 67/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд під АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.4 Договору дарування житлового будинку частина житлового будинку розташована на земельній ділянці, що є власністю дарувальника, площею - 0,0500 га наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Експертна (ринкова) вартість частини житлового будинку становить 379354,00 грн., відповідно до Звіту, складеного ФОП ОСОБА_16 . 09.03.2016.

Зі змісту оскаржуваного договору дарування земельної ділянки від 11.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №254 (а.с.18,19), судом встановлено, що дарувальник ОСОБА_3 від імені якої діяла ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. 21.05.2014 року за реєстровим №807, безоплатно та без жодних умов передає у власність земельну ділянку (дарує) чоловіку - ОСОБА_4 , а обдаровуваний приймає цю земельну ділянку у власність (приймає вдар). Земельна ділянка, що дарується, загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до п.2.2 Договору дарування земельної ділянки вартість земельної ділянки становить 101505,00 грн., згідно з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №-28-99.4-959/15-16 виданого Управлінням Держгеокадастру у Канівському районі 11.03.2016 року.

Суд першої інстанції вірно критично оцінив надані позивачем додаткові пояснення та обґрунтування позовних вимог, викладені в клопотанні від 18.01.2019 року (а.с.92-95) щодо наміру відчужити належний їй житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_4 замість земельної ділянки та частини житлового будинку АДРЕСА_2 , оскільки вони спростовуються матеріалами справи та поясненнями наданими у судовому засіданні приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В., який посвідчував довіреність.

В судовому засіданні було з`ясовано, що у нотаріуса не виникло підстав вважати, що ОСОБА_3 , під час надання довіреності на представлення її інтересів на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , не усвідомлювала значення своїх дій, натомість волевиявлення позивача було вільним, довіреність нею було прочитано та погоджено, будь-яких претензій до нотаріуса, в тому числі щодо роз`яснення положень законодавства та її прав і обов`язків не мала, нотаріусом було встановлено особу позивача та перевірено її дієздатність.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначає, що позивач мала право відповідно до чинного законодавства скасувати надану 21.05.2014 довіреність на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чого зроблено нею не було.

Суд першої інстанції вірно критично оцінив покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , оскільки в судовому засіданні з їх показів встановлено, що цим особам нічого не відомо щодо обставин укладення оскаржуваних договорів дарування між ОСОБА_3 від імені якої діяла ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту зловмисної домовленості її представника ОСОБА_5 з ОСОБА_4 щодо укладення договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, факту вчинення правочинів всупереч її інтересам та завдання внаслідок цього збитків.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались позивач та її представник, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, оскільки оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права колегія суддів, у відповідності до вимог ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу адвоката Кравчука Я.І. в інтересах ОСОБА_3 залишаєбез задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року у даній цивільній справі залишає без змін.

Керуючись ст.ст.141,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу адвоката Кравчука Ярослава Івановича в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року (постановленого суддею Льон О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В. про визнання договорів дарування недійсними - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, але на умовах та в порядку визначеному ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 05 червня 2019 року.

Судді Гончар Н.І.

Пономаренко В.В.

Фетісова Т.Л.